Ледві чи треба говорити про непевність оцих звісток. Мені траплялося говорити з людьми, що добре знали Табачникова. Ніхто не обзивався про його добрим словом, але усі казали, що неможливо навіть гадати, аби він допустився такої нахабності, щоб став вимагати у Шевченка намальовання портрета без грошей, та ще, як сказано в "Колоколі", безошибочно, і, нарешті, щоб відважився арештовати Шевченка з тої причини, яку подав "Колокол" і Тургенєв!
1049 Чалий, с. 141.
1050 Див.: Листочки до вінка на могилу Шевченка [в XIX роковини його смерті. — Львів, 1890. — С. 3 — 14].
Самовольство київської поліції і адміністрації нехай і буде, /507/ що річ звичайна, але ж то був такий час, що "шила б в мішку не сховав" ні Табачников, ні Гессе!
Таким чином, оцей привід до доносу мусимо цілком знехтувати. Так само треба знехтувати і звістку М. Ф. 1051, що Шевченка арештовано за якусь промову "на базарі в Межирічах на возі з сіном". Треба мені незвичайно бистрокрилої та широкої фантазії на те, щоб виобразити собі, хоч в гадках, що Шевченко виліз серед базару на високий віз сіна і звідтіль держав промову! Я не спроможен сього виобразити навіть задля легенди!
Певніш від інших свідків в сій справі можна б було взяти Варфоломея Шевченка. Він розповів нам 1052, що коли на отому польованні в Межирічах зайшла в веселому товаристві весела бесіда і почали балакати про ченців, так Тарас висловив те, що думав про них. "В той час, немов наумисне, був в Межирічі жандар-офіцер. Поляки зараз послали до його жида з доносом, що Шевченко богохульствує. Жандар покликав до себе Тараса і каже до його: "Про вас говорять, що ви богохульствуєте?" "Може, й говорять, — відповів Тарас, — про мене можна всячину плести, бо я чоловік "патентований". От про вас так певне нічого не скажуть". І повезли Тараса в Черкаси, а потім у Київ 1053.
1051 Ист[орический] вест[ник]. — [1890. — Кн. XII]. — С 823.
1052 Правда. — 1876. — [№ 2]. — С. 66.
1053 Ibidem.
Я вже говорив, що Варфоломея в Межирічах не було; побачимо, що не було там і жандара. Бачили ми теж, що Тарас після 10 липня був у Каневі і в Городищі і арешт його стався за кілька день після того "польовання". Нарешті, з Варфоломеєвого оповідання виходить так, ніби поляки те "польовання" ужили яко засаду проти Тараса і злапали його. Коли б воно справді так було, так, певна річ, поляки б зуміли спорудити якусь іншу, розумнішу западню і повели б справу так, щоб не знати було їх рук. Якби хтіли вони спокушати Шевченка, зманюючи його до "противозаконной" бесіди, вони б вирядили на се "польовання" когось вдатнішого і розумнішого, ніж пан Козловський в бальному убранню.
Таким чином, і оповідання Варфоломеєвого не можна прийняти яко певне.
Д. Чалий, з переказу Максимовича і Марка Андрієвського, що був урядником у генерал-губернатора князя Васильчикова і по наказу останнього брав Шевченка на опит, інакше знов розповів про сю пригоду. Коли Шевченко з свої-/508/ми товаришами оглядав землю Парчевського, сказано у д. Чалого, до їх підійшов якийсь поляк, убраний у фрак, рукавички, лакові ботики і з рушницею за плечима. Ш[евчен]ко спитав, звідкіль він і чого йому треба. Той по-польськи мовив: "Na polowanie" [На полювання. — Ред.]. Шевченко став кепковати з його убрання і голосно мовив: "Дивись, яка кумедна фігура". Поляк образився і нагадав, що він сам служив становим. "Еге! так ви ще й алтинник!" — мовив, регочучи, Шевченко. Пан той обурився, вернувся в Межирічі і подав донос жандару, але жандар на той донос не звернув уваги. Тоді той поляк послав донос в Черкаси, до ісправника Табачникова, а сей, ворогуючи з жандарем, щоб напакостити йому, а самому вислужитись, звелів приставу Добржинському арештовати Шевченка 1054.
І тут знов бачимо щось неясне, недокінчене: раз, не названо того панка-доносчика, а друге, не розказано, що таке він написав в доносі, що давало право Табачникову ужити такого гострого заходу, як арешт.
Мені поталанило у д. В. Т. 1055 перечитати то "объяснение", що дав Шевченко на опиті Андрієвському. Він оповів, що в Київщину прибув на те, щоб побачитися з родичами і придбати собі шматок землі. Знайшовши землю між Каневом і Пекарями в маєтності Парчевського, він з управителем останнього Вольським, взявши землеміра, поїхали обміряти ту землю. В Межирічі приїхали якось між 10 — 13 липня. Ще не скінчили вони роботи, як приїхали туди брат Вольського і з ним кревняк землеміра шляхтич Козловський. Шевченко, побачивши на останньому фрак і білі рукавички, мимоволі став реготати і кпити. Коли ж Козловський образився, він попрохав у його вибачення і покликав до себе під липу випити і закусити. Тут були і два робітники і чули їх розмову, але ледві чи розуміли її, бо розмовляли по-польськії. Козловський зняв бесіду змісту релігійного і вдався в богословські змагання. Щоб спинити таку бесіду, Ш[евчен]ко мовив по-московськи: "Теология без живого Бога не в состоянии (не спроможна) создать даже (навіть) вот такого липового листочка". Козловський замовк, але перегодом знов спитав Ш[евчен]ка, якої він думки про матір Ісуса Христа. Шевченко, замість відповіді, спитав, якої думки пан Козловський про Пречисту Діву.
1054 Чалий, с. 142.
1055 В. Тарновського [?]. — Ред.
Козловський мовчав, а Тарас мовив: "Ми повинні благо-/509/говіти перед Матір’ю Того, хто прийняв за людей муки і смерть на хресті". Потім вони розійшлися. Шевченко на другий день поїхав в Городище до Семеренка, де пробув одну добу, і поїхав в Корсунь, потім у Кирилівку, знов в Межирічі, в Пекарі, а звідтіль в Прохорівку 1056 до Максимовича.
Так розповів Шевченко на опиті. Вже ж пак і у його не все сказано щиро, звісно, на опиті!.. Він мусив де про що промовчати, не сказати подробиць отих "богословських дебатів" і те, що сказав, може, сказав не зовсім так, як було воно насправді. Вже ж не можна на се і дорікати йому, хоча не можна приймати цілком яко правдиве його пояснення.
Річ очевидна тільки, що була якась розмова, що сталася приводом обвиновачувати його за богохульство. Що то за "богохульство" таке було? Драгоманов 1057 гадав, що Шевченко читав мужикам частини з своєї поеми "Марія" або говорив про неї, а слова його перекрутили яко зневагу на Пречисту Діву! Гадка ся не здається мені відповідною вже через те, що "Марію" Шевченко написав чотири місяці після "полювання" в Межирічах.