ранку кожного, як кладка буде, бере. Звичайно, як погнали б сьогодні 104-у на Соцгородок — і знов Шухов без майстерка. А тепер камінчик одвернув, у щілинку пальці засунув — ось він, витягнув.
Шухов і Кільґае вийшли з авторемонтних і пішли в бік склада— них домів. Густа пара йшла від їхнього дихання. Сонце вже піднялося, але було без проміння, як у тумані, а по боках сонця стояли, дивись, стовпи.
— Чи не стовпи? — кивнув Шухов Кільґасу.
— А нам стовпи не заважають, — відмахнувся Кільґае і засміявся. — Аби від стовпа до стовпа колючку не натягнули, ти от що дивися.
Кільґае без жарту слова не знає. За це його вся бригада любить. А вже лотиші з усього табору його шанують як! Ну, правда, харчується Кільґае нормально. Дві посилки кожного' місяця, рожевий, як і не в таборі він зовсім. Будеш жартувати.
їхнього об'єкту зона велика — по-оки перейдеш через усю. Трапилися по дорозі з 82-ї хлоп'ята — знову їх ямки довбати приму— сіли. Ямок треба невеликих: п'ятдесят на п'ятдесят і глибини п'ятдесят. Та земля та і влітку, як камінь, а тепер морозом схоплена, піди її вгризи. Довбуть її джаґаном — сковзається джаган, а земля
— ні крихти. Стоять хлоп'ята кожен над своєю ямкою, оглядаються — грітися їм ніде, відійти не велять, — давай знов за джаґан. Від нього все тепло.
Побачив серед них Шухов знайомого одного, вятича, і порадив:
— Ви б, чуєш, землеруби, над кожною ямкою теплянку розпалили. Вона б і відтанула, земля.
— Не велять, — зідхнув вятич. — Дров не дають.
— Знайти треба.
А Кільґае тільки плюнув.
— Ну скажи, Ваню, якби начальство розумне було — хіба поставили б людей у такий мороз джаґанами землю довбати?
Ще Кільґае вилаявся кілька разів нерозбірливо і змовк, на морозі не наговоришся. Ішли вони далі й далі і підійшли до того місця, де під снігом були поховані щити складаних домів.
З Кільґасом Шухов любив працювати, у нього одне тільки погано
— не курить, і тютюну в його посилках не буває.
І правда;, пам'ятливий Кільґае: підняли удвох дошку, другу — а під них толю рулон закочений.
Вийняли. Тепер — як нести? З вишки зауважать — це нічого: попкам тільки одна турбота, щоб зеки не розбігалися, а посеред робочої зони хоч усі щити на тріски порубай. І наглядач таборовий як назустріч трапиться — теж нічого: він сам придивляється,, що йому в хазяйство пішло б. І роботягам усім на ці складані доми наплювати. І бригадирам теж. Уболіває за них тільки прораб вільний, та десяцький з зеків, та Шкуропатенко довгоязикий. Ніхто він, Шкуро— патенко, просто зек. Виписують йому наряд,-тимчасівку за те одне, що він складані доми від зеків охороняє, не дає розтягати. От цей Шкуропатенко скоріше всього на відкритій видноті і підловить.
— Ось що, Ваню, поземно його нести не можна, — придумав Шухов, — давай його стояка обнявши візьмемо і підемо так легенько, собою прикриваючи. Здалека не розпізнає.
Дотепно придумав Шухов. Узяти рулон незручно, так не взяли, а стиснули поміж собою, як людину третю,, — і пішли. І збоку тільки й бачиш, що двоє людей ідуть щільно.
— А потім на вікнах прораб побачить цей толь, однаково зрозуміє, — вимовив Шухов.
— А ми що? — здивувався Кільґас. — Прийшли на ТЕЦ, а вже там, мовляв, було так. Невже зривати?
І те правда.
Ну, пальці у виношених рукавицях задубіли, просто зовсім не чути. А повстяник лівий тримає. Повстяники — це головне. Руки в роботі розійдуться.
Пройшли: цілиною сніговою — вийшли на санний полоз від ін— струменталки до ТЕЦ. Мабуть, цемент перед ними повезли.
ТЕЦ стоїть на горбі, а за нею зона кінчається. Давно вже на ТЕЦ ніхто не бував, усі підходи до> неї снігом рівним сповиті. Тим ясніший полоз санний і стежечка свіжа, глибокі сліди — наші пройшли. І чистять уже лопатами дерев'яними коло ТЕЦ і дорогу для машини.
Добре, якби підйомничок на ТЕЦ працював. Та там мотор перегорів, і з того часу, здається, не лагодили. Це знову, значить, на другий поверх усе на собі. Розчин. І шлякобльоки.
Стояла ТЕЦ два місяці, як кістяк сірий, у снігу, покинута. А ось прийшла 104-а. І в чому її душа тримається? — черева порожні пасами брезентовими затиснені; морозище тріщить; ні огрівальні, ні вогню іскорки. А все ж прийшла 104-а — і знову життя починається.
Біля самого входу в машинову залю розвалилася скринька для розчину. Вона трухлява була, скринька, Шухов і не сподівався, що її донесуть цілою. Бриґадир поматюкався для порядку, але бачить — ніхто не винен. А тут котять Кільґас з Шуховим, толь між собою несуть. Утішився бриґадир і зразу ж перестановку робити: Шухову РУРУ Д° печі ладнати, щоб скоріше розпалити, Кільґасу скриньку латати, а естонці йому два на допомогу, а Сенці Клевшіну — на сокиру, і планок довгих наколоти;, щоб на них толь набивати: толь вужчий від вікна вдвоє. Звідки планок узяти? Щоб огрівальню зробити, на це прораб дощок не випише. Оглянувся бриґадир, і всі оглянулися, один вихід: одбити пару дощок, що як поруччя до трапів на другий поверх припасовані. Ходити — не ловити ґав, то й не впадеш. А що ж зробити?
Здається, чого б зекові десять років у таборі спину гнути? Не хочу, мовляв, та. й тільки. Тягни день до' вечора, а ніч наша.
Та не вийде. На те вигадано бриґаду. Та не: таку бриґаду, як на волі, де Івану Івановичу окремо зарплата і Петру Петровичу окремо зарплата. У таборі бриґада — це такий пристрій, щоб не начальство зеків підганяло, а зеки один одного. Тут так: або всім додаткове,, або всі здихайте. Ти не працюєш, гад, а я з-за тебе голодним сидіти буду? Ні, вколюй, падлюко!
А ще притисне така мить, як зараз, тим більше не всидиш. Хочеш чи не хочеш, а скачи та підскакуй, повертайся. Як за дві години огрівальні собі не зробимо' — пропадемо тут усі на хрін.
Інструмент Павло приніс уже, тільки розбирай. І рур кілька. До бляхарського' діла, правда, інструменту нема, але є молоточок слюсарський та сокирка. Якнебудь.
Поляпає Шухов рукавицею об рукавицю, і складає рури, і обкле— пує в стиках. Знову поляпає і знову оббиває (а майстерок тут же й схований недалеко. Хоч у бриґаді люди свої, а підміняти можуть. І той же Кільґае).
І — як вимело всі думки з голови;. Ні про що Шухов зараз не згадував і не турбувався, а тільки думав, як йому коліна рур скласти та вивести, щоб не димило. Гопчика. послав дроту шукати — прив'язати руру при вікні на виході.