Тобто залишилась єдина можливість — усні історії. Знову ж Джейсон допитувався з такою ж відсутністю результатів. Веселощі не були популярними серед пирійців і вони починали гарчати. Джейсон зупинився поки ще був цілий. У буфеті йому подали їжу, на смак як пластикова паста і дерев'яна каша. Він швидко з'їв, потім сидів розмірковуючи над порожнім підносом, не бажаючи визнати черговий глухий кут. Хто б міг надати потрібні йому відповіді? Всі люди, з якими він говорив були такі молоді. Вони зовсім не були зацікавлені та й не мали терпіння для розповідей. Це було хобі підстаркуватих людей, а на Пирі не було ніяких літніх людей.
З єдиним виключенням, що він знав був бібліотекар, Полі. Це була можливість. Людина, яка працювала із записами і книжками, можливо, цікавилась якимись старими джерелами. Він міг навіть пам'ятати прочитані томи, яких вже немає. Звичайно, дуже тонка нитка, проте її треба було перевірити.
Прогулянка до бібліотеки мало не вбила Джейсона. Рясні дощі зіпсували підґрунтя, а при тьмяному світлі було важко бачити, що відбувається. Злий пес підійшов досить близько, щоб вирвати шматок плоті, перш ніж він зміг рознести його. Від антитоксину в нього запаморочилась голова і він втратив трохи крові перш ніж обробив рану. Він досяг бібліотеки змучений і сердитий.
Полі працював в нутрощах однієї з каталогових машин. Він не зупинявся поки Джейсон не торкнувся його плеча. Ввімкнувши свій слуховий апарат, пирієць тихо стояв, скалічений і зігнутий, чекаючи коли заговорить Джейсон.
— У вас є які-небудь старі папери або листи, які ви зберігали б для особистого використання?
Кивок голови — немає.
— А як щодо розповідей, які ви знаєте, про великі події, що відбулись в минулому, можливо хтось розповідав вам, коли ви були молоді? — Негативна відповідь.
Жодних результатів. Відповідь на кожне питання була кивком Поліної голови і дуже скоро старий роздратувався вказуючи на роботу, яку він не закінчив.
— Так, я знаю, що у вас є робота, — сказав Джейсон. — Але це важливо. — Полі похитав головою сердите ні і сягнув відключати свій слуховий апарат. Джейсон шукав питання, що могло б отримати більш позитивну відповідь. Воно смикало його мозок, слово почуте від записане ним, щоб бути з'ясованим пізніше. Щось, що сказав Керк...
— Ось воно! — Воно було прямо там — на кінчику його язика. — Секундочку, Полі, ще одне єдине питання, що таке "корчувальник"? Ви коли-небудь його бачили чи знаєте, що вони роблять, і де їх можна знайти...
Слова були обірвані, як Полі розвернувся і вдарив тилом здорової руки в обличчя Джейсона. Хоча чоловік був в літах і каліка, удар майже зламав Джейсону щелепу, відправивши його ковзати долівкою. Крізь заціпеніння він побачив як Полі шкутильгає до нього, що видобуває грубі буркітливі звуки своїм зруйнованим горлом; залишки його обличчя спотворилися й налились гнівом.
То не був час для дипломатії. Рухаючись якомога швидше в умовах посиленого тяжіння, безладно човгаючи ногами, Джейсон попрямував до герметичних дверей. В рукопашному бою він був не рівня будь-якому пирійцю, молодому і малому чи старому й скаліченому. Двері глухо стукнули відчиняючись щоб пропустити його і ледь встигли зачинитись перед носом Полі.
Зовнішній дощ перетворився на сніг і Джейсон стомлено поплентався сльотою, потираючи зболілу щелепу і обмірковуючи єдиний наявний у нього факт. Корчувальник був ключем... однак до чого? І кого він насмілився б запитати для отримання додаткової інформації? Керк був тією людиною, з якою йому найкраще розмовлялось, проте не тепер. Як можливе джерело лишалась Мета. Одразу йому захотілось її побачити, однак раптово його пройняло відчуття цілковитого виснаження. Він зібрав рештки сил, щоб дошкутильгати до навчальних приміщень.
* * * * *
Зранку він раненько попоїв і вийшов. Залишався лише тиждень. Він не міг поспішати, тож проклинав свою подвійну вагу волочачи тіло до відділу доручень. У Мети було нічне чергування обводу і вона мала незабаром вернутися до своєї казарми. Він туди прошмигнув і коли вона прийшла лежав на її лежаку.
— Забирайся, — сказала вона рівним голосом. — Бо я тебе викину?
— Зачекай будь ласка, — сказав він сідаючи. — Просто відпочивав тут, поки ти не вернешся. Маю одне питання і якщо відповіси на нього, я піду і припиню тебе турбувати.
— Чого тобі? — запитала вона, притупуючи ногою з нетерплячки. Проте була в її голосі й нотка цікавості. Джейсон ретельно замислився перш ніж заговорити.
— Тепер, будь ласка, не застрель мене. Ти знаєш, я пискатий прибулець і ти чула як я говорив жахливі речі, не стріляючи в мене. Тепер маю ще одну. Чи будеш ти така ласкава і не покажеш свою вищість над людьми з решти галактики, утримуючи свій норов і не знищуючи мене на субатомні частинки?
Єдиною відповіддю було тупотіння ноги, тож він глибоко вдихнув і випалив.
— Що таке корчувальник?
Довшу хвилю вона стояла непорушно й тихо. Потім вона з відразою скривила губи. "Ти знаходиш найогидніші теми."
— Може й так, — сказав він, — проте це все ж не відповідь на моє питання.
— Це ... ну, начебто річ, про яку люди не говорять.
— Я говорю, — запевнив він.
— Ну а я не говорю! Це найогидніша в світі річ і це все, що я скажу. Поговори з Креноном, а не зі мною. — Вона тримала його за руку поки говорила і його вже було наполовину випровадили в коридор. Двері грюкнули за ним і він пробурмотів собі під ніс "леді ломус". Гнів його відступив коли він усвідомив, що вона мимовільно дала йому зачіпку. Наступним кроком було з'ясувати ким або чим був той Кренон.
У списку відділу доручень був вказаний чоловік на ім'я Кренон і його номер зміни і місце роботи. Це було близько і Джейсон туди пішов. Велика, кубічна будівля без вікон з одним словом їжа біля кожного з герметичних входів. Невеличкий вхід крізь який він пройшов був послідовністю автоматичних камер, що провели його через мережу ультразвукових, ультрафіолетових, антибіологічних спреїв з обертовими щітками і трьома заключними полосканнями. Врешті його вологішого, проте набагато чистішого було допущено до внутрішньої зони. Чоловіки і роботи пакували ящики і він запитав одного з чоловіків про Кренона. Чоловік холодно оглянув його з голови до п'ят і перш ніж відповісти плюнув йому на взуття.