Упав та й стогну!
Виволокла стара з сажа, насилу очуняв! Запричащався. Такого вони мені меду дали! Отаке буває…
"Ото не чортихайся, раз із бджолами діло маєш", — каже стара.
Так воно таки правда! Я вже запримітив: раз по пасіці чорта згадав, тікай краще. Особливо як за роєм лізеш.
Чорт, знаєте, та ще при трухлявій драбині завжди таку халепу вам устругне…
А мед… мед, що й казати, штука солодка…
ЯК Я РИБУ ЛОВИВ
Раанок! Не ранок, а вірші!
Угорі — небо. Внизу — земля. А передо мною ставок… Ви знаєте, що таке ставок?
Це така великавелика глибока з землі тарілка, а в ній не "Supe a la peisanne" (так у "Ренесансі" пишуть), а вода.
А у воді — риба, раки.
Моє завдання як рибалки впіймати оту рибу, а коли трапиться то й рака.
Це одно.
Друге: мати з отого всього: 1) насолоду, 2) відпочинок душі моєї розхристаної і 3) юшку Із свіжої риби.
Для того з собою взяв:
а) Обов'язкову постанову № 118 Харківського губвиконкому (правила, як ловити рибу),
б) сантиметр,
в) циркуль,
г) парасолю (сонце!),
д) кошика, де вмістилося б півдесятка тарані, пляшка перцівки ("довоєнного качества"!), 2 ф. хліба й ін.,
е) посвідчення особисте, є) учотну картку,
ж) удку,
з) жінку.
Все, значить, що полагається. Закинув…
— Клюйоть, дядя?
— Проходь! Проходь! Свого часу клюніть! Пішов… І вже здалеку на голос "Гречаників":
Удіть, дядя, удіть,
А вечерять чтосьто будіть.
"Смійся, — думаю, — смійся!"
Перші дві з половиною години стоїчно дививсь у ставок і думав: "Отже, дивись: кисень з воднем, якенебудь Н20, а скільки риби має…"
А я, можна сказати, людина, homo, а хоч би тобі паршивенька тулька!..
Коли це: плигплигплиг! Поплавок!
Сіп!
— Є!! Ага! Лови, жінко, ловиловилови! Держи! Впіймала?
— Є!
— Карасик? Давай сантиметр. Давай циркуль. Давай обов'язкову постанову Губвиконкому. Як там сказано? "Карась не менш як три вершки. Міряти від середини ока до задньопрохідного плавника". Добре! Шукай око!
— Є!
— Шукай середину ока! Найшла? Став сантиметр. Тааакс! Держи! Шукай задньопрохідний плавник!
— Я не знаю де!
— Шукай ззаду! Раз задньопрохідний, значить, ззаду! У проході! Найшла?!
— Та нема!
— Зоологію забула? Чого вас по тих гімназіях учили? Давай сюди!
— Ой! Уже!
— Що вже?!
— Виплигнув! У воду! Ононон! Поооплив!
— От іще! А ще й на курсах була! І у Вукоопспілці служила! Паршивої риби не вдержиш!..
…Плигплигплиг! Поплавок.
— "Прочая риба"?! Скільки там для "прочої" одміряно?
— Три вершки!
— Давай сантиметр! Око є! Перевертайсь, "прочая". Де тут у тебе той "плавник задньопрохідний"?.. Нема! Дивись: плавника нема! Щука од'їла! Як же тепер?
— А я не знаю!
— Викину! Іди назад у став! Плавають тут без "задньопрохідних"! А потім відповідай!
— Ооо! Рачок! Іди, йди, йди! Ну, дивись, як там раки? Де їх вимірять?
— Два вершки! Від кінця голови до кінця хвоста!
— Давай сантиметр! Почнемо від голови.
— Та то ти з хвоста починаєш!
— Як із хвоста?! Це ж "шийка"! А на шиї й голова!
— Та то хвіст, а не шия! Сам нічого не знаєш, а лаєшся!
— Не все тобі 'дно, чи од хвоста до голови мірятиму, чи від голови до хвоста?
— Ну?!
— Вершок і сім восьмих! Іди к чорту! Пливи! Не міг на паршиву восьмушку вирости?! А теж лізе!
…Ходім додому!
Вечеряв "дядя" не "чтосьто", а тараню.