— Бачите, як це зручно, — казав Мічель. — Ваш вірний старий Йоганн керуватиме механічними слугами і за їх допомогою ще довго слугуватиме вам...
Хитрий Мічель вважав за необхідне задобрити Йоганна, серйозно побоюючись його впливу на хазяїна.
Над ліжком і письмовим столом Гане було зроблено електричні вентилятори, які починали працювати з одного слова господаря.
Надвечір усе було готове.
Найсильніше враження на Гане справили двері, які самі відчинялися. Цей ефект так сподобався йому, що він навіть забув про неприємний випадок з мітлою.
— Огляньте уважно своїх механічних слуг, — сказав на прощання Мічель. — І коли звикнете до них, я певен, що вони стануть для вас конче потрібними. Ви дивуватиметеся, як могли жити без них раніше. А я навідаюсь до вас через кілька днів.
І вже біля дверей агент ще раз нагадав, щоб у домі не було собаки.
— Тільки в такому разі я можу відповідати за справність механізмів!
Упередження Гане проти нововведень було зламане незаперечними перевагами нових механічних слуг. Коли Мічель і робітники пішли, він почав випробовувати механізми:
— Мети! — наказував він мітлі, і мітла бездоганно виконувала свою роботу.
— Вентилятор! — гукав він, звертаючись до невеличких пропелерів, установлених над ліжком. І вентилятори починали з заколисуюче тихим шумом освіжати повітря.
Але найбільше захоплення у Гане викликали двері. До пізнього вечора ходив він з кімнати в кімнату і, зупиняючись перед зачиненими дверима, повторював:
— Сезам, відчинись!
І двері, покірні його голосу, безшумно відчинялися і повільно зачинялися за ним.
— Адже це справді як у казці! — захоплювався Гане. — Мічель не обдурив. Як ви гадаєте, Йоганне?
— Так, це непогано, пане Гане! — Старий Йоганн казав щиро.
Він уже примирився з тим, що механічні слуги вторглися в дім. Полегшуючи його роботу, вони нічим не загрожували йому. "Все-таки приносити каву і одягати пана вони не можуть!" — думав Йоганн, радіючи з того, що механічні слуги не можуть цілком замінити живу людину. Він не знав, що його випробування ще не закінчилися...
Ввечері, лягаючи в ліжко, Гане наказав вентиляторам освіжити його струменем повітря і, засинаючи, промовив:
— Тепер принаймні павуки не завдаватимуть мені клопоту...
4. МЕХАНІЧНІ СЛУГИ
Третього дня, коли Гане тільки закінчив снідати, почувся шум автомобіля.
Йоганн виглянув у вікно і побачив, що до будинку під'їжджає в автомобілі Мічель. Услід за ним їхала вантажівка. На вантажівці стояли довгі ящики, схожі на труни. Ці ящики чомусь схвилювали Йоганна — можливо, нагадали про смерть, думка про яку ніколи не залишає стару людину.
— Мічель приїхав, — доповів Йоганн.
Швидко віддавши розпорядження слугам, Мічель зайшов у кімнату так розв'язно, мов давній друг дому:
— Як поживають наші механічні слуги? Ви задоволені ними?
— Так, дякую вам, я цілком задоволений, — відповів Гане.
— Ну, а я не зовсім, — відповів Мічель, весело всміхаючись.
— Може, вип'єте чашку кави, містер Мічель? Чим же вас не задовольняють механічні слуги? — запитав Гане.
— А ось чим, містер Гане. Вони виконують занадто обмежене коло робіт. Вузькі спеціалісти, так би мовити. Вони не можуть допомогти вам одягтися і не подадуть вам кави.
У Йоганна від цих слів мовби щось обірвалося в грудях. Невже Мічель?.. Йоганн не встиг до кінця додумати, як Мічель підтвердив його побоювання.
— Я не хотів лякати вас занадто незвичними нововведеннями, — вів далі Мічель. — Усі оці "сезами" і механічна мітла — дитячі іграшки в порівнянні з останніми винаходами компанії "Вестінгауз". Я привіз вам двох справжніх механічних слуг. Вони виконуватимуть будь-які накази, підкоряючись вашому слову...
Йоганн крякнув. Руки його затремтіли, і піднос брязнув на підлогу.
— Не лякайтесь, Йоганне, — звернувся до нього Мічель. — Без вашої допомоги не обійтися. За механічними слугами потрібен догляд. Вас тільки підвищать у чині — будете мажордомом. А слуги виконуватимуть за вас усю роботу, яка вам не під силу. Хочете подивитись?
Мічель, Гане і Йоганн вийшли з дому. Робітники уже зняли труноподібні ящики, поставили їх на землю і почали відкривати.
Гане з страхом і цікавістю заглянув у ящик і побачив двох залізних бовванів, схожих на лицарів, закутих з ніг до голови в панцири. Окремі частини бовванів були з'єднані спіральними пружинами.
Робітники взяли мумії під потилиці і підняли їхні негнучкі тіла. Мічель підійшов до "слуг" і вдарив чорною тростиною по їх обличчях — пролунав металевий звук. Потім "слуг" поставили біля східців, що вели в дім. Мічель підійшов до них. Оглянувши маленькі вимикачі на потилиці, повернув їх.
Сталося диво. Глухо цокнувши і тріснувши, коліна бовванів зігнулися, і "слуги" почали підніматися по східцях у дім. У цю мить звідкись знову з'явився Джіпсі. Захлинаючись від гавкоту, наскакуючи і відлітаючи, він почав хапати одного "слугу" за ногу. Той враз, сіпнувши ногою, зупинився.
— Заберіть собаку, — несамовито закричав Мічель.
Садівник схопив Джіпсі, що скажено гавкав, і поніс у свою кімнату. Після цього "слуги" не зупиняючись, піднялися по східцях; дійшовши до стіни вестибюля, вони повернулися і зайшли до вітальні.
— Стійте! — крикнув Мічель, який ішов за ними. "Слуги" зупинилися.
— Вперед десять кроків! Праворуч! Нагніться! Візьміть! Назад! Стійте! — командував Мічель.
"Слуги" виконували всі накази. Вони пройшли через кімнату, повернули до столика. Нагнулися, обережно взяли зі столика альбоми, які там лежали, і принесли їх Мічелю.
Гане був здивований. Йоганн приголомшений.
— Бачите, як це просто. Все, що ви накажете їм, вони виконають, причому з одного слова. Досить тільки один раз наказати: "Закуску!" чи "Каву!". Йоганнові лишиться тільки командувати ними та час від часу змащувати механізми.
І, звернувшись до робітника, Мічель сказав:
— Дайте маслянку! Дякую. Підійдіть сюди, Йоганне, і дивіться уважніше.
Звернувшись до "слуг", Мічель звелів:
— Нагніться! "Слуги" нагнулися.
— Бачите, Йоганне, маленьку дірочку на тім'ї? Сюди наливайте мастило. Механічних слуг теж треба годувати. Беріть маслянку. Та не бійтеся, чого у вас так тремтять руки?
У Йоганна справді тремтіли руки, і він ніяк не міг попасти маслянкою в дірочку.