Пахне чебрець, пахне духмяний полинь, сіріючи рясними кущами над стежкою. КрутО в'ється та стежка під гору. Йде по ній худий, виснажений чоловік. То полиню зірве, то пучечок чебрецю понюхає, перепочине трохи... Ось і улюблений вигін. Звідси добре видно село Харківці, густо заквітчане садами. Ніде вже ні вогника. Тільки на вулиці десь дівчата й хлопці співають журливу ґіісню:
Ой не ходи, Грицю...