Комітет на засіданні 21 березіля прирадив вдатися.до Фльорковського і прохати, щоб він випустив з крепацтва Шевченкових родичів ради пошанування літературних заслуг Тараса і взагалі літератури 1179.
1179 Киев[ская] стар[ина]. — 1890. — Кн. II. — С. 335.
"Високоповажний і люблений товариш наш Тарас Григорович Шевченко, відомий на цілу Росію поет, — писав Комітет до Фльорковського, — між крепаками вашими має в селі Кирилівці двох рідних братів Микиту і Єсипа і сестру Ірину. Він дуже бажає, щоб вони стали вольними і тужить в розпуці за ними. Не відмовте, шан[овний] добродію! вволити палке бажання Тараса Григоровича і випустіть на волю /552/ його братів і сестру. Хоча він і відає, що небавом крепацтво буде скасоване, але він так тужить за братом і сестрою, що ладен викупити їх, коли ви забажаєте викупу, аби тільки швидше вони були укупі з ним". Комітет прохав назначити і ціну викупу, коли вже не можна без його.
Ще перед тим Тарас писав до Варфоломея, щоб швидше написав до його, "як зовуть жаботинського і кирилівського пана і що воно таке? І як зовуть синів брата Микити і брата Йосипа і сестри Ярини?" Варфоломеєва відповідь чомусь загаялася, і Тарас через день після згаданої вгорі приради Комітету знов нагадує Варфоломеєві і додає: "Робота моя коло їх волі (братів і сестер) аж шкварчить, а ти мовчиш 1180. Як будуть питати брата Йосипа, на чийому грунті він живе? — нехай каже: на своїм. За грунти положено якусь плату, то сестрі Катерині доведеться потім платити, а Йосипові тепер без плати віддадуть". За кілька день після сього Тарас листом 28 березіля просить Варфоломея поїхати в Кирилівку і сказати братам і сестрі Ірині, "щоб вони не квапилися на волю без грунтів та без поля, нехай лучче підождуть" 1181.
Така порада була саме на часі і якраз добре остерегла Шевченків. Фльорковський, одержавши лист від Комітету, приміркував собі разом догодити Богу і мамоні: він тямив, що визволення крепаків річ неминуча, певно, що до його дійшли і звістки, що цар стоїть за те, щоб, визволяючи крепаків, наділити їх землею. Фльорковський, перш ніж відповідати Комітету, казав Шевченковим братам хоч зараз виходити на волю, але без землі, і зараз же перенестися куди-небудь з Кирилівки. Мабуть, звістка про се дійшла до Тараса, бо в листі 22 квітня він просить Варфоломея сказати Микиті, аби спитав у Фльорковського, що він положить за грунти і за десятину поля? Фльорковський відповів, що, випускаючи Шевченків на волю, він ні за які гроші не дасть їм землі, а Шевченки, маючи вже попереду братову пораду, не квапилися на волю без землі.
Фльорковський не хапався відповідати Комітету і ледві 19 мая висловив свою відповідь 1182, що він ладен хоч зараз випустити Шевченків на волю, а 16 червня подав другу відповідь, що Шевченки не хочуть іти на волю без землі.
1180 Ibidem. — С. 930.
1181 Ibidem. — С. 966.
1182 Киев[ская] стар[ина]. — 1890. — Кн. II. — С. 335.
Тим часом Комітет, не маючи довгий час відповіді Фльор-/553/ковського і довідавшись, що з Петербурга їде на Україну, саме в ту країну, де жив Фльорковський, молодий українець Микола Новицький 1183, прохав його побачитися з Фльорковським і спитати у його: чи гадає він вволити волю Комітету і випустити Шевченків на волю? Коли бажає, так чи за гроші, чи без плати, чи з землею і т. д.? 1184.
Припоруку д. Новицькому Комітет висловив 16 мая в листі голови товариства — Юрія Ковалевського.
Д. Новицький гадав небавом рушити з столиці, але з причини, яка від його не залежала, виїхав тільки на початку червня. Перед виїздом він доволі часто бачився з Тарасом. Про що б тоді не заходила бесіда у них, Тарас насамкінець зводив її на своїх братів і сестер і, стискаючи Новицькому руки, говорив: "Голубчику! попильнуй, поклопочи за отих безталанних" 1185.
В переддень свого виїзду з столиці д. Новицький зайшов до Шевченка попрощатися. Увесь час, доки Новицький сидів у Тараса, поет був якийсь збентежений та такий експансивний і говіркий, яким доти Новицькому ніколи не доводилося його бачити, показував йому свої малюнки, водив його по залах академії, спиняючись перед видатнішими карти нами. Найдовше стояли вони перед Творами Іванова — "Явленіє Христа народу", та Брюллова "Осада (облога) Пскова". Художник хвалив подробиці картини Іванова, але суцільність її не вдовольняла його. Більш хвалив "Осаду Пскова", згадував творця її свого учителя-друга і, вказуючи на сцену, де москалі і поляки, знявши вгору коругви та святі хрести, йдуть одні проти одних на смертельний бій, Тарас мовив: "Глянь! во ім’я і на славу Христа люде йдуть вбивати один одного! Острах і жах бере, коли згадаєш, скільки людської крові та сліз пролито іменем Христа!.. Боже ти мій, Боже!" Сидячи потім у своїй тісній кватері-келії, Тарас читав свойому гостеві свої твори, інші з них були написані на стіні. "Се так собі, — говорив він, — сижу, малюю, а прийде що в голову, я його й напишу на стіні".
Прощаючись (то було останнє прощання!), Шевченко ще раз прохав поклопотати за братів і сестер, найпаче за Ярину: "Ох! Ярино, Ярино!" — промовив він, упав на вбогу канапку і заридав істерично, наче та дитина.
1183 Нині генерал і командир корпусу.
1184 Киев[ская] стар[ина]. — 1889. — Кн. II. — С. 337.
1185 Ibidem. — 1889. — Кн. III. — С. 731. /554/
Новицький, приїхавши на Україну, перш за все, як і радив йому Тарас, побачився з його братами і з Варфоломеєм, а тоді вже й з Фльорковським.
Фльорковський згодився, випускаючи Шевченків на волю, дати їм за гроші і грунти, але ні за що не хотів наділити їм поля, говорячи, що сього не можна йому зробити, аби не спокушати інших селян. "О! та й бестія ж оцей Фльорковський, — писав Новицький до Шевченка, — ще й яка бестія! Наймодніша! Не скажу, що він заправить за грунти, каже: про се треба поміркувати" 1186.
Небавом після того Фльорковський впевнив Шевченкових братів прийняти волю без грунтів і без землі і 10 липня склав з ними умову, беручи на себе виплату 900 карб. довгу в банк, що позичав задля себе 1187. Про такий визвіл він повідомив Комітет і Тараса. Тарас з ввічливості подякував йому, але дійсно на таку волю обурився і написав до Варфоломея: "Микиті скажи, як побачиш його, що він дурний, ні з ким не порадившись, зробив чортзна-що! Порадь їм, щоб вони швидше записалися в міщане: один в Звенигородці, другий в Черкасах, а Ярина в Каневі. Мені тут так радять. Не знаю, як ти порадиш".