Тихий Дін. Книга друга

Страница 2 из 112

Михаил Шолохов

— Я насамперед відданий монархові салдат. Мене аж кидає від самого вигляду "товаришів-соціялістів".

"Ти насамперед бевзень, а потім уже самовдоволений сал-дафон" — подумав Бунчук і загасив усмішку.

— Немає бога, крім алаха...

— Військове товариство було у виключних обставинах,— наче вимовляючись, прикинув Меркулов, — ми всі якось осторонь стояли від політики, наша хата з краю.

Осавул Калмиков сидів, обминаючи вислі вуса, гостро поблискуючи гарячими монгольськими очима. Чубов лежав на ліжку і, дослухаючись до голосів розмовників, розглядав прибитий до стінки, пожовклий від тютюнового диму, малюнок Меркулова: напівгола жінка, з обличчям Магдаліни, млосно і порочно посміхаючись, видивляється на свої голі перса. Двома , пальцями лівої руки вона відтягає брунатну пипку, мізинець насторожено відставлений, під спущеними повіками тінь і тепле світло зіниць. Трохи підняте плече її підтримує сорочку, щоб не злазила, в западинах ключиць, — м'який пух світла. Стільки невимушеної красности і щирої правдивости було в' позі жінки, такі непередавано барвисті були тьмяні тони, що Чубов, мимоволі посміхаючись, зами-лувався майстерним малюнком, і розмова, доходячи до слуху, вже не вникала в його свідомість.

— Ото гарно! — відриваючись від малюнка, згукнув він, і дуже не до речі, бо Бунчук щойно закінчив фразою:

— ...царизм буде знищено, можете бути певні!

Скручуючи цигарку, в'їдливо посміхаючись, Листницький

поглядав, то на Бунчука, то на Чубова.

— Меркулов, ви — справжній маляр! — засліплено кліпав Чубов.

— Так... Балощі...

— Хай ми загубимо кілька сот тисяч салдатів, але повинність кожного, кого виплекала ця земля, захищати свою батьківщину від поневолення. — Листницький закурив, протираючи шкельця пенсне хусточкою, вижидально дивився на Бунчука короткозорими, не покритими очима.

— Робітництво не має батьківщини, — келепом рубав Бунчук. — У цих словах Маркса сута правда. Немає і не було в нас батьківщини! Дихайте ви патріотизмом. Проклята земля ця вас виплекала і викохала, а ми... бур'яном, полинем зростали по пустирях... Нам не в один час з вами цвісти...

Він вийняв з кишені шинелі великий жмут паперів, довго копався в ньому, стоячи спиною до Листницького і, підійшовши до столу, розгладив широкою, пухнато-жилавою долонею пожовклий від старости газетний аркуш.'

—т Хочете послухати? — звернувся до Листницького.

— Що це?

— Стаття про війну. Я прочитаю витяг. Я ж не дуже письменний, як слід не зв'яжу, а тут — як на долоні.

...Соціалістичний рух не може перемогти в старих рямцях батьківщини. Він творить нові, вищі форми людського співжиття, коли законні потреби і прогресивні намагання трудящих мас всякої національности буде вперше задоволено ті інтернаціональній єдності, при умові знищення теперішніх національних перетинок. На спроби сучасної буржуазії розділити і роз'єднати— робітництво способом лицемірних посилань на "оборону батьківщини" свідоме робітництво відповість новими й новими, повторними й повторними спробами встановити єдність робітництва різних націй у боротьбі за скинення панування буржуазії всіх націй. Буржуазія одурює маси, прикриваючи імперіалістичний грабунок старою ідеологією "національної війни". Пролетаріат викриває це ошуканство, проголошуючи гасло перетворення імперіалістичної війни в громадянську війну. Саме це гасло намічено в штутґардській та базельській резолюціях, що якраз передбачали не війну взагалі, а саме теперішню війну, і що говорили не про "оборону батьківщини", а про "прискорення краху капіталізму", про використання для цього кризи, що через війну утворюється, про приклад Комуни. Комуна була перетворенням війни народів на громадянську війну. Таке перетворення, звичайно, не легке і не може відбутися "на бажання" окремих партій. Але саме таке перетворення полягає— в об'єктивних умовах капіталізму взагалі, доби кінця капіталізму зокрема. І в цьому напрямку мусять вести свою роботу соціалісти. Не вотувати військових кредитів, не потурати шовінізмові "своєї" країни (і союзних країн), боротися в першу чергу з шовінізмом "своєї" буржуазії, не обмежуватись легальними формами боротьби, коли настала криза і буржуазія сама відібрала легальність, котру сама й утворила була — ось та лінія роботи, що веде до громадянської війни і приведе до неї в той чи інший момент всеевропейської пожежі. Війна—не випадковість,

не "гріх", як гадають християнські попи (що проповідують патріотизм, гуманність і мир не гірше за опортуністів), а неминучий ступінь капіталізму, така сама законна форм капіталістичного життя, як і мир. Війна в наші дні є народня війна. З цієї істини виникає не, те, що треба плисти за "на-родньою" течією шовінізму, а те, що і воєнного часу, і на війні, і по-військовому продовжують існувати і будуть виявляти себе клясові протиріччя, що роздирають народи. Відмова від, військової служби, стачка проти війни і таке інше є звичайнісінька дурниця, вбога і боягузлива мрія про беззбройну боротьбу з озброєною буржуазією, воздихання про, знищення капіталізму без жорстокої громадянської війни або низки війн. Пропаганда класової боротьби й у війні є обов'язок соціаліста; робота, скерована на перетворення війни народів в громадянську війну, є одинока соціалістична робота за доби імперіалістичної озброєної сутички буржуазії всіх націй. Геть попівські сентиментальні і дурненькі воздихання про "мири за всяку ціну". Піднесімо прапор громадянської війни. Імперіалізм поставив на карту долю європейської культури: за даною війною, коли не буде низки успішних революцій, виникнуть незабаром інші війни, — казка про "останню війну", є безглузда, шкідлива казка, міщанська "мітологія"...-

Бунчук, читавши поволі, неголосно, на останніх фразах підвищив чавунно-глухий дзвін голосу, закінчив при загальній напрудженій увазі:

"...пролетарський прапор громадянської війни не сьогодні так завтра, — не за теперішньої війни, так після неї, не за цієї так за найближчої наступної війни,—збере навколо себе не лише сотні тисяч свідомого робітництва, а й мільйони обдурених нині шовінізмом напівпролетарів і дрібних буржуа, яких жах війни не тільки залякуватиме і забиватиме, але й освічуватиме, навчатиме, будитиме, організуватиме, загартовуватиме і' підготовлятиме до війни проти буржуазії і "своєї" країни і "чужих" країн..."