Ніби читаючи його думки, Анжела Уоррен сказала:
— Ні, пане Пуаро. Я знаю, що вона не винна.
На що Пуаро відповів з захопленням:
— Даруйте, я зовсім не збираюся хитати вашої віри. Але будемо практичні: ви кажете, що ваша сестра невинна. Прекрасно! Тоді що ж сталося насправді?
Анжела задумливо похитала головою.
— Це важко сказати, звичайно. Я гадаю, що, як і твердила Керолайн, Еміас покінчив самогубством.
— З того, що ви знаєте про його характер, хіба це можливо?
— Дуже малоймовірно.
— Але ви не говорите, як у першому випадкові, що це неможливо.
— Ні, тому що, як я вже казала, більшість людей робить інколи неможливі речі, які зовсім для них не характерні. Для неї ж, коли її взнати ближче, це не здавалося б неприродним.
— Ви добре знали чоловіка своєї сестри?
— Так, але не настільки добре, як знала його Керолайн. Мені здається цілком фантастичним, щоб Еміас покінчив із собою, хоча, гадаю, він міг би це зробити.
— Ви не можете знайти будь-якого іншого пояснення?
Анжела сприйняла, це зауваження спокійно, хоч воно й викликало в неї інтерес.
— О, я розумію, що ви хочете сказати… Я ніколи серйозно не задумувалася над цією можливістю. Ви хочете сказати, що його вбив хтось інший, Що це було навмисне, холоднокровне вбивство?
— Адже це могло статися?
— Так, могло… Але це здається малоймовірним.
— Менш імовірним, ніж самогубство?
— Сказати трудно… На перший погляд, здається, немає підстав когось запідозрювати. Принаймні тепер, оглядаючись назад, я цього не бачу.
— Все ж розглянемо і цю можливість. На кого з інших, заінтересованих у цьому могла б, на вашу думку, впасти підозра?
— Дайте подумати… По-перше, я його не вбивала. І те створіння — Ельза, мабуть, теж ні. Вона мало не збожеволіла від розпачу, коли він помер. Хто ще?.. Мередіт Блейк. Він завжди був надто відданий Керолайн, мов котеня. Це якимось чином могло б послужити мотивом. Якщо б дія відбувалася в романі, Мередіт, можливо, хотів би усунути Еміаса зі свого шляху, аби потім одружитися з Керолайн. Але він міг такою ж мірою добитися цього, допустивши одруження Еміаса з Ельзою і втішивши у певний час Керолайн… І потім… Я не можу уявити собі Мередіта вбивцею. Занадто він м'який і обережний. Хто ще?
Пуаро підказав:
— Мадемуазель Уільямс, Філіп Блейк…
Серйозний вираз обличчя Анжели Уоррен на мить пом'якшав. На обличчі з'явилася усмішка.
— Мадемуазель Уільямс. Важко повірити, що твоя власна гувернантка могла б вчинити вбивство. Вона була завжди настільки незворушна, сповнена почуття справедливості… Так, вона ненавиділа Еміаса, як не любила всіх чоловіків. Але чи досить цього, щоб убити? Звичайно, ні.
— Ні, зовсім ні.
Анжела продовжувала.
— Філіп Блейк? — І, замовкнувши на якийсь час, вела далі спокійно — Якщо говорити про ймовірності, то, гадаю, він особа найбільш підходяща для злочину.
Пуаро зауважив:
— Цікаво, мадемуазель Уоррен. Чи можу я запитати, що вас спонукає так думати?
— Нічого напевного. Але з того, що мені пригадується про нього, можна сказати, що це людина з досить обмеженим уявленням.
— А обмежене уявлення веде до вбивства?
— Це може штовхнути на те, щоб вирішувати труднощі насильством. Мужчини подібного роду знаходять певне задоволення в подібних вчинках.
— Так, мабуть, ви праві… Гм… Це, безперечно, особлива точка зору. І все ж, мадемуазель Уоррен, цього ще не досить. Потрібно ще щось. Який мотив міг бути у Філіпа Блейка?
Анжела Уоррен не одразу відповіла. Деякий час вона похмуро дивилась додолу. Еркюль Пуаро запитав:
— Адже він був кращий друг Еміаса Крейля?
Анжела ствердно кивнула.
— Однак ви чомусь стурбовані, мадемуазель Уоррен. Чи не тим, чого ви мені ще не сказали? Можливо, вони були суперниками, ці двоє чоловіків, щодо… Ельзи?
Анжела похитала головою.
— О ні, не Філіп.
— У чому ж тоді справа?
Анжела Уоррен сказала:
— Бачте, деякі речі нараз приходять тобі в голову інколи через кілька років. Зараз я вам поясню. Коли мені було одинадцять років, хтось розповів мені казку. Вона здалася тоді страшенно безглуздою. Я над нею не задумувалася — увійшла в одне вухо, а вийшла в друге. Але два роки тому, сидячи в театрі, я чомусь пригадала цю казку і була так вражена, що сказала вголос: "Тепер я зрозуміла зміст тієї казки з рисовим пудингом…" Хоча ніякого прямого натяку не було, взагалі нічого не було на цю тему.
— Я розумію, що ви хочете сказати, мадемуазель.
— Тоді ви зрозумієте і те, що я вам скажу. Якось мені довелося жити в готелі. Одного разу, коли я йшла коридором, відчинилися двері, і з кімнати показалася знайома жінка. То була не її кімната, і про це яскраво свідчив вираз її лиця. Тоді я зрозуміла той вираз, який я бачила на обличчі Керолайн, коли одного разу вночі в Олдербері зустріла її, як вона саме виходила з кімнати Філіпа Блейка. — Анжела наблизилась, намагаючись попередити слова Пуаро. — В той час, ви розумієте, я нічого не тямила. Я знала деякі речі — в тому віці дівчатка дещо знають. Але я не вміла пов'язати їх з дійсністю. Керолайн, що виходила з спальні Філіпа Блейка, була для мене ні більше ні менше, як Керолайн, що виходила з спальні Філіпа Блейка. Це могла бути також кімната мадемуазель Уільямс або моя. Але що мені запам'яталося — це вираз її обличчя. Дивний вираз, якого я тоді не розуміла. Я збагнула його тільки тої ночі в Парижі, коли знову побачила такий вираз обличчя у іншої жінки.
Пуаро мовив з переконанням:
— Ваші слова, мадемуазель Уоррен, дещо дивують. У мене створилося враження, що ваша сестра не подобалася Філіпові Блейку і що він завжди ставився до неї з неприязню.
— Знаю. Не можу вам дати ніякого іншого пояснення, але це було так.
Пуаро злегка похитав головою. Справді, під час зустрічі з. Філіпом Блейком у нього Вкралася підозра, що там щось не так як слід. Його неприязнь до Керолайн здавалася тепер штучною. Пуаро згадав подробиці бесіди з Мередітом. "Він був розчарований, коли Еміас одружився з нею. Він не ходив до них більше року…" Тоді, можливо, Філіп Блейк був спочатку сам закоханий у Керолайн? І його кохання в той час, коли вона вибрала Еміаса, перетворилося в гіркоту і зненависть?.. Так, Філіп був занадто знервований, надто настроєний проти неї. Що ж, однак, відчував Філіп Блейк шістнадцять років тому?"