— Ось воно, "море, що згорнулося", як називали його стародавні греки, — сказав Томсон.
Гатлінг із хвилюванням стежив, як упорається "Задирливий" з цією павутиною водоростей. Але його хвилювання було марне: корабель майже не уповільнював ходу. Він різав саргаси, і вони розступалися, оголяючи обіч корабля довгі сині чисті розводи.
— Мабуть, ваші остороги були зайві, — сказав професор. — Зрештою, для сучасних суден саргаси вже зовсім безпечні. Та і взагалі їх "непрохідність" перебільшена.
Спіймавши кілька водоростей, Томсон почав розглядати їх. Вівіана теж спостерігала.
— Ось бачите, — пояснив він їй, — білі стебла? Це вже відмерлі саргаси, зірвані вітром і захоплені течією в Карибському морі, мчать на північ. П'ять з половиною місяців потрібно, щоби вони примандрували від Флориди до Азорських островів. І за цей час вони не тільки зберігають життя, а й здатність плодоношення. Деякі саргаси здійснюють кругову подорож, повертаючись до себе на батьківщину, до Карибського моря, і потім повторюють подорож. Інші потрапляють всередину кругового кільця та відмирають.
— Ах! Що це? Живе! — скрикнула від несподіванки Вівіана.
Томсон розсміявся.
— Це австралійський коник-ганчірник, а це актенарії — найцікавіші мешканці Саргасового моря. Бачите, як вони пристосувалися? Їх не відрізнити від водорості!
Справді, забарвлені в коричневий колір, поцятковані білими плямами, з порваними формами тіла, актенарії були надзвичайно схожими на водорості Саргасового моря.
II. НОВИЙ ГУБЕРНАТОР
На Острові Загиблих Кораблів з часу відплиття підводного човна життя йшло своїм звичаєм.
Коли капітан Слейтон упав, підтятий кулею, Флорес мовчки постояв над скривавленим губернатором, потім раптом смикнув Меггі, що схилилася над убитим, за руку та коротко, але владно сказав їй:
— Іди звідси!
Меггі, плачучи, притиснувши дитину, пішла.
Флорес схилився над капітаном зі злою іскринкою в примружених очах.
Капітан Слейтон був його суперником у коханні й в честолюбних задумах. У них були давні рахунки. Натішившися виглядом поваленого, вмираючого ворога, Флорес несподівано підвів Слейтона і зіштовхнув його у воду.
— Так краще буде, — сказав він і, звернувшися до остров'ян, крикнув: — Гей ви! Капітан Фергус Слейтон убитий, і його тіло поховане мною! Острів Загиблих Кораблів мусить вибрати нового губернатора. Я пропоную себе. Хто проти?
Остров'яни похмуро мовчали,
— Схвалено. Підберіть поранених і рушниці. Ходімо!
І він подався у напрямку до своєї нової резиденції, радіючи, що все сталося так швидко. Проте його задоволення було неповним. Якась неприємна, тривожна, ще неясна думка заважала йому, немов тихий зубний біль, який ось-ось перетвориться на гострий. Флорес ішов знайомими "вулицями", містками, перекинутими через кораблі, перетинав напівгнилі палуби, підіймався на "гори" високих великих кораблів, спускався в "долини" плоскодонних суден, а якась неспокійна неясна думка все непокоїла його…
Забарившися біля одного переходу, він почув голоси ірландця О'Гара і старого Бокко, що слідували за ним.
— Як собаку, у воду… — говорив Бокко.
— Не терпиться йому! — відповів О'Гара.
Голоси замовкли.
"Так ось воно що, — подумав Флорес, вилізаючи на борт старого фрегата. — Невдоволення!" І Флорес пригадав похмуре мовчання, що супроводжувало його обрання.
Флорес не помилився. Навіть на остров'ян, котрі огрубіли, здичавіли, неприємне враження справив досить спрощений спосіб похорону губернатора.
Флорес не був дурний. Підходячи до губернаторської резиденції, розміщеної на фрегаті "Єлизавета", новий губернатор вже обдумав план дії.
Увійшовши до великої, чудово обставленої каюти — колишній кабінет капітана Слейтона, — Флорес опустився в глибоке шкіряне крісло, розвалився з незалежним і разом з тим гордим виглядом. Потім він лунко ляснув тричі в долоні, зовсім як Слейтон, навіть краще — виразніше та голосніше.
На порозі з'явився негр.
Флорес посвердлив очима його чорне обличчя, але нічого не міг прочитати на ньому.
— Боб, — сказав Флорес, — де в Слейтона зберігався гардероб? Проведіть мене і покажіть.
Боб, який не виказав здивування, побачивши Флореса на місці Слейтона, був вражений підкреслено ввічливим обходженням нового губернатора замість колишнього — фамільярного.
Але у цьому у Флореса був свій розрахунок: показати, наскільки становище змінилося. І він не помилився. Боб якось зіщулився і, поспішно задріботівши до виходу, відповів шанобливо-ввічливо:
— Прошу вас.
Вони зайшли до великої напівтемної каюти, перетвореної на вбиральню. Дві стіни було зайнято шафами. Майже половину каюти займали величезні скрині чорного дуба з різьбленням, оковані позеленілою міддю зі сріблом.
Негр відчинив висувні дверці шаф. У них у чіткому порядку висіли костюми різних епох, професій, національностей — як у костюмерній великого оперного театру.
— Ось цивільні костюми, — пояснив негр, виймаючи пахнучі вогкістю старовинні сюртуки з високими комірами, широкими відворотами, кольорові і шовкові жилети.
Флорес заперечно похитав головою.
У другій шафі були більш сучасні костюми; смокінги, сюртуки і навіть фраки.
— Не те, не те.
Перед гардеробом з морськими форменими костюмами Флорес затримався дещо довше. Він помацав рукою одну тужурку з чудового англійського сукна — костюм капітана, але, поміркувавши, зачинив і цю шафу.
— Не те, Боб. І це все?
— Є ще тут, — відповів негр, показуючи на скрині.
— Відкрийте.
Не без зусиль Боб підняв важкі віка. Флорес здивувався, не відчувши запаху вогкості і тління. Віка так щільно прилягали, що всередині скринь було абсолютно сухо.
Коли негр підняв чистий шматок полотна, що акуратно прикривав костюми, у Флореса мимовільно вирвався вигук і очі його сяйнули. Тут були складені вишукані іспанські костюми, крій яких свідчив, що їм не менше двохсот років.
Камзоли з оксамиту — малинові, голубі, червоні — були розшиті золотом і обсипані перлами. Манжети і фрези (великі коміри в кілька рядів) з найтоншого мережива, шовкові шнури "бізетт"[1], блонди[2] кольору небіленого полотна — все це вражало своєю розкішшю та витонченістю роботи. Жіночі костюми були ще розкішніші. З довгими, до підлоги рукавами, із зубценодібними вирізами на краях, ці яскраві шовкові, парчеві й оксамитові сукні були важкі від нашитих смарагдів, рубінів, перлів…