— Я одразу її впізнав, хоч погляд у неї був знавіснілий,— мовив Руперт.
Я кивнув, і ми знову поринули в проблеми НАТО.
* * *
Для мене це було нове, привабливе видовище, а Руперта все дратувало, паче тісний піджак; незручно, але скинути не можна, й доводиться терпіти. Приїхав він сюди заради Джо. Адже їй бракувало цього, коли у Руперта не було грошей і вони не могли провадити світське життя, заведене в їхньому середовищі. Джо походила з дворянської родини, бідної, але відносно, як розуміють бідність англійські землевласники. Зросла вона на кордоні з ворожими шотландцями, проте весело провела юність, танцюючи на мисливських балах, заручинах і весіллях, що їх влаштовують на фермах, аби розважитись. Виходячи за Руперта, вона сподівалась на світське життя і, мабуть, дуже кохала свого чоловіка, коли від усього відмовилась. Тепер вона тішилась і схожа була на метелика з китайської казки, який ніколи не помирав, а щодня знову народжувався. Вигляд у неї був дуже щасливий, а в Руперта — роздратований і похмурий. Йому гидкий був цей світ, що пе знає турбот і зневіри.
'• Тут було безліч друзів, які радо віталися з пим, але Руперт від меие пе відходив. Лише тітопька Фло його по-справжньому порадувала.
" Ми вже зо три години стояли біля вікна, коли раптом Руперта торкнулася веснянкувата рука, і він побачив ие-Внайому жінку, в якої були дивовижні зелені очь па змар-Ьілому обличчі.
— Добривечір,— невпевнено привітався Руперт.
— Ви мене не впізнасте?
— Ні...— Але раптом згадав: — Дофф Стонхсм!
Це була його кузина, яка замолоду шалено скакала верЕСИ; в їхньому мальовничому іі просторому домі Руперт провів найщаслпвіші роки після утечі з Ітона. Його сразила та зміна, що сталася з колись гарненькою дівчішою, яка була на два роки старша за нього, а тепер виглядала на всі шістдесят. Руперт не познайомив пас, але^оиа миттю забула про мене.
— Невже я так змінилася? — хрипко спитала вона.
Він не міг приховати подиву, і мені здавалося, що її рука, вся у веснянках та діамантах, благала: "Пожалій мене! Не суди надто суворо!"
— Люба Дофф,— щиро мовив він.— Я так часто згадую вас.
— А ви анітрохи не змінилися. У вас завжди була міцна голова.
— Як поживає Пітер? — спитав він про її брата.
— Все хазяйнує. Навіть носа нікуди не потикає. Дофф полишила домівку під час війни, вийшовши за
графа Сонса — багатого нащадка найбільших у краї поміщиків, що процвітали ще з часів королеви Єлизавети (у них було десять тисяч акрів землі); він оселився в замку XVII століття з підземпнмн ходами, що вели до стаєнь, комор, оранжерей, озер і сусідніх ферм. їх проклав один із Сонсів, що ненавидів сопце й вітер і постановив собі ніколи не дивитися на світ божий. Я подумав: може, й вопа цим заразилася,— але тітонька Крістіна розповіла мені згодом, що нікому, й не спилося таке шалене й бучпе життя, яке провадила Дофф.
— Я хочу познайомити вас із своєю дружиною,— сказав Руперт.
— Ми вже знайомі,— ухилилася Дофф,— точніше, ваша матінка колись показувала її мені. Вона дуже гарна, Руперте, я.рада за вас. Мабуть, і дітки гарні, і все гаразд...
В її словах не було заздрощів, ніби це говорила колишня весела й доброзичлива Дофф. Хоч вона, звичайно, розу-, міла, що ми про неї думаємо.
— Сільським дівчатам не слід покидати села,— призналась вона Руперту.— Ми не такі витривалі, як городянки.— Вона засміялася, провела рукою по обличчю й додала: — Жахлива, еге ж? Та пізно плакати. Добре, що я вас зустріла. •
І хутенько відійшла, ніби боячись, що ми почнемо співчувати їй.
Зустріч з пею приголомшила Руперта. Він раптом злякався за Джо. Було пізно, а вона ще танцювала. Руперт йаАвив, що час додому.
— Зараз?
— Так.
— Але чому?
— Пора.
Він узяв її під,руку, попрощався з Фредді й відмовився взяти його "ролс-ройс".
— Господи! Завжди в тебе якісь примхи,— розсердилась Джо.— Все не так, як у людей! Я тебе просто не розумію.
Він тільки й кинув "ну й гаразд" і, попрощавшися зі мною, став говорити їй, як добре, що вони купили Толл-хауз. Джо*~вже зовсім нічого не розуміла, бо ж не відала, що він хоче врятувати її від долі Дофф. Простуючи додому, я вирішив негайно одружитися з Пепі й одвезти її на Суву, де найкращий у тропіках клімат. Англійці гнітили мене, і хотілося бути від них якомога далі.
Може, на мене вплинула самотність, а може, й кохання. Мені було дедалі важче без Пепі, без її кмітливості й незалежності. До того ж, як і Руперта, мене лякало майбутнє: що мене жде в цій розманіженій і консервативній країні?
Розділ двадцять другий "
Десь о восьмій годині наступного ранку посланець приніс Рупертові довгу телеграму: її прийняла Анджеліна й побігла нагору до хазяїна. Руперт взявся читати, навіть не доголившись.
— Що там?— сонно спитала Джо.
— Телеграма від Фредді.
— Щосталося?— злякано підвелась вона. Руперт сів на ліжко й прочитав:
"Дорогий Руперте. Сьогодні о дев'ятій рапку я дою в газети повідомлення, копію якого надсилаю восьми членам нашої родини — директорам акціонерного товариства,— чотирьом іншим, включаючи вас, що здійснюють опіку, двом директорам — пе членам родини, а також секретареві нашої компанії н скарбникові.
Повідомлення сповіщає: "Управляючий і заступник голови правління британської суднобудівної, торговельної іі транспортної акціонерної компанії "Ройс" і суднобудівних доків "Ройс-Беркхемпстед", а також імперської фрахтової іі судновласницької компанії "Ройс", що мас відділення в Лондоні, Бомбеї, Сінгапурі, Гонконгу й Сіднеї, закінчив переговори з "Юнантед стеіітс ойл" (ЮСО) та німецьким хімічним і гірничим концерном "Рспнішс фарб-веркс" про злиття їхніх капіталів, промислових підприємств, ринків збуту, кораблів, сировини, копалин та всього іншого й утворення єдиного акціонерного товариства або корпорації, що буде зареєстрована в Лондоні, Балтіморі й Гамбургу з однаковими правилами для кожної з трьох компанії!..."
Джо скочпла з ліжка.
— Саме на цс Фредді весь час натякав?
— Почекай. Ще не все.— І Руперт зачитав далі: "...Я хочу інформувати всіх наших директорів, що це злиття передбачає значні зміпн для фірми "Ройс", як тут, так і за кордоном. Родинне товариство, яке провадило торгівлю протягом майже двохсот п'ятдесяти років, мусить розпастися, оскільки наші партнери — американці й німці, що мають солідні капіталовкладення в різних країнах у галузі транспорту, нафти й виробництва хімікатів,— є цілком звичайними товариствами. Ось чому компанію "Ройс" буде розпущено, а натомість організовано акціонерне товариство, що потім зіллється з паши.ми німецькими н американськими партнерами іі утворить концерн ЮРФ — за першими літерами об'єднуваних компаній".