Перед самим Несбюеном починає дощити. На синьому моніторі над дверима з'являються білі літери: Несбюен, вихід ліворуч, 168 м.н.м. Перед відправленням потягу висвітлюється інший напис: Щиро вітаємо у нашому потязі "Осло-Берґен". А далі побігла стрічка з приємним запрошенням: Ласкаво просимо до кафе * вишукане меню * закуски, обід * галантерея.
На відтинку між Несбюеном та Ґулем обабіч коли тягнеться ліс. Я дивлюся з вікна униз, на річку, що мерехтить праворуч. Час від часу ми проминаємо поодинокі хутірці. Туман опустився в долину— Здається, ніби білосніжні цепеліни пішли на посадку.
У космології є термін космологічний принцип. За цим принципом всесвіт має однакові властивості у будь-якій своїй точці. Незважаючи на велетенські масштаби, всесвіт є гомогенним, однорідним. Чому б не скористатися цим принципом, відповідаючи на наше запитання: Чи можна сподіватися знайти життя повсюдно у всесвіті, як ми повсюдно знаходимо планети, зірки та галактики? Чи може те, що ми називаємо життям, випадково виникло тільки тут, на нашому обійсті?
Але ж у всесвіті є кілька сотень мільярдів галактик різних розмірів, і кожнісінька з них складається з сотень мільярдів зірок різної величини. Неймовірне забезпечення хімічними фабриками! Я хочу сказати: була нагода викласти незліченну кількість жетонів на гральний стіл у Монте Карло! А отже, менше підстав для пояснення ймовірного великого виграшу "випадковістю".
Звісно, не "випадково" гравець-віртуоз інколи покидає казино з кругленькою сумою. Власне кажучи, нічого дивного у тому немає, що досвідчений гравець іноді виграєі Буває, зрідка зустрічаючи людей, котрі похваляються своїми постійними виграшами в лото або на іподромі, ми запитуємо щасливчиків: виграти вони виграли, а скільки грошей розтринькали? Не всім подобається таке запитання.
Я не забув про свідомість. Глянувши на нашу біосферу, можна стверджувати, що вона породила нервову систему та чуттєвий апарат живих організмів. Відчуття зору — здатність бачити — виникало десятки разів на нашій планеті, не зумовлене жодним генетичним взаємозв'язком, а отже, ми маємо підстави сподіватися, що вищі організми на будь-якій іншій планеті теж могли розвинути своєрідну здатність бачити. І ці підстави реальні: кожна біосфера повинна мати якусь еаолюційну перевагу, щоб бути здатною фіксувати своє оточення, скажімо, негостинне довкілля, появу ворогів чи тварин-зайд з інших теренів. Де вже існує поділ на статі, необхідно мати змогу підшукати собі відповідну пару. Інші відчуття теж мали би надавати ефективну перевагу у боротьбі за виживання на будь-якій планеті. Скажімо, слух, ехолокація, відчуття болю, смаку, запаху та ще, мабуть, деякі екзотичні відчуття, так би мовити, не на щодень.
Щоб координувати дану у відчуттях інформацію, кожниґ; вищий організм повинен мати ефективній контролюючий центр, "мозок". І знову на прикладі власної планети бачимо, як розмаїті класи тварин цілком незалежно одні від одних розвинули в собі більш чи менш складний та взаємопов'язаний нервовий апарат. Цікаво відзначити, що дослідники в галузі неврологи вивчали нервові клітини каракатиць, аби ліпше збагнути нервову систему людини. Згідно з нашою теорією, що життя — поширений у всесвіті природний феномен, ми можемо сказати те ж саме про розвиток "нервової системи" і "мозку".
Ґуль, 207 м.н.м. Я збираю свої речі, беру куртку і маленький наплічник. Наступна станція Ґуль, вихід на платформу праворуч. Невдовзі я вже стою під мжичкою. Міським автобусом треба доїхати до станції пересадки Ґуль Шюссташун. Я собі чимчикую, вмикаю портативний GPS-приймач, знаходжу контакт з супутником. Годинник показує 11.19, мої координати — 60 градусів, 42 хвилини і 6 секунд північної широти та 08 градусів, 56 хвилин, 31 секунда східної довготи, похибка — +/— 20 футів. Схід сонця о 04.21, захід сонця о 22.38, з важких хмар нвді мною сіється дрібний дощик. Схід місяця о 08.11, захід —о 23.23, та навіть якби був ясний літній день, навряд чи побачили б ми місяць на небі. Про можливості полювання та риболовлі в околицях Ґуля я одержав таку інформацію: Average Day*. Що ж...
На Шюссташун я беру собі каву і рогалика з твердим сиром та паприкою. Я все ще в глибокій задумі, я мислю космічно і майже відсутній душею в кав'ярні, хоча й дозволив собі відволікти-ся на декілька секунд, перехопивши уважний погляд жінки, набагато молодшої від мене. І раптом до голови прийшла безглузда думка, що жінка, мабуть, вважає мене років на десять молодшим, ніж я є насправді.
У самому Ґулі, над єдиною центральною вулицею містечка, вже добряче ллє дощ. Він навіває на мене ще більше — якщо таке взагалі можливо — залежний від погоди настрій. Я роблю невеличку перерву у своїх ментальних дошукуваннях
* у будні — англ.
і записую декілька ключових слів до промови, яку маю виголосити за кілька днів під час лан-чу. Я ж бо навіть не здогадуюся, що перед тим ми з тобою возз'єднаємося. Хоча, мабуть, зайве казати, що там, у Ґулі, я, звісно ж, згадував нашу мандрівку в червоному фольксваґені цією місцевістю до льодовика у Вестланні.
Я некаапом перекусив, бо автобус з Ґуля відходив аж о 13.20. А трохи згодом ми в'їжджали в завісу туману над Гемседалем. В автобусі також висів дисплей. Температура надворі +14 градусів. Потім туман трохи розсіявся.
Як видно з прикладу нашої планети, шлях від мозку та нервової системи до того, що ми називаємо "свідомістю", дуже неблизький. Принаймні коли маємо на увазі свою витончену здатність копирсатися у власних рефлексіях з приводу свого місця у бутті, не лише в якомусь там довільно взятому лісочку, а — у всесвіті, щоб не сказати — у дійсності. З іншого боку: коли хребетні вперше звелися на ноги і звільнили передні кінцівки для того, щоб, наприклад, виготовити знаряддя праці, вирішальною перевагою стало вміння набувати корисних навичок, а ще здатність ділитися таким "досвідом виживання" з іншими членами зграї, скажімо, з власними нащадками.
Життя "свідоме" залишалося для людської спільноти вільною нішею. Якби не люди запов-
ни
нили її першими, можливо, раніше чи пізніше якийсь інший вид хребетних замислився б, як виник всесвіт, а заразом життя та свідомість.