Смішні оповідки

Страница 4 из 22

Абу-ль-Фарадж

— Зараз я не маю чим тебе нагородити. Але коли ти мене розгнівиш, я подарую тобі вину. I тоді ми будемо квити.

73. Хто ж украв хмару

Дурень мав гроші і надумав сховати їх подалі від лихого ока. Пішов він у безлюдне поле, вибрав за прикмету хмарину і закопав під нею гроші. Минув якийсь час, і він схотів перевірити, чи цілі гроші. Але в полі їх не знайшов.

Та й каже бідолаха:

— Боже, які нечесні люди. Хтось украв мої зузи. Та це ще не диво — вони були в землі. Але хто міг украсти хмару, під якою я їх закопав? Яких треба довгих рук, щоб дотягнутися до неї!

74. Нащо дурень кричав

Дурень біг степом і кричав так, наче його різали. Люди здивувалися, а він пояснив:

— Я хочу дізнатися, як далеко мій голос долягає.

75. Ото лихо

Один собі чоловік подивився на свої руки та й каже:

— Ой, лишенько мені! Хоч тисячу разів їх мий, а вони брудні, доки не вимиєш двічі підряд.

76. Мудрий торг

Дурень з товаришем збудували хату на двох.

По якімсь часі дурень став продавати свою половину.

Люди здивувалися, і він пояснив: — Я хочу продати свою частку, щоб на виручені гроші викупити другу половину. Тоді весь будинок буде мій.

77. Як не так, то інак

Господар купив на базарі м'яса і звелів челядникові віднести його додому та зварити з рисом.

— У нас давно немає дров,— відповів челядник.

— То нехай зварять із гречкою,— звелів господар і пішов далі.

78. Один одного варті

Двоє проходили повз арабську мечеть. Один зауважив:

— Які високі були ті люди, що змогли з останніми цеглинами дотягнутися до самого верху!

— Ти, либонь, дурень,— відповів другий,— коли не знаєш, що таких високих людей не буває. Мечеть будували прямо на землі, лежма, а потім підняли й поставили сторч.

79. Несправедливий суд

Простакуватий почув у церкві попову кáзань про гріх Адама та Єви і про те, як потім за це розіп'яли Ісуса, улюбленця божого. Простакуватий не змовчав і озвався:

— Це не по правді. Розпинати слід того, хто прогрішив.

Розділ 2. Оповідки про божевільних

80. Якби Ісус був живий

Один божевільний зустрів правителя міста, в якого було величезне черево, і сказав йому:

— Ти схожий на вгодованого кабана. Якби Ісус був живий, я пізнав би закон справедливості. Диявол, що сидить у мені, перейшов би в тебе.

81. Давно знайомий

Один багатій запитав божевільного, чи той його знає.

— Так,— відповів божевільний,— і навіть вашу сестру знаю.

— А хто вона? —запитав багатій здивовано, бо сестри в нього ніколи не було.

Божевільний посміхнувся:

— Її нещодавно зарізали, а м'ясо продали на базарі.

Він натякав на добре вгодовану свиню

82. Бог переплутав

Один чоловік, зайшовши до лікарні і побачивши прив'язаного до ліжка божевільного, став показувати йому язика, гримасувати, витріщати на нього баньки.

А божевільний і мовить:

— Боже, де твоя справедливість? Глянь сюди і скажи: хто з нас насправді божевільний?

83. Найкраще — скромність

Інший, про якого думали, що він рішився глузду, говорив:

— Якщо хочете мати щастя, то кажіть завше: "не знаю", бо коли казатимете: "знаю все", вам доведуть, що насправді ви нічого не знаєте.

84. Не падай

Дорогою один чоловік спіткнувся і впав. На нього накинувся божевільний і почав душити. Прибігли люди, врятували невдаху і потім докоряли божевільному.

Той відповів:

— Якщо цей чоловік не хотів, щоб його задушили, то навіщо падав?

85. Перехитрив

Божевільному дуже захотілося чогось солодкого. Йому пообіцяли солодощів, але з однією умовою: якщо він потім з'їсть трохи гною.

Нещасний погодився. Йому принесли різного печива, халви і, коли він удовольнився, нагадали про гній.

Божевільний відповів:

— Я боюся, що він отруєний. Покуштуйте спершу самі, а якщо вам нічого не станеться, я їстиму його.

86. Не про все домовилися

Божевільний побачив гладеньку колону і сказав:

— Якщо мені дадуть зузу, я злізу на самісінький верх.

Йому дали зузу і стали чекати: як-то він дістанеться на вершину колони.

— Тепер принесіть мені драбину,— попрохав божевільний.

Роззяви запротестували:

— Хіба ми вмовлялися про драбину?

— Ні,— відповів божевільний,— але ж і я вам не обіцяв, що залізу туди без драбини.

87. Поправка до святого письма

Ще один казав своєму вчителеві:

— В євангелії написано: коли тебе переслідують в одному місті — тікай до іншого. Але що робити тим нещасним, яких закайданили і кинули за грати? Треба було богові дописати, щоб нікого не брали в кайдани і не замикали до в'язниці.

88. Що легше з'ясувати

В одного чоловіка запитали:

— Скільки емесців7 рішилися глузду?

Він відповів:

— Це дуже важке запитання. Легше сказати, скільки там лишилося при своєму розумі.

89. Бог знав, що робив

Один божевільний купив хутро, вивернув сподом і так носив.

Люди сміялися з нього, а він казав:

— Якби бог уважав, що хутро слід носити інакше, то він сотворив би вівцю вовною всередину.

90. Знайшов, що відповісти

Один божевільний відзначався бурхливими вибухами шалу. Якось на базар і він побив купця, що чимось йому не догодив.

Купців товариш не стримався і вдарив божевільного ломакою по голові.

Тоді люди заходилися докоряти тому чоловікові:

— Облиш його. Бог відібрав у нього розум, і він сам не знає, що робить.

Божевільний почув це і проказав:

— Справді, лишіть його. Бог відібрав у нього розум, і він сам не знає, що робить.

91. Напівправдивий сон

Один чоловік говорив:

— Мені наснився сон: наполовину правдивий, наполовину — ні.

— Як це? — запитали його.

— Мені снилося, що я сплю з надзвичайно вродливою жінкою. Вона обіймає мене, цілує. Коли я прокинувся, то збагнув, що таки сплю, але зі своєю дружиною.

92. Не такий-то бог і мудрий

Зголоднілий божевільний так звертався до бога:

— Тебе вславляють за силу і мудрість. Таж чи такий ти мудрий, коли половину людей, яких сотворив сам, мориш голодом? Коли тобі несила їх нагодувати, то навіщо сотворяв?

93. Розтлумачив

Інший оголосив себе великим тлумачем снів.

Якийсь багатій покликав його до себе і звелів пояснити сон.

— Снилося мені,— розповів він,— що я маю багато пташок і одну по одній випускаю їх на волю. Коли вилетіла остання, я раптом її впіймав. Як, по-твоєму, що б це могло означати?

Божевільний відповів:

— Перед сном ти обжерся сочевиці і тебе всю ніч мучив живіт. Уранці ти хотів вийти до вітру, та коли прокинувся, було вже пізно.