Тихий Дін. Книга друга

Страница 69 из 112

Михаил Шолохов

— Скажи!

Подтелков наче чекав цього. Відсунувши стільця, він заговорив натужно, заікуючись від хвилювання, шукаючи якихось великих непереможних слів переконання.

— Не так ви говорите! Коли б Військовому урядові вірили,— я з охотою відмовився б від своїх вимог... Але ж нарід не вірить! Не ми, а ви починаєте громадянську війну! Для чого ви дали притулок на козацькій землі різним втікачам генералам? Через це більшовики і йдуть війною на наш Тихий Дін. Не підкорюся я вам! Не дозволю! Хай через мій труп, перейдуть! Ми вас фактами закидаємо! Не вірю я, щоб Військовий уряд врятував Дін! Які заходи вживають проти тих частин, що не хочуть вам підкорятися?.. Ага, тож бо й є! Для чого нацьковуєте на шахтарів ваших партизанів? Цим зло кругом заводите! Скажіть мені: хто запорукою того, що Військовий уряд усуне громадянську війну?.. Нічим вам' крити. А нарід і фронтові козаки за нас стоять!

По залі вітровим шелестом промайнув сміх; пролунали на адресу Подтелкова обурені голоси. Він повернув у той бік розпалено-багрове обличчя, вигукнув, уже не ховаючи гірклої злоби: '

— Смієтеся зараз, а після плакати будете! — і повернувся до Ііаледіна, бризнув у нього картечинами-очима: — Ми вимагаємо передати владу нам, представникам трудящого народу і геть усунути всіх буржуїв і Добровольчу армію. А теперішній уряд теж повинен піти геть!

Каледін стомлено нахилив голову.

— Я з Новочеркаську нікуди не збираюсь уходити й не піду.

Після невеличкої перерви засідання відновилося запальною

промовою Мельнікова;

— Червоноґвардійські загони рвуться на Дін, щоб знищити козацтво! Вони загубили Росію своїми безумними порядками і хочуть загубити й наш край! Історія не знає таких прикладів, щоб країною керувала розумно і на користь народові купка самозванців і пройдисвітів. Росія Отямиться — і викине цих Отреп'євих! А ви, засліплені чужим безумством, хочете вирвати з наших рук владу, щоб відчинити більшовикам ворота! Ні!

— Передайте владу Ревкомові — і більшовики припинять наступ... — укинув ГЇодтелков.

З дозволу Каледіна з публіки виступив підосавул ІЇІеїн, георгієвський кавалер всіх чотирьох ступеней, що з рядових козаків дослужився до чина підосавула. Він обсмикнув брижі гімнастівки, наче перед оглядом, зразу взяв учвал:

— Чого там, станичники, слухати їх! — кричав він високим командним голосом, рубаючи ' рукою, мов палашем. — Нам з більшовиками не по дорозі! Тільки зрадники. Дону ї козацтва можуть говорити про здачу влади Радам і кликати козаків іти з більшовиками! — і, вже просто показуючи на Подтелкова, звертаючись безпосередньо до нього, він вигинався, горлав: — Невже ви гадаєте, Подтелков, що за вами, за недоуком і неписьменним козаком, піде Дін? Коли підуть, так купка розбещених козаків, що від дому відбилися! Та вони, брат, схаменуться — і тебе ж повісять!

У залі зарухалися голови, мов шапки сояшників, вітром поштовхувані; набряк стогін, хвальних голосів. Шеїн сів. Його схвильовано ляскав ззаду по плечі якийсь високий, у збірному кожушку офіцер з наплічниками військового старшини. Коло нього стовпилися офіцери. Істеричний жіночий голос зворушено сокотав:

— Спасибі, Шеїн. Спасибі!

— Браво, осавул Шеїн! Бравісімо! — півнячим баском гім-назіста кукурікав хтось із завсідників гальорки, зразу обдарувавши підосавула Шеїна зайвим чином.

Балаклії та всякі бояни донського уряду ще довго умовляли козаків — членів народженого в Кам'янській ревкому. В залі було накурено, сизо, задушливо. За вікнами вершило денний похід сонце. Морозні ялинкові гілочки липли до зовнішніх шибок. Хто сидів на підвіконні 'ті чули вечірній дзвін і, крізь виття вітру — охриплі гудки паротягів.

Лагутін не витримав, перепиняючи одного з військових промовців, звернувся до Каледіна. .

— Вирішуйте справу, час кінчати!

Його стиха присадив Богаєвський:

— Не хвилюйтеся, Лагутін! Ось вода. Сімейним і нахильним до параліча шкодить хвилюватися. А потім взагалі не рекомендується переривати промовців, — тут же не якась там рада!

Чимсь ущипливим відповів йому й Лагутін, але увага всіх знову ринула до Каледіна. Все так же впевнено вів він політичну гру, як і спочатку, і все так же нахоплювався на просту'сірякову броню Подтелківських відповідів.

— Ви говорили, що коли ми передамо вам владу, більшовики припинять свій наступ на Дін. Але —так гадаєте ви. А що чинитимуть більшовики, що прийшли на Дін, — нам невідомо.

— Комітет певний, що більшовики ствердять що я сказав. Спробуйте: передайте нам владу, виженіть з Дону добровіль-ців, звільніть своїх партизанів—і ось побачите: кінчать більшовики війну.

Трошки згодом Каледін підвівся. Відповідь його була заготовлена заздалегідь: Че-рнєцов уже дістав наказ скупчити загін для наступу на станцію Лиху. Але, вигадуючи час, Каледін закінчив нараду ходом на проволоку:

—: Донський уряд обміркує пропозицію ревкому і листовно дасть відповідь на десяту годину завтра вранці.

XI.

відповідь Донського уряду, — вручена ранком другого дня делегації Ревкому, була така:

"Військовий уряд Війська Донського, зваживши вимоги— Військово-революційного козацького комітету, котрі подала йому депутація комітету в імени Отаманського, Ляйб-козацького, 44, 28, 29, частин 10, 27, 23, 8, .2 запасного і 43 полків, 14 Окремої сотні, 6 Гвардійської, 32, 28, 12 і 13 батарей, 2 пішого батальйону і ка-м'янської місцевої команди, — ознаймує, що уряд є представником усієї козацької людности краю. Обраний від людности уряд не має права скласти свої повноваження до скликання нового Військового кругу.

Військовий уряд Війська Донського визнав . за потрібне розпустити попередній склад Кругу І переобрати депутатів так від станиць, як і від військових частин. Круг у свойому новому складі, вільно обрайий (за цілковитої волі агітації) усією козацькою людністю, на

засаді безпосереднього рівного і таємного голосування, збереться в місті Новочеркаську 4-го лютого ст.ст. цього року, одночасно із з'їздом усієї некозаць-кої людности. Тільки Круг, законний орган, що його відновила революція .та що репрезентує козацьку людність кр&ю має право скинути військовий уряд і обрати новий. Цей Круг разом з тим обміркує і справу керування військовими частинами, і питання про те, бути чи не бути партизанським загонам і охотницьким дружинам, що захищають владу. Що ж до формування та діяльности добровольчої армії, то об'єднаний уряд уже раніше ухвалив узяти їх під контролю уряду з участю Крайового військового комітету.