— Не знаю, — відповів Ганс збентежено.
Година спливала за годиною, а м_ати з сином усе копали та й копали. Яма ставала все ширшою й глибшою. Почали громадитися хмари і, пропливаючи в небі, кидали від себе на землю фантастичні тіні. Нарешті, коли вже почало розвиднятися і місяць зайшов, а зорі померкли й погасли, Мейтьє Брінкер та Ганс безнадійно ззирнулися одне із одним.
Вони шукали так ретельно, так одчайдушно, вони скопали геть чисто всю землю навколо дерева: і на південь від нього, і на північ, і на схід, і на захід, але… Схованих грошей там не було!..
РОЗДІЛ XXXIX
Просвітки
Анні Боуман почувала огиду до Янзоона Кольпа. Янзоон Кольп, на свій дещо грубий лад, обожував Анні. Анні заявляла, що навіть заради того, "щоб урятувати своє життя", вона не скаже доброго слова цьому гидкому хлопчиськові. Янзоон вважав її за найчарівніше, найвеселіше створіння в світі. Анні знущалася в товаристві своїх подруг з того, як кумедно лопотять поли Янзоонової пошарпаної, злинялої куртки, коли він біжить; а той зітхав на самоті, згадуючи, як граціозно майорить її святкова блакитна спідниця. Вона дякувала своїй щасливій зірці за те, що її брати не схожі на Кольпів; а він бурчав на свою сестру за те, що вона не схожа на дівчаток Боуман. Дивна річ, — вони немов мінялися вдачами, коли зустрічались, його присутність робила з неї жорстоке й нечутливе дівчисько; а він, побачивши її, робився лагідний, мов ягня. Здебільшого вони наштовхувалися одне на одного дуже часто. Часто зустрічаючись з іншими людьми, ми переконуємося якимсь таємничим робом у власних помилках та звільняємося від упереджень. А проте в даному випадку це загальне правило було порушене. Анні за кожної зустрічі ненавиділа Янзоона все більше й більше, а Янзоон любив її все міцніше й міцніше щоднини.
"Він убив лелеку, лихий безсердечний хлопчисько!" — казала вона сама до себе.
"Вона знає, що я дужий та відважний", — думав Янзоон.
"Який він рудий, ластатий, огидний!" — занотовувала Анні нишком, коли дивилася на нього.
"Як вона все дивиться та й дивиться на мене! —думав собі Янзоон. — А я таки й справді удався хоч куди хлопчина!"
"Янзооне Кольпе, ти зухвалий хлопчисько/забирайся геть від мене, чуєш! — часто гримала на нього Анні. — Не хочу я з тобою водитися!"
"Ха-ха-ха! — сміявся Янзоон до себе. — Дівчиська зроду не кажуть того, що мають на думці. А я бігатиму на ковзанах тільки з нею, хоч би там що!"
Тож саме через це й сталося так, що, повертаючись того ранку з Амстердама додому, ця приваблива дівчина не схотіла зводити очі, коли помітила, що назустріч їй каналом мчить якийсь високий на зріст, кремезний юнак.
"Гм! Якщо я гляну на нього, — думала Анні, — я…"
— Доброго ранку, Анні Боуман, — пролунав раптом приємний голос.
Аби ви знали, як прикрашає усмішка дівоче обличчя!
— Доброго ранку, Гансе! Я дуже рада, що зустріла тебе.
Аби ви знали, як прикрашає усмішка хлопчаче обличчя!
— Доброго ранку ще раз, Анні. А знаєш, у нас дома багато чого змінилося, відколи ти поїхала.
— Як-то? — скрикнула вона, широко розплющуючи очі.
Ганс, котрий до зустрічі з Анні дуже поспішався й був у досить сумному та похмурому настрої, — тепер відразу ж перемінився: він раптом зробився вельми балакучий і враз перестав поспішати. Повернувши назад і посуваючись звільна разом із нею до Брука, він розповів їй про одужання батька й про все, що сталося в їхній хатині протягом цих останніх днів. Анні була йому такий щирий друг, що він не потаїв від неї навіть скрутного становища, в яке попала його родина, не потаїв і того, як їм потрібні зараз гроші та якою мірою батькове здоров'я залежить тепер від його заробітків; а проте, ніде тут у сусідстві йому ще не пощастило знайти собі роботу.
Все це говорилося зовсім не для того, щоб поскаржитися на свою лиху долю, а просто тому, що Анні пильно дивилася на нього і їй справді дуже хотілося знати все про його справи. Він не міг розповісти їй лише про гірке розчарування, якого зазнали вони з матір'ю минулої ночі, бо то була не тільки його таїна.
— До побачення, Анні! — сказав він нарешті. — Ранок збігає дуже хутко, а я мушу поспішати до Амстердама й продати там свої ковзани. Матері треба грошей і я мушу роздобути їх негайно. До вечора я обов'язково знайду собі якусь роботу.
— Як? Ти хочеш продати свої нові ковзани, Гансе?! — скрикнула Анні. — Ти, кращий ковзаняр в околицях Брука?!. Але ж за п'ять днів мають відбутися змагання!
— Я це знаю, — відповів він твердо. — До побачення! Додому я повернуся на своїх старих дерев'яних.
Який ясний погляд! Зовсім не те, що Янзоонова огидна посмішка… І Ганс помчав, як стріла.
— Гансе! Вернися! — гукнула Анні.
Її голос обернув стрілу на дзигу. Ганс миттю повернувся й примчав до неї одним довгим плавним махом.
— То ти справді вирішив продати свої нові ковзани, якщо знайдеш покупця?
— Звичайно, — відповів він, дивлячись на неї й трохи здивовано всміхаючись.
— Ну, добре, Гансе, якщо ти обов'язково хочеш продати свої ковзани… — сказала Анні, злегка ніяковіючи. — Я хочу сказати, якщо ти… Ну, то я знаю одну людину, яка радо купить їх… Оце й усе.
— То не Янзоон Кольп? — запитав Ганс, спалахнувши.
— О ні, — образилась вона, — той не належить до моїх друзів.
— Але ж ти знаєш ту людину, — наполягав Ганс.
Анні розсміялася.
— Так, я знаю її, й тим гірше для неї. І, будь ласка, Гансе, ніколи більше не говори мені про Янзоона. Я ненавиджу його!
— Ненавидиш його! Ти можеш когось ненавидіти, Анні?
Вона задирливо закинула вгору свою голівку:
— Так; я зненавиджу й тебе, якщо ти не покинеш торочити, що він мені друг. Вам, хлопцям, може, він і подобається… Ще б пак!.. Він же впіймав натертого салом гусака на ярмарку минулого літа, а потім його — оте гидке здоровило — зав'язали в мішок, і він у мішку видряпався на жердину, на самісінький вершечок… А мене аж ніяк не захоплюють такі речі! Він спротивився мені відтоді, як намагався зіпхнути свою сестричку з каруселі в Амстердамі, — я бачила те на власні очі! І ні для кого не секрет, хто вбив лелеку, що жила у вас на даху. Та годі-бо! Нам не слід говорити про такого гидкого, злого хлопця… Далебі, Гансе, я знаю одну людину, яка залюбки купить твої ковзани. А в Амстердамі ти не продаси їх і за півціни. Будь ласка, віддай їх мені. Я принесу тобі гроші сьогодні ж, по обіді.