П'ятеро поросят

Страница 33 из 52

Агата Кристи

Анжела Уоррен продовжувала:

— Я не розумію, яке було становище. У мене немає досвіду в любовних справах — не траплялося подібного. Я розповіла вам про це так умовно… На той випадок, якщо це може мати якийсь зв'язок з усім, що сталося…

Частина друга

ОПОВІДЬ ФІЛІПА БЛЕЙКА

ЛИСТ ЩО БУВ У КОНВЕРТІ З РУКОПИСОМ

"Шановний пане Пуаро!

Виконую свою обіцянку і посилаю при цьому виклад подій, зв'язаних зі смертю Еміаса Крейля. Повинен звернути Вашу увагу на те, що після стількох років може виявитися, що мої спогади не зовсім точні. Але я записав усе так, як зміг пригадати.

Відданий вам Філіп Блейк".

А далі йшов текст оповіді Філіпа Блейка.

"Моя дружба з небіжчиком відноситься до далекого минулого. Будинки наші в селі стояли поруч, а батьки були друзями. Еміас Крейль був старший за. мене на два роки. Хлопчаками ми гралися разом, хоч і не вчилися в одній школі. Що стосується його як людини, То я відчуваю себе Зобов'язаним викласти свої спостереження про його характер і погляди на життя.

З самого початку хочу зауважити: для тих, хто добре знав Еміаса Крейля, думка про самогубство просто смішна. Крейль ніколи не покінчив би з собою. Він дуже любив життя! Твердження захисту під час процесу, що Крейля мучила совість і тому він ужив трунок, цілком абсурдне для всіх, хто знав цю людину. Мушу вам сказати, що в свідомості Крейля не було нічого хворобливого. Він не дуже добре жив з дружиною, але не думаю, щоб був настільки делікатним у питаннях розлучення і шлюбу, який він вважав для себе цілком неприйнятним. Він був ладен забезпечити матеріально дружину і дитину, і це, я певен, він зробив би з найбільшою щедрістю. Він взагалі був не тільки великим художником, але й людинолюбом. По-моєму, він не мав жодного ворога.

Керолайн Крейль я також знав багато років. Познайомився ще до її заміжжя, коли вона приїздила в Олдербері. Вона була на той час досить нервовою дівчиною, у якої інколи проявлялися спалахи гніву, дівчиною, не позбавленою принад, але з якою трудно вжитися.

Вона одразу ж полюбила Еміаса. Не думаю, щоб він справді покохав її. Але обставини змушували їх часто бути разом, до того ж Керолайн відзначалася привабливістю. Зрештою вони заручилися. Кращі друзі Еміаса з деяким сумнівом дивилися на цей шлюб: Керолайн здавалася їм непідходящою для нього. Це створювало деяку напругу між дружиною Крейля і його друзями в перші роки. Але Еміас був лояльною людиною і не хотів зрізатися своїх товаришів на догоду дружині. Через кілька років ми з ним були в таких же стосунках, як і раніше, і я знову часто став навідуватися в Олдербері. Можу ще додати, що я був хрещеним батьком їхньої дочки Карли. Це свідчить, по-моєму, що Еміас вважав мене своїм кращим другом, і надає мені право говорити від імені людини, яка ніколи вже не зможе цього зробити.

Але повернуся до основних подій, про які мене просили написати. Я прибув в Олдербері (про це свідчить помітка в старій записній книжці) за п'ять днів до злочину, тобто 13 вересня, і одразу ж відчув якесь напруження. В будинку жила і мадемуазель Ельза Грієр, з якої Еміас писав портрет. Я знав про неї і раніше. За місяць перед тим Еміас з захопленням розповідав мені, що познайомився з прекрасною дівчиною. Я зауважив жартома: "Дивись, друже, ти знову втратиш голову". Він назвав мене бовдуром. Мовляв, окрім натури для портрета він не має до неї особливого інтересу. Я йому відповів: "Це ти розказуй бабусі! Я вже чув від тебе подібні речі…" А він; "Цього разу це щось інше". На що я сказав досить цинічно:. "Завжди щось інше". Вигляд у Еміаса був тоді стурбований. "Ти не розумієш, — сказав він. — Адже вона ще дівчинка. Майже дитина". І додав, що в неї сучасні погляди і що вона зовсім позбавлена старомодних передсудів. "Вона чесна, відверта і реальна, земна, — заявив. — І її зовсім нічого не страшить!"

Кількома тижнями пізніше я прочув: Ельза Грієр "безумно закохана", що явно Еміас переборщив, приймаючи до уваги вік дівчини. Люди почали хихикати, заявляючи, що Ельза знає, чого хоче, і завжди добивається того, чого хоче. Звичайно, мені кортіло на власні очі побачити Ельзу. Як виявилося, вона була надто красива і приваблива. Але, на мій подив, цього разу Еміас Крейль був не такий веселий і оптимістичний, як звичайно. Я одразу помітив різні ознаки перевтоми — капризування, раптове впадання в апатію і взагалі нервовість і роздратування. Еміас зрадів, побачивши мене, і сказав, як тільки ми залишилися самі: "Слава богу, що ти приїхав, Філ. Жити в будинку з чотирма жінками — цього для будь-якого мужчини досить, щоб збожеволіти. Якщо вони візьмуться всі четверо, то відправлять мене в будинок божевільних".

Умови там були дійсно несприятливі. Керолайн занадто переживала всю цю історію і реагувала на неї бурхливо. Звичайно, ввічливо, благопристойно, але вона поводилася з Ельзою Грієр грубіше, ніж можна було собі уявити. Що ж до Ельзи, то вона поводила себе явно з викликом і ставилася до Керолайн грубо. Ельза була фавориткою, вона це знала, і ніякі правила доброго тону не стримували її безстидства. В результаті — Еміас більшість свого часу, коли не малював, сперечався з Анжелою. Їхні стосунки, звичайно, були дружні, хоч вони й підсміювались одне над одним і пересварювались. Але тепер… У всьому, що робив чи говорив Еміас, відчувалося, ніби він на грані терпіння.

Четвертим членом групи була гувернантка. "Кисла стара діва, — говорив про неї Еміас. — Вона мене терпіти не може!.. Мужчина, якщо він прагне спокою, не повинен мати справу с жінками!" — "Тобі не варто було одружуватися, — сказав я йому. — Така людина, як ти, не повинна бути зв'язана сімейними обов'язками". Він мені відповів, що тепер уже пізно про це говорити. І додав, що, безперечно, Керолайн була б рада позбавитися його. Це було першим сигналом, того, що назріває щось незвичайне. "Що ти маєш на увазі? Невже в тебе справді щось серйозне з Ельзою?" Він відповів: "Вона гарна, адже так? Інколи мені здається, що краще було б її ніколи не зустрічати". Потім він. сказав з усмішкою: "Я сподіваюсь, все стане на свої місця зрештою. І ти повинен визнати, цей портрет — прекрасна штука!"