— Не треба... Така ніч тепла. Хай буде відчинене.— Помовчав трохи, а тоді спитав: — Яке число завтра?
— П'ятнадцяте червня,— відповіла санітарка і тихо вийшла з палати.
А він дивився крізь вікно в сад і залюбки слухав, як линули з вулиці молоді й сильні голоси, виспівуючи знайому пісню.
Ще треті пінні пс співали, Ніхто піде по гомонім. Сичі и пно перекликались, Та яті ра:і у рал скрипі".
Налетів вітер, зашуміли кропи дерев, і той шум паче заколисував Архииа. Смерть надійшла тихо, як сон, на світанку.
с. Лука, 1939
« Первый Предыдущая Страница 3 из 3