Оцінивши ситуацію, Господь Крішна хутко складає книжки в торбу, виходить із-за столика і каже:
— Р и є м о. Ти мені все п е р е с р а в.
І тут до них п і д в а л ю є готовий Бампер.
— Прив'єт, бухарі! — життєрадісно кричить готовий Бампер. — Троцький, ти коли прийдеш вікна малювати?
— Пішли вже! — спалахує готовністю готовий Троцький.
— Нє, не вже. Хочеш бухнути? Я ставлю. Ще не вечір. Ще не вже. Завтра зранку.
— Ти здурів, Бампер, — скрушно хитає головою Троцький. — Скільки разів я тобі казав: не пий так багато. І ось ти здурів.
— Чого це я раптом здурів? — замислюється Бампер.
— А того, що завтра зранку ми будемо лікуватися в лікарні, яка називається "Українські справи". Там стоятимуть крапельниці з пивом і ампули з п о р т ю ш е ю.
— Нє, я завтра не бухаю. Крішна, ти чогго такий смурний? — непокоїться Бампер.
— Тогго, що мені вас уже не наздогнати сьогодні, — меланхолійно пояснює Крішна.
— Не переживай, у нас всьо спЕреді! — горлає Бампер.
І тут перед ними зненацька виникає або ж таки утворюється "Нектар", під яким сидять дуже блідий Дем і дуже червоний Бєлов.
— Дем, здорів! — кричить Бампер. — Хочеш бухнути? Я ставлю.
Дем мовчить.
— Йому необхідно бухнути, — спокійно пояснює Бєлов. — Йому п е р е м к н у л о і він уже три години поспіль мовчить.
— Хто поспіль піде в гастронім?! — кричить Бампер. — Ми будемо поспіль рятувати Дема чи ні, поспіль я вас?
— Бампер, не кричи, — тихо каже Господь Крішна. — Я сходжу, хіба не кричи.
— Малчать, я вас поспіль спрашиваю! — несамовитіє Бампер.
— Давай б а б к и, — зітхає Крішна.
Бампер дістає б а б к и і починає рахувати. Бабок дуже багато, виходить по три фляшки п о р т ю ш і на писок. Бєлов і навіть Троцький перезираються — це занадто, але вже пізно.
— Дем, не журись! — вимахує руками Бампер. — Ти талановитий митець, тобі не можна багато поспіль смуріти. Твої картини висять у музеї українського мистецтва у Нью-Йорку, шляк би його трафив, поруч із Далі і Пікассо, ти геній, Дем, ти не те, що якісь там троцькі, які вже два тижні поспіль обіцяють повалювати мені мікна, ти неймовірний талант, хочеш, я поспіль стану перед тобою на коліна, жеби ти тіко не смурів? Поспіль?
— Я мушу зауважити, що Пікассо і Далі поспіль не були українцями, — втручається Бєлов.
— Як то поспіль: не були? — спантеличено перепитує Бампер. — То будуть! Усі поспіль будуть українцями, рано чи пізно, в тім числі й ти, москалю франсуватий, хоч ти того й не хочеш поспіль!
— І всі будуть поспіль висіти, — додає Троцький.
— Нє, Троцький, ти мене дістав, мовчи, ти ні х е р а не розумієш, хіба пистиш як Троцький, — іритується Бампер.
До них підходить Ромко.
— Вітаю добірне товариство, — каже Ромко. — Хто тут ображає Бампера?
Ромкові зробили операцію і він тепер не бухає, але під "Нектар" навідується регулярно.
— Ромку, от ти не б у х а є ш поспіль, скажи: Дем геній чи ні? — благально звертається до нього Бампер.
— Звісно, що геній, — стенає плечима Ромко. — А хто в цьому сумнівається?
— Поняв, Троцький? Поняв, щенок? — гордовито питає Бампер, піднявши палець до неба.
І тут до них підходить Господь Крішна, який встиг віднести книги додому, перебратися, і купити десять "ф а в с т — п а т р о н і в" "Слов'янського", паляницю і п'ять плавлених сирків.
— Їдемо на Зелене Око, — несподівано вирішує Бампер. — Чого ми будемо тут ж у х А т и с я кожного недоношеного мента? Ромку, їдеш?
Ромко залишається, а решта прямує до тролейбуса, хоча, крім Бампера нікому не хочеться покидати заповідні нектарні угіддя. Але до вечора ще далеко, господар "Слов'янського" — Бампер, у найближчому майбутньому не світить більше нічого, отож Троцький, Дем, Бєлов, Господь Крішна і Бампер зникають у нетрях Зеленого Ока задля спілкування з природою і вином, задля героїчного збереження немеркнучих свободотворчих ідеалів львівської циганерії, задля співів і танців у густій, високій траві, задля декламування чудових віршів, співання батярських і ще якихось там пісень, задля стояння на голові, блювання в кущах, освідчень у досмертній і посмертній дружбі, задля перманентної гикавки і суперечок про те, як належить вимовляти трансцендентальний склад: "ОМ", "ОУМ", "ЕОМ" чи "ОУН", — що переходять у бійку між Господом Крішною і Бампером; задля примирення, в якому найактивнішу участь беруть Бєлов, Троцький і восьмий "ф а в с т — п а т р о н", у той час, коли Дем продовжує мовчати, незважаючи на те, що вже закінчується дев'ятий "ф а в с т — п а т р о н", вичерпуються всі можливі припаси цигарок, сутеніє, спалахують вікна і зорі, фари тролейбусів і авто, хтось пригадує, що незабаром зачиняється і "Нектар", і гастронім, а тоді доведеться переплачувати Нюсьці або Франеку, або ще якій прояві, яка безжурно наживається на сутінках, на вечорах і ночах, отож товариство дружно зривається з насиджених місць, забувши про Бєлова, що заснув мирним і злагідним сном, але не забувши останньої фляшки "Слов'янського", яку Троцький фатально розбиває об спинку тролейбусної сідушки; гурт шалено проклинає Троцького, не менш шалено заспокоюючи вкрай обурену старшу пані, на спину якої вилився напій з ароматом степу, лиману, Дністра, золотої осені, долини нарцисів, долини смерті; нарешті всі благополучно приземляються перед "Нектаром" і заходжуються зосереджено рахувати рештки Бамперових б а б о к; вистарчає на якусь мізерію, на три "ф а в с т — п а т р о н и", але тут втручається Господь Крішна і питає, спрямовуючи вказівного пальця у груди Дема:
— Ти будеш нині говорити чи ти не будеш? Якщо будеш, я додам ще на три фляшки, а якщо ні, то я пішов додому, веселих свят, па-па. Ти бі чи ти дебіл, вот іст зе квещенс!
Перед такою альтернативою товариство здригається і мовкне, і всі погляди звертаються до Дема.
Дем поправляє окуляри і вагається.
— Дем, — тоскно каже Троцький. — Ну, нехай я, імбецил, розтовк фляшку; але ж три ф а в с т — п а т р о н и не лежать на дорозі, як ти гадаєш, Дем?
Дем знімає окуляри і починає ретельно протирати їх хустинкою.
— Дем! — каже Бампер, — це буде просто несправедливо, коли такий малановитий титець, як Дем, погубить усі наші старання і сподівання напередодні ночі.