— Неймовірно.
— І це всього лише наш найближчий сусід. Ціла галактика, або, як її ще називають, "зоряна туманність", завширшки 90 000 світлових років. Це означає, що за такий час світло проходить з одного кінця галактики до другого. Якщо ми подивимося на зірку Чумацького Шляху, віддалену від нас на 50 000 років, то бачитимемо її такою, якою вона була 50 000 років тому
— Ця думка надто велика для такої маленької голівки, як моя.
— Вдивляючись у Всесвіт, ми вдивляємося у минуле. Іншої можливості не маємо. Нам ніколи не довідатися, як там зараз у Всесвіті. Дивлячись на зірку, віддалену на тисячі світлових років, ми насправді подорожуємо в історію Всесвіту тисячолітньої давності.
— Це годі збагнути.
— Усе, що б ми не бачили, торкається наших очей у вигляді світлових хвиль. А для мандрівки крізь простір їм потрібний час Можемо порівняти це з грозою. Ми завжди чуємо грім через деякий час після того, як побачили блискавку. Річ в тому, що звукові хвилі поширюються повільніше, ніж світлові. Чуючи грім, я чую гуркіт того, що відбулося якийсь час тому. Так само і з зорями. Розглядаючи зірку, віддалену на тисячі світлових років, я бачу "відлуння" події, яка трапилася тисячі років тому.
— Розумію.
— Досі ми говорили тільки про нашу Галактику. Астрономи вважають, що у Всесвіті є сотні мільярдів галактик, і кожна з них налічує сотні мільярдів зірок. Найближчою до Чумацького Шляху галактикою є Туманність Андромеди. Вона віддалена від нас на два мільйони світлових років. Отже, світло цієї галактики йтиме до нас два мільйони років. Це знову ж таки означає, що дивлячись на Туманність Андромеди, ми здійснюємо подорож у часі на два мільйони років назад. Якщо десь у цьому зоряному небі сидить хитрун-астроном — уявляю собі такого малого бешкетника, який саме в цю мить скеровує свій телескоп на Землю, — він не побачить нас У кращому випадку побачив би кількох первісних людей з плескатими черепами.
— Я просто приголомшена.
— Найвіддаленіші галактики, відомі нам на нинішній день, розташовані на віддалі близько десяти мільярдів світлових років. Якщо ми одержимо сигнали з цих галактик, то торкнемося історії Всесвіту, яка налічуватиме десять мільярдів років. Це приблизно вдвічі довше, ніж існує наша сонячна система.
— Мені аж запаморочилося в голові.
— Що ж, нелегко заглядати так далеко в минуле. Однак астрономи знайшли щось таке, що матиме ще більше значення для нашого світоуявлення.
— Розповідай!
— Жодна галактика у Всесвіті не стоїть нерухомо. Усі з неймовірною швидкістю рухаються врізнобіч одна від одної. Чим дальше вони від нас, тим, здається, швидше рухаються. Тобто віддаль між галактиками весь час збільшується.
— Намагаюся собі це уявити.
— Якщо ти візьмеш надувну кульку і намалюєш на ній чорні цяточки, цяточки поволі віддалятиметься одна від одної, в міру того, як ти надуватимеш кульку. Так само відбувається і з галактиками у Всесвіті. Ми кажемо, що Всесвіт розширюється.
— Чому це відбувається?
— Більшість астрономів припускає, що розширення Всесвіту має лише одне пояснення: колись, десь близько 15 мільярдів років тому, уся матерія у Всесвіті була згромаджена на малесенькому просторі. Матерія була неймовірно щільна, а сила притягання та спека — неймовірно велика. І раптом усе вибухнуло. Цей вибух називають "великим бумом".
— Від самої лише думки мені аж мороз по шкірі пішов.
— Той первісний вибух розметав матерію на всі боки, і коли вона охолола, утворилися зорі й галактики, місяці й планети...
— Але ж ти сказав, Всесвіт розширюється?
— Власне завдяки вибухові мільярди років тому. Бо Всесвіт не має жодної понадчасової географії. Всесвіт — це подія, вибух. Галактики й далі продовжують з неймовірною швидкістю віддалятися одні від одних у Всесвіті.
— 1 так триватиме вічно?
— Така можливість існує. Та є ще й інша можливість. Напевно, пригадуєш собі, як Альберто розповідав Софії про дві сили, які утримують планети на своїх орбітах довкола Сонця.
— Сила тяжіння та інерція?
— Це ж саме відбувається і з галактиками. Хоча Всесвіт і продовжує розширюватися, сила притягання діє в протилежному напрямку Якогось дня — за кілька мільярдів років — сила тяжіння спричиниться до того, що усі небесні тіла знову скупчаться. І тоді настане зворотня реакція, "імплозія". Проте відстані такі великі, що усе відбувається ніби у сповільненому кадрі. Цей процес можна порівняти з тим, що відбувається, коли з надувної кульки випустити повітря.
— Галактики знову втиснуться у маленький простір?
— Так, ти правильно зрозуміла. Але що станеться на наступному витку?
— Відбудеться новий вибух, після якого Всесвіт знову розшириться. Бо ж діють ті самі закони природи. І знову виникнуть нові зірки та галактики.
— Усе правильно. Отже, для майбуття Всесвіту астрономи вбачають дві можливості: Всесвіт розширюватиметься вічно, а галактики усе більше віддалятимуться одні від одних; або ж: Всесвіт знову скоротиться Вирішальну роль зіграє те, наскільки важким чи масивним виявиться Всесвіт. А цього астрономи ше не знають достеменно.
— Але якщо Всесвіт має стільки маси, що одного дня він таки стягнеться, це означатиме, що таке розширення та скорочення відбувалося уже не раз?
— Ти недалека від істини. Однак тут думки поділяються. Можливо, розширення Всесвіту відбувається лише цей єдиний раз. Якщо Всесвіт розширюватиметься до нескінченності, ще гостріше постане питання, як же усе почалося.
— Бо ж невідомо, як виникла та матерія, яка несподівано вибухнула?
— Християнинові легше буде сприймати первісний вибух, як власне сам акт творення. Бо написано у Біблії, що Бог сказав: "Хай буде світло!" Пригадуєш, Альберто говорив, що християнство має "лінеарний" погляд на історію. Для такого погляду найбільше підходить гіпотеза, за якою Всесвіт і далі розширюватиметься.
— Справді?
— На Сході мають "циклічний" погляд на історію. Це означає, що історія безмежно повторюється. В Індії, наприклад, існує древнє вірування, за яким світ розширюється, щоб потім знову стягнутися докупи. Так відбувається переміна "дня Брахми" й "ночі Брахми", як це називають індуси. Це вірування гармоніює з гіпотезою, ніби Всесвіт розширюється і скорочується, аби потім знову розширитися, в нескінченному, "циклічному" процесі. Я уявляю собі велетенське космічне серце, яке стугонить, стугонить, стугонить...