— Мене охоплює лють, коли думаю про це.
— У своїй критиці цього способу мислення багато екофі-лософів звернулося до поглядів та ідей інших культур, наприклад, індуїстської. Вони вивчили спосіб мислення та життя так званих "натуральних* або ж "первісних* народів, як-от індіанці, щоб віднайти щось таке, що ми давно утратили.
— Розумію.
— Останніми роками у науковому середовищі з'явилися люди, які переконані: уся наша наука стоїть перед лицем кардинальних змін, змін парадигми. В окремих сферах це принесло свої плоди. Ми уже бачили багато прикладів так званих альтернативних рухів, котрі роблять наголос на цілісне мислення та працюють над новим стилем життя.
— Це добре.
— Та водночас треба пам'ятати: там, де доклала рук людина, слід відсівати зерно від полови. Дехто переконаний, що ми наближаємося до нових часів, до "Нового Віку*. Та не все нове мусить бути неодмінно добрим, не слід відкидати старе. Саме тому я й подав тобі цей філософський курс. Тепер, маючи історичне підґрунтя, тобі легше буде орієнтуватися у житті.
— Дуже дякую за увагу до мене.
— Ти, напевно, й сама побачиш, більшість з того, що пливе під знаменами "Нового Віку*, — чисте ошуканство, бо і нео^ релігійність, і неоокультизм або ж сучасне марновірство наклали свій відбиток на західний світ. Постала ціла індустрія. Після того, як християнство втратило свої позиції, на ринку світоглядів, наче гриби після дощу, почали з'являтися нові пропозиції.
— Маєш приклади?
— Список такий довгий, що я навіть не зважуюся почати. До того ж непросто описувати свій час. Прогуляймося містом. Я хочу тобі дещо показати.
Софія стенула плечима.
— У мене не так багато часу. Хіба ти забув про завтрашню вечірку?
— Ну, що ти! Саме завтра станеться чудо. Нам залишається тільки завершити Гільдин філософський курс. Далі майор нічого не планував і тому частково втратить перевагу.
Альберто знову підняв тепер уже порожню пляшку з-під коли і грюкнув нею по столу.
Вони вийшли на вулицю. Заклопотані люди снували туди й сюди, наче працьовиті мурашки в муравлиську. Софія намагалася відгадати, що ж їй хоче показати Альберто"
Ось вони поминули велику крамницю електротоварів. Там продавалося усе: від телевізорів, відео та сателітарних антен до мобільних телефонів, комп'ютерів та телефаксів.
Альберто, показуючи на велетенську вітрину, мовив:
— Ти бачиш перед собою XX століття, Софіє. Можемо сказати, що за період часу, який минув від ренесансу, світ вибухнув. З початком великих географічних відкриттів європейці почали подорожувати по всьому світу. Нині відбувається протилежний процес, вибух навпаки.
— Що ти маєш на увазі?
— Увесь світ всмоктала в себе єдина комунікаційна сітка. Ще не так давно філософи, аби пізнати світ чи зустрітися з іншими мудрецями, мусили багато днів поспіль трястися в повозі, запряженому кіньми. А сьогодні ми можемо сидіти в будь-якій точці планети і зчитувати людську мудрість з екрана комп'ютерів.
— Це фантастично і трохи страшнувато.
— Невже історія йде до свого кінця, а може, навпаки, ми стоїмо на порозі зовсім нових часів? Ми не є уже більше мешканцями одного міста, і навіть однієї держави, ми — громадяни планетарної цивілізації.
— Це правда.
— Такого бурхливого технічного розвитку — це стосується й комунікації, — як впродовж останніх 30-40 років, не було в історії людства. А може, це щойно початок...
— Оце ти мені й хотів показати?
— Ні, треба завернути за церкву. Вони саме зібралися йти, як на екрані одного з телевізорів з'явилося кілька солдатів у формі військ ООН.
— Поглянь! — вигукнула Софія. Одного з них показали крупним планом. У нього була точнісінько така ж чорна борідка, як у Альберто. Раптом він підняв догори кавалок картону з написом "Скоро повертаюся, Гільдо!", помахав рукою і зник.
— Ну що за типі — не стримався Альберто.
— Це був майор?
— Навіть не хочу відповідати на це питання.
Вони пройшли парком перед церквою і опинилися на новій центральній вулиці. Альберто, все ще гніваючись, показав на велику книгарню. Це була найбільша книгарня у місті і називалася вона "ЬІВНК".
— Це ти хотів мені показати?
— Зайдімо до середини.
У книгарні Альберто вказав дівчинці на велетенські стелажі вздовж стін, поділені на три відділи: НОВИЙ ВІК, АЛЬТЕРНАТИВНИЙ СТИЛЬ ЖИТТЯ та МІСТИКА.
На полицях лежали книжки з інтригуючими назвами: "Чи є життя після смерті?", "Таємниці спіритизму", "Тарот", "Феномен НЛО", "Зцілення", "Боги повертаються", "Ти уже бував тут", "Що таке астрологія?" та безліч інших. Сотні і сотні різноманітних заголовків. Нижче, під полицями, стояли стосами такі ж книжки.
— Це також XX століття. Софіє. Храм наших часів.
— Хіба ти віриш у це?
— Тут, маєш рацію, багато ошуканства. Однак така література так само добре продається, як і порнографія. Це також своєрідна порнографія. Підростаюче покоління може придбати собі тут чтиво, яке його найбільше вабить. Проте справжня філософія до книг такого типу має подібне відношення, як любов до порнографії.
— Ти сердишся?
— Присядьмо собі у парку.
Софія й Альберто вийшли з крамниці. Перед входом до церкви вони знайшли лавочку. Попід деревами мацджали голуби, а серед них чубилося кілька горобців.
— Це називається парапсихологією, — почав Альберто, — телепатією, ясновидством, передбаченням та психокінезом. А ще це називається спіритизмом, астрологією та уфологією. Улюблене дитя має багато імен.
— Скажи мені все ж — усе це ти вважаєш обманом?
— Справжньому філософові не пасує, звичайно, чесати усе під один гребінець. Однак можливо, що усі названі слова є деталями карти ландшафту, котрий не існує насправді. У кожному разі тут багато "фікції", яку Юм прагнув віддати на поталу вогню. У книжках такого пошибу часто-густо не знайдеш жодної справжньої істини.
— Чому ж так незмірно багато з'являється їх на книжковому ринку?
— Йдеться про найбільший комерційний бізнес сьогодення. Власниками саме тих книг прагне стати багато людей.
— З чим це пов'язано, як ти гадаєш?
— Так виражається туга за чимось "містичним", прагнення чогось "іншого", що скрасило б сірі будні. Та часто з купіллю вихлюпують й дитину.
-Як це?