Але ж не могла вона насправді бачити Платона і Сократа? їй уже не сила було більше сушити голову над цим. Може, мама й мала рацію, коли казала, ніби Софія останнім часом зробилась як не од світу цього.
Мабуть, треба піти до Сховку і подивитися, чи не приніс собака нового листа. Софія крадькома зійшла сходами, взула кросівки і вийшла надвір.
У саду, на диво, було ясно й тихо. Дрібне птаство так навперебій щебетало, що Софія аж засміялася. На траві кришталевими крапельками бриніла роса.
Софія знову подумала, який же незбагненний довколишній світ.
Під склепінням старого живоплоту було трохи вогко. Листа від філософа ніде не було видно; вона витерла від роси великий корінь і вмостилася на ньому.
їй пригадалося, що відео-Платон дав їй чотири завдання. Першим було: як пекареві вдається спекти п'ятдесят однакових тістечок.
Треба було помізкувати, бо це завдання не з легких. Зрідка мама пекла берлінські калачики, але ніколи вони не виходили однаковими. Мама, звичайно, не професіонал, лише аматор у пекарській справі. Але тістечка, які вона купує в крамниці, теж ніколи не бувають однаковими. Кожне тістечко зокрема набуває форми в руках кондитера.
Раптом на личку Софії майнула хитра посмішка. Одного разу вони удвох з татом ходили до міста, доки мама випікала печиво до Різдва. Коли вони повернулися додому, купа медяників уже лежала на кухонному столі. І хоча не всі вдалися, була між ними певна схожість. А чому? Бо мама, ясна річ, випікала їх усіх в одній і тій же формі.
Софія запишалася, що їй спала така мудра гадка з медяниками, отож перше завдання можна вважати виконаним. Пекареві вдається спекти п'ятдесят однакових тістечок, бо для всіх він використовує одну і ту ж форму. На цьому бастаї
Потім відео-Платон заглянув у приховану камеру і спитав, чому усі коні однакові. Але ж це неправда. Важко знайти двох однакових коней, так само, як і двох однакових людей.
Вона вже збиралася облишити це завдання, як їй знову пригадалися медяники. Жоден з них не схожий на інший, бо одні вдалися грубілими, інші зовсім не вдалися. Проте було в них щось спільне, однакове.
Можливо, Платон хотів спитати, чому кінь завжди є конем, а не, скажімо, чимось середнім між конем і поросям. І хоч коні бувають брунатними, як ведмеді, і білими, як ягнята, все ж у них є спільні ознаки. Щоправда, Софії ще не траплялися коні на шести або восьми ногах. Невже Платон вважав, що всі коні схожі, бо зроблені з однієї форми?
Наступне питання було найважчим. Чи безсмертна людська душа? Тут Софія не знала відповіді. Вона тільки знала, що мертве тіло спалюють або ховають у землю, і майбуття у нього нема. Якщо припустити безсмертя людської душі, то з цього випливає, ніби людина складається з двох різних частин: з тіла, яке з часом розпадається, і душі, яка існує більше чи менше, незалежно від тіла. Якось бабуся казала, що їй
здається, ніби старіє лише її тіло, а в душі вона завжди почувається колишнім юним дівчиськом.
Ось це "дівчисько" і привело Софію до останнього питання. Чи однаковим розумом наділені чоловіки й жінки? Тут вона, правду кажучи, не чулася певною. Все залежить від того, що Платон розумів під поняттям "розумний".
Несподівано їй пригадалися слова вчителя філософії про Сократа. Сократ вказував на те, що кожен може збагнути філософські істини, залучивши свій розум. На його думку, раб не гірше від патриція міг розв'язувати філософські проблеми. Софія була майже переконана, що й чоловіків та жінок Сократ ставив на один щабель щодо розуму.
Доки вона отак сиділа й розмірковувала, в хащах раптом почулося шарудіння, здавалося, наче десь пахкає і хекає парова машина. Наступної миті до сховку продерся рудий пес. У пащі він тримав великий конверт.
— Гермесе! — вигукнула Софія. — Дякую, дякую. Гермес випустив конверт Софії на коліна, а вона простягнула до пса руку й погладила загривок.
— Чемний, чемний Гермес, — сказала вона.
Собака вмостився поруч з дівчинкою і не заперечував проти пестощів. За якийсь час він підвівся і, продираючись крізь чагарник, подався назад тією ж дорогою, що й прийшов. Не випускаючи конверта з рук, Софія подалася за ним. Вона прослизнула попід густим гілляччям і опинилася за садом.
Гермес попрямував до узлісся, а Софія бігла на відстані кількох метрів за ним. Пес зупинявся і гарчав, але дівчина не поступалася. Тепер вона знайде філософа, хоч би довелося бігти аж до Афін.
Пес побіг швидше і невдовзі звернув на вузьку стежину. Софія теж надала ходи, але за кілька хвилин такого бігу собака спинився і почав голосно гавкати. Дівчинка скористалася з цієї нагоди і скоротила відстань.
Гермес знову кинувся бігти стежкою. Врешті Софія зрозуміла, що його не наздогнати. Вона ще довго стояла, наслу-хаючи, як собака віддаляється. Потім усе стихло. Софія опустилася на пеньок скраю невеличкого лісного зрубу, тримаючи в руках великий жовтий конверт. Дівчинка розірвала його, витягнула друковані аркуші й почала читати.
Академія Платона
Спасибі за приємно проведений час, Софіє. Йдеться, звичайно, про Афіни. Так я представився. А потім представив і Платона. Отож почнемо.
Платонові (427 — 347 р. до Р. X.) було 29 років, коли Сократ випив чашу з отрутою. Він довго був учнем Сократа і пильно слідкував за його судовим процесом. Те, що Афіни здатні засуджувати найблагородніших своїх громадян до смертно! кари, вразило його до глибини душі. Ці події визначили напрямок усієї його філософської діяльності.
Для Платона смерть Сократа була виявом гострих супе речностей між фактичними відносинами у суспільстві та там, що є істинним або ідеальним. Першим вчинком Платона як філософа було оприлюднення промови Сократа, яку вчитель виголосив на свій захист. Він записав звернення Сократа до верховних суддів.
Ти пригадуєш: Сократ нічого не записував сам. Записували численні його однодумці, проблема тільки в тому, що майже все з тих писемних пам'яток втрачене для прийдешніх поколінь. Що ж стосується Платона, то, здається, всі його найважливіші твори збереглися. Окрім оборонної промови Сок* рата, він написав добірку листів та 35 філософських діалогів. Збереженню цих творів сприяло і те, що Платон заснував філософську школу за межами Афін. Розташувалася вона у гайку, названому на честь героя грецьких міфів Академа. Отож і філософська школа Платона одержала назву Академія. (Згодом по всьому світу з'явилися тисячі "академій". Ми постійно говоримо про "академіків" та "академічні професії").