— Саме тоді я й вирішив написати філософську книгу для тебе. Я побував у найбільшій книгарні Крістіансанну та й у бібліотеці, але там не знайшлося нічого відповідного для молоді.
— Таке враження, ніби ми сидимо на самому вершечку тоненької ворсинки білого кролячого хутра.
— Цікаво, чи там, далеко, у ночі світлового року, існує ще хтось?
— Човен відв язався! — вигукнула Гільда.
— Справді...
— Незбагненно. Я ж перед твоїм приїздом перевіряла, чи він добре припнутий.
— Справді?
— Це нагадало мені, як Софія позичила човна Альберто. Пригадуєш, як його понесло озером?
— Ось побачиш, то вони тут знову кружляють. — сказав майор.
— Жартуєш! Я цілий вечір відчувала чиюсь присутність.
— Комусь з нас доведеться поплисти до човна.
— Пливімо обоє, тату!
« Первый Предыдущая Страница 139 из 139