– А ти гадаєш, Толмедж і справді попаде сюди?
– Так, неодмінно, але ти не турбуйся; він водитиметься з такими, як сам, а їх тут багато! Саме в цьому головна принада раю: що б там не казали проповідники, тут є всякого штибу люди. Кожен може тут підшукати товариство собі до вподоби, а іншим дати спокій. Вже коли бог створив рай, то, повір, як слід, на широку ногу!
Сенді послав додому по свої речі, я послав по свої, і близько дев’ятої години вечора ми почали вбиратись. Сенді каже:
– Тебе чекає величне видовище, Стормі. Мабуть, вийдуть декотрі з патріархів.
– Та невже?
– Майже напевно. Звичайно, вони добре-таки деруть носа. Вони майже ніколи не показуються пересічній публіці. Мені здається, вони виходять зустрічати тільки тих грішників, які спасли душу в останню хвилину. Вони б і в цьому разі не показалися, але завдяки земним традиціям подібної церемонії ніяк не уникнути.
– І вони всі виходять, Сенді?
– Що ти! Усі патріархи? О ні, щонайбільше двоє. Тут треба пробути п’ятнадцять тисяч років – а то й більше,– поки хоч одним оком побачиш усіх патріархів і пророків. Відколи я тут, одного разу показався Іов, а ще одного разу Хам разом з Ієремією. Але найцікавіше сталося за моєї пам’яті тут близько року тому; то був прийом Чарльза Піса, англійця,– того, якого прозвали "бенеркроським убивцею". На головній трибуні стояло тоді чотири патріархи й два пророки – нічого подібного не траплялося від часу, як сюди з’явився капітан Кід,78 тоді був навіть Авель – уперше за двісті років! Ходили чутки, що вийде й Адам; звичайно, було досить і самого Авеля, щоб зібрати юрбу, але ніхто не може притягти такої кількості народу, як Адам! Чутка виявилася безпідставною, але, в усякому разі, як я сказав, вона рознеслася повсюди, і багато мине років, поки я вдруге побачу таке видовище. Прийом, звичайно, відбувався в англійській секції, розташованій за вісімсот одинадцять мільйонів миль від межі нью-джерсійської. Я прилетів туди разом з багатьма своїми сусідами і скажу тобі, там було на що подивитись! З усіх секцій народ сунув юрбами. Я бачив там ескімосів, татар, негрів, китайців – людей звідусіль. Таку мішанину народів ти міг бачити в перший день свого прибуття сюди у Великому хорі і більше ніде. Мільярди людей проголошували осанну чи співали, галас стояв несусвітній. Навіть коли язики відпочивали, від самого гулу крил голова могла тріснути, бо небо було повне-повнісіньке, янголи, як сніг, сипалися з неба. Хоч Адам і не з’явився, картина була надзвичайна, на головній трибуні стояло три архангели,– а то рідко буває, щоб хоч один показався!
– Який у них вигляд, Сенді?
– Осяйні лики, осяйні шати, чудові райдужні крила, вісімнадцять футів на зріст, у руках мечі, велично піднесені голови,– вони схожі на військових.
– А сяйво у них є?
– Ні, в усякому разі, не обідком. Архангели й патріархи вищих класів носять штуку куди кращу. Це круглий масивний золотий німб, такий блискучий, що осліпнути можна. Ти, коли жив на землі, часто бачив на картинах патріарха з такою штукою, пам’ятаєш? Голова у нього ніби на мідній тарелі. Але це не дає правильного уявлення. Німб набагато блискучіший і красивіший!
– Сенді, а ти розмовляв з цими архангелами й патріархами?
– Хто, я? Як могло таке тобі й на думку спасти, Стормі? Я недостойний розмовляти з такими, як вони!
– А Толмедж достойний?
– Звичайно, ні! У тебе таке саме плутане уявлення про ці речі, як і в усіх на землі. І в мене було таке ж, але тепер я порозумнішав. Там, унизу, кажуть, що є владика небесний,– і це правильно; але кажуть так, ніби тут небесна республіка, де всі рівні й кожен має право облапити всякого, хто трапиться йому назустріч, і бути запанібрата з усіма обраними, починаючи з найвищих. Як усе це безглуздо! Яка може бути республіка за владики? Яка взагалі може бути республіка там, де на чолі уряду самодержець, де немає ні парламенту, ні ради, яка б втручалася в його діла, де ніхто не голосує, ніхто не обирає, ніхто в усьому всесвіті не має голосу в керуванні державою, нікого не запрошують брати участь у державних справах і нікому не дозволяють цього? Теж мені, гарна республіка!
– Еге ж, рай, бачиться, не зовсім такий, як я собі уявляв. Але я, в усякому разі, думав, що зможу познайомитись із вельможами,– не те щоб, скажімо, дітей хрестити з ними, а так – здоровкатися за руку, перебути з ними годинку-другу.
– Чи могли б Том, Дік і Гарі – звичайні прості люди – поводитись так з російським кабінетом міністрів? Ну, з князем Горчаковим, наприклад?
– Гадаю, що ні, Сенді...
– Та, отже, й тут ніби Російська імперія – тільки більшого масштабу. Тут і не пахне республікою! Тут теж є ранги. Є віце-королі, князі, губернатори, віце-губернатори, віце-віце-губернатори й сотні ступенів знаті, від великих князів – архангелів – і далі все нижче й нижче, до тих верств, де нема вже ніяких титулів. Чи ти знаєш, що таке принц крові на землі?
– Ні.
– Ну, то я тобі поясню. Принц крові не належить, власне, ані до королівської родини, ані до звичайної аристократії, він нижчий за першу і вищий за другу. Приблизно таке саме становище патріархів і пророків. Є дуже шляхетна публіка – люди, яким ми з тобою не годні ваксити сандалі, а вони не годні ваксити сандалі патріархам і пророкам! Це дає тобі деяке уявлення про їхні ранги. Тепер ти розумієш, як високо вони поставлені? Дві-три хвилини бачити когось із них – і вже буде про що пам’ятати й говорити тисячу років! Ти подумай тільки, капітане: якби Авраам став тут де-небудь ногою, то навколо цього сліду відразу поставили б огорожу, а зверху зробили б накриття, і люди з усього неба сходилися б сюди сотні й сотні років, аби лиш глянути на це місце! Авраам якраз один із тих, кого містер Толмедж із Брукліна збирається обняти, розцілувати й зросити сльозами, коли сюди прибуде. Йому треба взяти з собою добрий запас сліз, інакше ставлю п’ять проти одного, що вони у нього пересохнуть раніше, ніж йому трапиться нагода пролити їх!
– Сенді,– кажу йому,– я уявляв собі, що і я буду тут рівний з усіма, але тепер мушу це викинути з голови. Та я й без того цілком щасливий.
– Капітане, ти щасливіший, ніж був би за інших обставин! Ці старі патріархи й пророки на багато віків старіші від тебе, вони за дві хвилини зрозуміють те, на що тобі потрібен цілий рік. Чи пробував ти коли-небудь вести приємну й корисну розмову з трунарем про вітри, течії й коливання компаса?