— Тааак! Ягідягід! Як землі! Чому не збирають? Збирають! Ген там поза тої неділі пішли з Гомільші по ягоди, так ік вечору поприбігали голісінькі. Що сміху було?! І сорочок поодбігали!.. Пороздягало щось у зрубі… А ягід у нас дуже багато… І хороші ягоди! Ех і місця тут у нас! Благословенні місця!
Ось і Гомільша!
Високависока гора, за нею шпилі церковні сторчать… Йдемо на гору…
Думається: "Чиї руки цю гору клали? Скільки їх? Скільки було сліз, нагаїв, крові?! А тепер вільні гомільшани на вільній горі… І навіть із такої високої гори нігде ні однісінького пана не вздриш… Скільки око хватає — все наше!"
Надвечір — назад!
Ліси, зруби, жита, ліщина…
Подорожній на Пасіки…
— Чого ви так швиденько забираєте? Краса яка! Дивіться, он шлях, як у пащу якогось чорного звіра вскочив… Сідайте, відпочинемо!
— Ні, дядечку, давайте краще швидше додому… Красиві місця. Благословенні місця…
— Та не біжіть так! Боїтесь, чи що?!
— Та хто там боїться?! І чого б я боявсь?! Поспішаю, дуже поспішаю! Чекають на мене.
Хоч би хоч ліщинку проскочить!
P. S. Банди, що бешкетували були в цих місцях, тепер уже знищені…
ПРОПАЩІ ЛЮДИ
Злива на сільраду нашу. Паперова злива!
Голова так іще сяктак пливе, горічерева, а секретар уже захлинається.
Отот пірне… Отот пірне…
Поринає й плаче… Гіркими слізьми плаче:
— Коли ж уже, доленько милосердна, припиниться! Як пішов "дощ" з революції, так дедалі більшає, дедалі скаженішає… Та ні на човні від нього не врятуєшся, ні на пароплаві від нього не втечеш!
Ви не бачили нашої сільради. А навіть коли б і побачили, ніколи б не подумали, що в такій маленькій, біленькій, чистенькій хатці йде така страшна боротьба з грізною стихією. Ніколи б вам і на думку не спало, що в тій хибарці двоє людей захлинаються в паперах, що вже ось три роки ливом ллють з "райвиконкомеької хмари".
163 двори наше село має.
860 чоловіка їдців у нашім селі.
Тихі собі двори, тихі собі їдці. Тихо їдять, хоч і добре їдять.
Так от на оці сто шістдесят три двори й на тих вісімсот шістдесят їдців уже до 1 липня "випало" більш як п'ятсот номерів "уходящих" та штук шістсот "виходящих".
Це ж іще не було гарячої пори. Вона тільки осьось наближається…
Єдиний с.г. податок надходить. Це для сільради "жнива"…
Тут уже що ж буде?
"Злива з градом" буде!
Щодня, що білого дня:
"Райісполком приказиваєть нємєдленно…"
І щодня:
"Сєльсовєт ув отвєт на ваше предпісаніє увєдомляєть…"
І то на день райвиконком разів із десять "приказиваєть", а сільрада разів із десять "увєдомляєть…"
Та добре ще, якби було на чім "увєдомлять".
А то на старих "ділах" колишньої "розправи" доводиться "увєдомлять", бо ні паперу, ні на папір.
Це тільки так звані "тєкущії діла".
А різні не "тєкущії", а просто "стрибающії"?
Коли тобі: "на протяженії 24х часов, в протівном случає ви будете арестовани".
Такі так само мало не щодня!
А ви знаєте, що наша сільрада має десять форм щомісячних звітових відомостей, що їх вона має подавати кожного п'ятого числа?
Яких?
Ось яких!
1. Відомість, скільки в селі дворів, їдців, з поділом на чоловіків, жінок і т. ін. Ця відомість має 15 шпальт!
2. Відомість на земельну площу (17 шпальт!),
3. Відомість про число худоби в селі (19 шпальт!).
4. Відомість про число мертвого інвентаря (26 шпальт!).
5. Відомість про число фондових участків (18 шпальт!).
6. Відомість про число прокатних пунктів (14 шпальт!), де щомісяця пишеться: "Прокатних пунктів нєт". Щомісяця це пишеться!
7. Відомість про засівну площу (18 шпальт!).
8. Відомості про колективні господарства (11 шпальт!).
9. Анкета гідротехнічного обслідування (12 шпальт!), де щомісяця постановляється в одній шпальті, що село має 15 зрубових колодязів.
10. Відомість про покривні (злучні) пункти на 11 шпальт, де в одній із шпальт урочисто щомісяця проставляється "2" (два бугайці), а в другій "1" (кнур).
Не забувайте ж, прошу вас, що це постійні, щомісячні відомості, які не торкаються різних періодичних сільських кампаній!
Може, цікаво, скільки й яких списків склала наша сільрада за останні дватри місяці не постійних, а, сказать би, "кампанійських"?
Нате!
1. Списки на трудгужподаток.
2. Страхові списки на будівлі.
3. Списки засівні на озимину.
4. Списки засівні на ярину.
5. Страхові списки на худобу.
6. Списки єдиного с.г. податку.
7. Списки подв. маєткового податку.
8. Списки садибного…"
9. Списки загальн. гром…"
10. Земельний список…
Все це не списки, а "списочки". Аркушів у них, аркушів, аркушів!..
І все це роблять у нас Яким Федорович (голова) й Назар Григорович (секретар), які ще ж мусять "в свободноє от занятій урем'я" орати й сіяти, косити й молотити, бо їм, як і "простим" людям, їсти хочеться і які "в противному случає будуть арестовани"…
У сільраді, в шафі, в самісінькім низу, є чимало книжок з підписами: "Пасічанський сільський староста". Там є і "входящі", й "ісходящі".
Приїдьте колинебудь до нас та й порівняйте ті "входящі" з теперішніми "входящими". Я порівнював.
І виходить, що тоді "входило" до розправи на рік с т одвісті папірців і "виходило" так само.
А тепер, коли станете на дверях у нашій сільраді, так ті папери не "входять" і "виходять", а натовпом "пачками" влітають і вилітають.
Як бджола з вічка!
Пишуть, і пишуть, і пишуть, ї пишуть…
Подописувалися до того, що вже отаке пишуть:
"В с. Гомельше на рогатому скоте появілась сібірская
язва, что установлено ветєрінарним врачом, которий падаєт
скоропостіжно". Тут — "упадеш".
Московська "Правда" нещодавно багато писала про боротьбу з паперовою зливою взагалі, а статистичною зокрема. Треба боротися!
Треба, бо недалечко той час, коли на нашім пасічанськім цвинтарі будуть дві свіжі могили. І написи на тих могилах будуть такі:
"Тут покоїться прах раба божого Якима Федоровича Володимирова, голови Пасічанської сільської Ради, утопшого в паперах во царствії твоєм".
А другий такий:
"Тут поховано секретаря Пасічанської сільської Ради Назара Григоровича Головню. Знайшли мертвим під "входящими".
А й Яким Федорович, і Назар Григорович хароші люди й хароші, зразкові робітники.
І сільрада в них як писанка, і школа в них ремонтується, і все в них вчасно, і все в них у порядку.