— Ви весь час усміхаєтесь, — сказала Другому капітанові Елла, яка не любила сидіти на місці й нервово ходила по кімнаті. — Ви задоволені, що зчинили таку метушню серед фізиків?
— Страшенно задоволений, — признався Другий капітан. — Я, чесно кажучи, побоювався, що раптом формула галактію не так уже й потрібна нам. Усі ті роки я думав: можливо, галактій уже винайдено на Землі?
— Але ж ви все одно не віддали б формули галактію піратам? — запитав я.
— Ні, не віддав би. Ну гаразд, які у кого плани? Сподіваюсь, що ми ще не раз зустрінемося. Врешті-решт, космос не такий уже й великий. Мені жаль тільки, що професор Селезньов не зібрав стільки звірів, скільки хотів. Та зате він допоміг нам урятуватися, і ми обіцяємо йому, хоч де ми будемо, звідусіль привеземо птахів і звірів для зоопарку.
— Спасибі, друзі, — подякував я. — Але повинен сказати, що я не журюся. Адже наступного літа ми знову полетимо в експедицію на "Пегасі". Якщо, звичайно, Полосков і Зелений не відмовляться летіти зі мною.
— Не відмовимося, — підтвердив Полосков.
— Я полетів би, — мовив Зелений, — якщо обставини складуться щасливо.
Ні, все-таки Зелений невиправний! Я знав, що він полетить. Він сам знає, що полетить, але неодмінно повинен висловити хоч якісь сумніви.
— І я полечу, — озвалась Аліса.
— Побачимо, — відповів я. — Тобі ще цілісінький рік у школі вчитися.
— А куди ви тепер збираєтеся? — спитав по хвилі Полосков у капітанів.
— Я поспішаю на Плутон, де будуватимуть кораблі на галактичних двигунах, — відповів Другий капітан. — І сподіваюся, що один із перших довірять мені.
— Я спочатку злітаю додому, на планету Фікс, — подав голос Третій капітан. — Я дуже давно не був дома. А потім теж почну будувати кораблі на новому пальному.
— А я зараз на Венеру, — мовив Перший капітан. — Венера вже рухається на нову орбіту. Ще кілька місяців — і мою роботу буде закінчено. І тоді я теж пристану до моїх друзів.
— І всі ви полетите в далекий космос? — запитала Аліса.
— Так, — відповів Перший капітан.
— Так, — відповів Другий капітан.
— Авжеж, — сказав Третій капітан.
— А я збиралася летіти на живу планету, — похвалилась Елла. — Це навіть цікавіше, аніж жива туманність. Але боюся, що доведеться попросити злітати туди професора Селезньова.
— А чому? — спитав я. — Адже це ви тепер у нас фахівець із надвеликих тварин.
— Я полечу з капітанами.
— Але ми летимо в іншу галактику! Це тривалий і важкий політ.
— Не сперечайтеся зі мною, — сказала рішуче Елла. — Я все обдумала. Не можна нам розлучатися так надовго.
— А як же діти? — спитав Перший капітан.
— Діти залишаться з бабусею. Вона не кожен день танцює у Великому театрі. Забиратиме їх на суботу й неділю з дитсадка.
Тоді Перший капітан знічено поглянув на своїх друзів.
І Другий капітан на знак згоди схилив голову.
І Третій капітан на знак згоди підняв одну із шести рук.
— Не забудьте, — нагадала мені Елла, яка, здається, не мала сумніву, що вмовить трьох капітанів, — що ви обіцяли мені знайти живу планету. А я привезу вам найдивовижнішу тварину, яку ми зустрінемо в сусідній галактиці...
"Пегас" першим стартував із Місяця. Ми поспішали, бо звірів треба було якнайшвидше привезти в зоопарк і створити їм нормальні умови. Капітани й Елла провели нас до корабля і побажали щасливої дороги. "Пегас" піднявся над Місяцем і взяв курс на Землю.
Я спустився в трюм подивитись, як себе почувають наші звірі. Більшість кліток стояли порожні. Звірів було малувато. Порожнювала й клітка, в якій раніше сидів пірат Крис. Ми висадили його і двох його помічників на планеті, де він накоїв стільки лиха. Там уже знають, як покарати пірата.
Я простяг склісу останній оберемок сіна. Скліс притиснувся боком до ґрат, щоб я його почухав.
У трюм зайшла Аліса. За нею вервечкою дріботіли кущики.
— Ну як, — спитав я, — буде про що розказати в школі?
— Хіба про все розкажеш? — знизала плечима Аліса. — Все одно не повірять.
Вона взяла швабру й заходилася допомагати мені мити клітки.
— Атож, — згодився я, — дечому не повірять.
— Ти невдоволений мандрівкою? — спитала Аліса. — Мало звірів?
— Ні, слово честі, задоволений. У нас з'явилися нові друзі. Та ще й які!
— Молодчина! — похвалила мене Аліса. — А знаєш, капітани обіцяли взяти мене в іншу галактику. Ні, не бійся, не в першу подорож, а згодом, коли я підросту.
— Ну що ж, — сказав я, — в добру путь.
— Не журися, тату, може, ми й тебе візьмемо. Біологи в будь-якій експедиції потрібні.
— Спасибі, Алісо, ти справжній друг.
Ми з нею закінчили чистити клітки і понапували звірів, бо до посадки на Землі все має бути в повному порядку.
© БУЛИЧОВ Кир. Дівчинка з Землі: Фантастичні оповідання та повісті. — К.: Веселка, 1987. — 252 с.
© ЛИТВИНЕНКО Є. П., переклад з російської, 1987.