І раптом у цю запашну і свіжу тишу увірвався буйний різноголосий потік великоднього передзвону. Шевченко випростався, а полковник підвівся з місця.
— Як ми, однак, затрималися... Гримнюк! Севастьянов! Складіть усі ці папери в мішок. У відділі розберемось, — додав він, відокремивши два чи три листи і поклавши їх собі в кишеню. — Не запізнитися б до розговіння... У Обручових, кажуть, якісь особливі паштети з диких качок...
Потім ступнув до Мартинова і розкрив обійми:
— Христос воскресе! Мої найкращі побажання! Мартинова аж підкинуло. Він відсахнувся і показав на Шевченка
очима:
— Après! Et pas ici*, — процідив він крізь зуби і відступив до вікна, кинувши в ніч рожевий вогник незагашеної цигарки.
Поліцмейстер і полковник поквапливо застібали шинелі і раптом обернулися на дивний звук: Шевченко дивився в ніч і весь тремтів від злого і гострого сміху.
Кінець
Лютий 1959 р. — жовтень 1962 р.
* Потім... І нетут(фр.))
ПРИМІТКИ
Задум роману "В стелу безкраїм за Уралом", як видно з авторської передмови, виник у 3. П. Тулуб під час перебування на засланні у 1948 р. Безпосередньо до цієї роботи письменниця взялася у 1959р. І працювала напружено, з великим натхненням. 25 квітня 1960 р. у листі до Г. О. Башкирцевої З.Тулуб повідомляє: "Пишу на всех парах новую книгу, открыла счет второй сотни страниц... Труд меня радует и бодрит. Что может быть дороже любимой профессии — вернее не профессии, а призвання". (Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, фонд 150,од. зб. 116).
У1961 р. роман був завершений і прийнятий до друку в журналі "Прапор" (публікувався там у липні — жовтні 1962 р. російською мовою під назвою "За бортом"). Але на 11-й шевченківській конференції 1962 р., яка відбулася у Львові, вчений з Інституту слов'янознавства АН СРСР В. А. Дьяков зробив доповідь на тему "Польські зв'язки Шевченка в оренбурзькому засланні", де по-новому поставало життя і діяльність Кобзаря у 1848-1850 роках (Див.: Збірник праць одинадцятої наукової шевченківської конференції. — К, 1963. — С. 54-67). 3. П. Тулуб вважала за необхідне врахувати нові наукові дані й взялася за переробку роману; тоді ж з'явилася і нова назва "В степу безкраїм за Уралом". У жовтні 1962 р. була завершена нова редакція роману українською мовою. У 1963 р. письменниця відповідно переробила російський варіант твору. Вперше роман вийшов українською мовою в лютому 1964 р.
Текст подається за виданням: Тулуб 3. П. В степу безкраїм за Уралом. — К, 1964.
1 ... мій дід був знайомий з Шевченком і... його арештували й судили в одній справі з Тарасом Григоровичем. — Тулуб Олександр Данилович (18241872) — український громадський діяч, історик і педагог. У березні 1847 р. заарештований як член Кирило-Мефодіївського товариства. Через відсутність доказів уникнув покарання. В 40-70-х роках учителював по містах України.
2 Орськ, Орська фортеця — військове укріплення в Оренбурзькій губ. (нині м. Орськ Оренбурзької обл., Російська Федерація).
'Ісаєв Дмитро Миколайович (близько 1780-1848/1849) — комендант Орської фортеці, полковник, згодом — генерал-майор.
В Орській фортеці служив з 30-х років. Співчутливо ставився до опального поета, дозволив йому жити на приватній квартирі.
4 Кенесари Касимов (1802-1847) — казахський султан. У1837-1847 рр. очолював феодально-монархічний рух, спрямований на відокремлення Казахстану від Росії, прагнув стати єдиновладним правителем Казахстану.
5 Букеївська орда, Букеївське ханство — васальне казахське ханство, утворене 1801 р. на території між ріками Уралом і Волгою із п'яти тисяч сімей, які переселилися сюди зі зв. Молодшого жуза. Назване по імені султана Букея Нураліева, котрого царський уряд утвердив у 1612 р. ханом.
Після смерті Букея (1815) ханством керував його брат Шигай, з 1823 р. — син Букея Джангер. (У романі це ім'я передане в іншій транскрипції — Жан-гоза). Посилення феодального і колоніального гніту привело до селянського повстання 1836-1837 pp. Ханська влада була скасована і управління передано Тимчасовій раді, якою керували російські чиновники.
6 Юсупови — князівський рід у Росії XVI — початку XX ст.
7 Безбородко (Безбородько) — графський рід українського походження в Росії XVIII — початку XX ст.
8 Маргелан (Маргилан) — місто у Ферганській обл. Узбецької PCP, відоме своєю древньою історією.
9 Кобланди-батир — казахська епічна поема, яка розповідає про подвиги богатиря Кобланди, про його похід проти ханів Казана і Амвагира — споконвічних ворогів кипчацького народу.
10 Брюллов Карл Павлович (1799-1852) — російський художник, професор Петербурзької Академії мистецтв (з 1836 p.). T. Шевченко познайомився з ним у 1837 p., відвідував його майстерню. К. Брюллов разом з В. Жуковським та О. Венеціановим брав участь у викупі Т. Шевченка з кріпацтва, у 1837-1838 pp. він виконав портрет В. Жуковського, який незабаром було розіграно в лотереї, і 22 квітня 1838 р. за виручені кошти викуплено Т. Шевченка. Протягом 1838-1845 pp.. навчаючись в Академії мистецтв, Т. Шевченко став не лише одним з улюблених учнів, а й другом Брюллова, у 1839 р. деякий час мешкав на його квартирі.
11 Брюллов Олександр Павлович (1795-1877) — російський архітектор і художник, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1831 р.). Брат К. Брюллова.
12 Сакмарська брама — назва походить від річки Сакмари, що протікає у Башкирській PCP і Оренбурзькій обл. РРФСР, права притока р. Урал. Біля устя р. Сакмари, на р. Урал стоїть м. Оренбург.
13 ... зупинилися перед ордонансгаузом. — Перед урядовим будинком.
14 Інгерманландія — землі вздовж берегів Неви та узбережжя Фінської затоки і заселені колись фінськими племенами. Щодо походження назви російський історик В. М. Татищев (1686-1750) запропонував два пояснення: або вона пов'язана з іменем князя Ігоря (за Якимівським літописом Інгорь), або з іменем шведської царівни Інгегерди, дружини руського князя Ярослава, яка одержала ці землі у володіння.
15 "... зеленою вулицею" ганяють під барабан. — "Зелена вулиця" або шпіцрутени — особливо жорстоке військове покарання, запозичене у царській армії із Заходу в 1716 р. Його виконавці — солдати (рота, батальйон, полк) шикувалися у дві шеренги, утворюючи таким чаном "вулицю", по якій проводила засудженого. Кожен солдат одержував спеціальний довгий гнучкий прут — шпіцрутен, яким повинен був ударити засудженого, коли той проходив повз нього.