Баримта — грабунок, напад на чужу худобу або на чужий аул. Баурсаки — булочки або пампушки, смажені на баранячому жирі. Бій — старійшина, голова роду. Бишбармак — варена баранина.
Верп — легкий запасний якір. * Словникскладений автором
Гюрза — отруйна змія.
Дагліст — важкий становий якір.
Джеломійка — (жолим уй) — літня легка юрта без вогнища. Джульбарс — тигр.
Жайляу — літне пасовище в горах.
Жамба — зливок срібла або золота. На тої він встановлювався як мішень. Жар-жар — обрядова пісня весільного ритуалу.
Жатаки — дуже бідні люди, які не кочували, бо не мали худоби. Вони охороняли зимівлі багатих аулів та сіяли просо. За охорону зимівлі баї давали їм трохи харчів та худоби.
Жигіт — парубок, сміливий вояка.
Жактау — надгробне голосіння, траурна пісня на честь померлого. Жут — ожеледь.
Зеккят — десятина, податок.
Кавардак — страва з дрібно нарізаного м яса з підливою. Кадё — весільний подарунок нареченого нареченій. Коль бопалй — слова, якими кличуть ручного орла. Камча — канчук. Кара — чорний. Карлигач — ластівка. Каскйр — вовк.
Керегё — ґратчастий каркас, який становить стіни юрти. На кереге натягають, як чохол, товсту та дуже теплу повсть (кошму).
Кетмень — сапка з круглим, як тарілка, насадженим під прямим кутом на держак, важким залізним диском. Край його нагострений. Кетменем розбивають твердий Грунт.
Киїт — подарунок, який батьки нареченої роблять нареченому та сватам в день заручин.
Кибла — під час молитви мусульмани мусять стояти обличчям до Мекки. Кибла — знак, який вказує, де Мекка. Кистау — зимівля, зимове пасовище. Кобланди — герой казахського епосу "Кобланди-батир". Кузеу — осіннє пасовище.
Кулаш — міра довжини, приблизно півтора метра (відстань від пальців правої руки до пальців лівої руки, коли людина витягне руки горизонтально на рівні плечей направо і наліво від себе).
Кумис — хмільний напій з кобилячого або верблюжого молока заквашений особливою кумисною бактерією та дріжджами.
Кши-апа — молодша мати. Діти старіших дружня так звали молодшу дружину свого батька.
Киз — дівчина.
Кюй — музична п'єса, яка виконувалася на музичному інструменті без слів і без людського голосу. Перед тим як виконати кюй, музикант розповідав зміст кюя.
Малахай — чоловіча шапка з хутра або з повсті.
Манти — великі вареники з бараниною. Варять їх не у воді, а на парі.
Медресе — вища мусульманська духовна школа.
Намазлйк — круглий килимок, на якому мусульмани ставали до молитви.
Нукери — почет бая, хана, султана, взагалі поважаної особи.
Саба — бурдюк для кумису. Салем — привітання.
Саукеле — висока хутряна шапка нареченої, вишивана сріблом і золотом по хутру.
Сбїп — старовинна казахська зброя: шабля з дуже довгим, як у списа, держалном.
Суюншй — подарунок за хорошу і важливу новину. Сункар — сокіл.
Суук Тюбе — (холодна гора) — гора між сучасними Алма-Атою та Бішкеком.
Тамга — герб роду.
Той — триденне урочисте родинне свято з приводу значної події в сім'ї (народження дитини, весілля тощо).
Томата — ковпачок, вишиваний золотом або бісером з жмутом пугаче-вого пір'я, який одягали на голову орла-беркута або сокола.
Тундук — отвір для диму та вентиляції в склепінні юрт.
Тугйр — триніжок, підставка, на якій сидять у юрті беркут.
Тюленгути — військовий загін і охорона у хана або багатого бая. Тюлен-гути переважно були нащадками рабів або найбіднішими членами свого роду.
Уй — будинок, дім.
Фундук — горіх.
Чапан — каптан жіночий і чоловічий з довгими рукавами. Переважно вовняний, іноді шовковий, оксамитовий.
Шангарак — кільцевий отвір в каркасі на склепінні юрта, в якому робили тундук.
Шокпар — зброя, обушок, кістень, тобто товста ломака з потовщенням, на якому іноді набивали залізні гострі шипи.
Шаріат — система мусульманських релігійних законів, які стосуються питань побуту, родинних відносин та моралі.
Шолпи — низки срібних монет або круглих металевих підвісок, іноді гарно різьблених, які дівчата вплітали собі в кінці кіс, щоб вони дзвеніли при русі.
Шинграу — глибокий колодязь.
Ясак — податок, накладений російським самодержавством на казахів.