— А ваша сусідка що робить?
— Спец по швейних машинках! Вона стільки тих швейних машинок за ці роки придбала, що можна заставити ними швейний комбінат "од Кавказу до Алтаю, од Амуру до Дніпра"… Ну, і все таке інше, котре дефіцитне… Живе, як Клеопатра, тільки що останній Антоній у вікно стрибнув…
Та вона не журиться: ще якийся місцевий або Кай Юлій Цезар, або Жора Плюньвглаза з'явиться…
— Так, так! — татакнула я.
…Раптом знову стук у насхідні двері. Стук, стук, стук, стук, стук! П'ять разів.
Люто рипнули двері, і Клеопатрин голос різонув:
— Сім?
Із других дверей інший голос промовив:
— П'ять!
Клеопатра висловила резолюцію:
— Стукають! У голові б їм стукало!
Я сиділа й думала: ні, комунальні квартири треба будувати так, щоб для кожного жильця був окремий вхід.
З
Я завітала до Довбні так приблизно годині о дванадцятій удень.
Поки ми розмовляли, в комунальній квартирі на єдиній, хоч і просторій, кухні почалося готування обідів. Почувся легенький запах газу, бряжчали тарілки, каструлі, стукали ножі…
Рипнули чиїсь двері, і почулося:
— Сусідко, у вас молоко збігло!
— Як збігло, коли я вогонь прикрутила, аби тільки блимав! Не могло збігти!
— Але ж збігло!
— Це ти, паразитко, навмисне вогонь одкрутила!
— Тю на вас! Що ви верзете?
— Не тюкай на мене, не тюкай! На батька на свого тюкай!
— Та при чім тут батько?
— А при тім, що твій Петько в коридорі мочиться! А ще інтелігентка! Діти в коридорі мочаться, а вона книжки передплачує! За дітьми дивитися треба, а не за книжками!
— Я б прохала вас, Катерино Михайлівно, не вчити мене виховувати дітей, бо ще "вопрос", хто мочиться!
— Хто мочиться?! Я — мочусь?!
— Я не сказала, що іменно ви мочитесь, я тільки говорю, що єсть люди, которі мочаться!..
— Подумаєш, у неї муж головний бюстгалтер, так я вже мочусь!
— Прошу вас мене в кухонні справи не мішати, я бухгалтер — це факт, і головний — це два, але це ще не значить, що жінка всякого шофера може говорити, що моя мочиться…
— …Ааа! Так я жінка всякого шофера?! Та я з тебе дебет-кредит ізроблю!
— Граждани! Та будьте ж сознательні! Граждани!
— Хай вона буде сознательна! Як у мене чоловік шофер, так я повинна бути сознательна, а як у неї — бюстгалтер, так вона — ні!
…Я сиділа й думала: в комунальній квартирі треба будувати для кожного жильця окрему кухню…
4
Сидимо, говоримо… Аж ось крик:
— Хто це води у ванну напустив?
— Я напустила! Купатись буду!
— Ви напустили?
— Я напустила!
— Вона води напустила! Бачили?!
— Я напустила!
— Хіба ви не знали, що сьогодні купаюсь я?
— Чому ви?
— А чому ви?
— Ні, ви скажіть, чому ви, а не я?!
— Купатимусь я!
— Ви?
— Я!
— Ну, так купайся ж, купайся, купайся!
— Граждани! Рятуйте! Топлять!
А я собі думала: в комунальній квартирі для кожного жильця повинна бути окрема ванна!
— Ірроди! Хто в мій борщ мишеня вкинув?
— Божже мій! Хто у раковині моє кошеня втопив?!
Я не витримала, вискочила з комунальної квартири й подалася додому…
Ішла й думала: окремі двері, окремі кухні, окремі ванни… Окреме і таке інше…
Господи! Як це трудно все попереробляти!
Може, легше попереробляти характери наших жильців?
Як ви гадаєте? Давайте спробуємо!
ЩОБ НІ В КОГО НЕ БУЛО ТАКОГО.
1
Готувалися в одному колгоспі садити кукурудзу.
Взимку правління колгоспу разом із партійною організацією та з колгоспним активом ретельно вивчили й проробили постанови партії і уряду про кукурудзу.
Відбулися загальні збори колгоспників, де детально обговорили справи про збільшення земельної площі під кукурудзу й ухвалили, замість колишніх, що сіяли, 70 га кукурудзи, посадити цього року 600 гектарів.
Голова колгоспу з бригадирами відвідали Марка Остаповича Озерного, проконсультувалися в нього, як вирощувати кукурудзу.
В колгоспі організовано було семінари по кукурудзі, куди запросили знатну кукурудзоводку Євгенію Долинюк, яка поділилася з колгоспниками своїм досвідом викохувати кукурудзу.
Одне слово, в колгоспі підготувалися до посіву кукурудзи якнайсерйозніше й найкраще.
Доярки, підкидаючи в кормушки січку, заспокоювали своїх корівок.
— Не журись, — говорили, — Трояндо! Наступної зими веселіше позиратимеш! Знаєш, як пахне силос із кукурудзи? Як вино "Перлина степу"! Силосовані качани молочновоскової зрілості? Не куштувала? Маринований виноград їла? Ще смачніше! Та не дивись на мене так печально! Їж поки що січку! Не довго вже тобі страждати! 600 гектарів кукурудзи! Розумієш?! Як жалько, що ти, Трояндо, не розумієш! Покуштуєш, зрозумієш! Ремиґай!
Дід-бугаєзнавець ремствував:
— Його, диявола, і на житній соломі не здержиш!.. А що з ним буде, як йому молочновоскової кукурудзи даси?! Рішить він мене, хамлет, істинне слово, рішить! Не бугай, а гаспид! Тигра! Пррриймись!
Свинарка Катя прибігла До правління колгоспу з радісним криком:
— Волга опоросилась! Аж сімнадцятеро! 11 свинок, 6 кабанчиків! Це вона почула, що в нас 600 га кукурудзи!.. На кукурудзяну дерть — піддала! Уррра!
Настрій у колгоспників повеселішав. Птахарка баба Вустя, глядячи курей, котора з яйцем, раптом заспівала:
Сватай мене, серденьку, вийду я…
Дід-бугаєзнавець підслухав і єхидно запитав:
— А на який цвинтар сватів засилати? Дивись — заспівала?! Не буде баба дівкою, — не рипи деркачем! Деркач — не соловейко!
Баба зніяковіла, впустила курку, вхопила півня і, скрикнувши: "Дивись, і цей з яйцем!", — сплюнула й перехрестилась.
2
Садили кукурудзу квадратногніздовим способом. По зябі. Вчасно вологу закрили, провели як слід культивацію, старанно на квадрати розмаркирували. Квадрати вийшли все'дно, як у підручнику з геометрії. Садили кукурудзосаджалками.
Посадили. Легенько зітхнули. На другий день дощ. Майський, обкладний, тихий. Під такий дощ у маю спиться навіть головам колгоспів, навіть агрономам. А секретарі райкомів починають усміхатися до своїх дружин, помічають, що їхні дружини ще нічого собі.
Один секретар райкому під такий майський дощ подивився на дружину та й каже:
— Дивись! Та ти в мене вроді блондинка!
— Отакої. Я в тебе дванадцять літ блондинка!
— Хіба? А торік я ж сам помічав, як кукурудза в районі погоріла, — ти вроді була чорна, брюнетка!
— Та то тобі здалося!