Тобто ви хочете сказати, шо рибка клюнула, озвався нетерпляче прокурор, — революціонери народ вражливий...
Не тільки клюнула рибка, — поспішив додати полковник Новицький, — але дала нам змогу до кінця вияснити справу злочинного замаху і скритого вбивства адмірала Бірюльова чорноморської ескадри, що сталося 13 травня у Севастополі...
— Продовжуйте...
Полковник Новицький з притаманною йому докладністю, красномовністю і протоколярністю викладу доповів, що наступало: за даними арештованого Гольдберга, члена бойової групи соціял-демократич-ної партії в Одесі, виконавчий комітет цієї організації вирішив виконати засуд партії на адміралі Бірю-льові, який був головним керівником ліквідації бунту моряків як на кораблі "Пам'ять Азова", у ревельсько-му порту, так і заколоту на кількох кораблях чорноморської ескадри в червні 1911 року. Як відомо, всіх виконавців заколотів, активних членів революційних організацій, виявлено, передано військово-польовому судові, який після розгляду справи засудив їх на кару смерти. Вирок виконано в грудні 1912 року.
— Згідно із добровільними зізнаннями арештованого Гольдберга, — продовжував полковник Новицький, — який був членом комітету бойової групи партії, за злочинцями встановлено регулярне слідження у місці перебування адмірала Бірюльова, в результаті якого постановлено виконати замах у місці щоденної прогулянки адмірала з його ад'ютантом на Приморському бульварі біля Графської гавані у Севастополі. Згідно з дальшими зізнаннями Гольдберга, який будучи відрядженим до інших завдань, однак знаючи як член комітету подробиці справи, ввечері 13 травня на Приморському бульварі серед юрби, що проходжувалася, адмірала Бірюльова і його асистента вбито револьверними пострілами впритул терористами — студентом Петром Драгоміровим та матросом-ка-ноніром корабля "Пам'ять Азова" Яковом Гордійчу-ком з допомогою третього зловмисника, невідомого імени, але правдоподібно достатньо відомого терориста і експропріятора так званого "Ченця", а також "Данила" і "Агапія", який прикривав утечу вбивців, вбивши при тому учасників погоні за злочинцями — поліцейських агентів...
Справу проведено зразково, — саркастично промовив прокурор, — якщо б не ваш новоявлений Савл, що став Павлом, тобто добродій Ґольдберг, то ми й досі ходили б потемки у севастопольській афері. Варт було б цього Ґольдберга представити до нагороди. Та ж каяття — це у нас так ведеться, легенька доріжка до християнського прощення...
Або до шибениці, — посміхнувся слідчий Они-щенко.
Боротьба з усякою крамолою, вкинув прокурор, аж до повного приборкання і винищення революційного божевілля — завдання наше, панове, вар-тівничих правопорядку, народности, православ'я і са-модержавности — основ нашої неозорої імперії. Всі засоби в нашій самовідданій боротьбі з нігілізмом — виправдані. В даному випадку зловмисник Ґольдберг виконав функцію, корисну для наших цілей, але це не зобов'язує нас до дотримування якоїсь дивного роду моралі, ще б пак! Він одержить у свій час те, на що заслужив... А всілякі каяття, надриви, духовні переродження залишимо для наївних письменничків і псевдоморалістів, що як професор Соловйов або Толстой у свій час домагалися прощення огидної згадки вбивців царя Олександра II...
Абсолютно згоден з думкою його превосходительства, — вкинув полковник Новицький, — метод внутрішнього насвітлення нігілістичної крамоли свого часу ввів і досконало здійсняв незабутній капітан Судейкин... Те, що революціонери називають провокацією, це ніщо інше як ефективний засіб у боротьбі з порушниками священних засад нашої дер-жавности... Згадайте Дєгаєва, Зубатова, Азефа... Цей метод, успішно стосований, приведе нас до остаточної і на цей раз повної перемоги... Метод, який я застосував щодо Ґольдберга дав свої наслідки. Однак скільки зусиль, ваше превосходительство, скільки безсонних ночей, скільки терпеливости треба було вашому покірному слузі, щоб рибка схопила за гачок і метод дав бажані наслідки. При цьому зважте: не стосо-вано ніякого насилля, залякування, психологічного терору. Зловмисникові просто доведено безглуздість усього так званого революційного руху... Залізна логіка переконування дала у висліді не тільки душевне заломання, але повне самозасудження злочинця і втрату віри в його так звані ідеали...
— Ближче до діла, — сухо озвався прокурор Стукалич, протираючи пенсне, — перед нами питання негайного і повного знешкодливлення злочинної мережі. Чи виявлено місце перебування злочинців у Севастополі?
Полковник, пригладжуючи сивіючу чуприну над низьким, упертим чолом, доповів, що, на жаль, крім посередньо причетних до змови зловмисників у Севастополі, автім людців другорядного значення, вже заарештовано, але тільки вчора видобуто від Ґольдбер-га, людини вже до крайности зламаної [спроби самогубства], відомості щодо властивих учасників замаху Гордійчука і Драгомірова та відряджено співробітників для проведення обшуку і арешту...
А щодо згаданого "Ченця" чи "Агапія"?
За всіми ознаками, ваше превосходительство, — бо ми маємо лише здогади Ґольдберга, — це один з найгрізніших керівників бойової групи, що діяла не лише в нашому південно-західному краю, але також на Кавказі і в Прибалтиці. Він брав участь у кількох експропріяційних актах, підкладав бомби в Сімферополі, Тифлісі і Ростові, був причетний до вбивства харківського губернатора Кропоткіна, мав зв'язки з польським терористом, Пілсудським і іншими схопленими під час нападу на потяг із скарбовим золотом, був двічі взятий в справі партійної друкарні і засланий у Сибір, але втік: його бачили також за кордоном... Це дуже небезпечний зловмисник, що по мистецьки маскує свою особистість, має десятки партійних імен і сховищ, неймовірно винахідливий і відважний...
Чиновник для особливих доручень фон Пелікан пройшовся по кабінеті і Онишенко влесливо послужив йому сірником до цигари. Пелікан був з остзейських німців, дбайливо одягнений, чепурний панок.
Каригідні службові упущення, — сказав він, — зловмисник студент Петро Драгоміров, якому давно пора сидіти за решіткою, спокійненько переховувався у Рославичах на Межиріччині, зрештою як і розшукуваний матрос-ватажок заколотників з "Пам'яті Азова"...