Але були тут також і фонтани, вода яких пахла краще за всі парфуми, і ще фонтани з ніжним нектаром, прохолодним та ароматним, — до них запрошували всіх освіжитись.
Навколо садиби, де стояв палац, тягнувся високий мур, пишно інкрустований блискучими смарагдами, але брама завжди була розчинена і нікому не заборонялось входити всередину. В неділю жителі Смарагдового Міста часто водили своїх дітей подивитись на чудеса Озминого парку і навіть заходили, коли їм того бажалось, у палац правительки, бо добре знали, що всі вони друзі для доброї феї і що Озма завжди рада бачити їх у себе.
Маючи все це на увазі, ви тепер не здивуєтесь тому, що люди по всій Країні Оз, так само, як і найближчі друзі та помічники Озми, були раді відзначити ЇЇ день народження і вже за багато тижнів наперед готувались до цього свята. Всі духові оркестри розучували наймелодійніші пісні, бо вони мали повести незліченні процесії з Краю Моргунів, з Краю Балакунів, з Краю Жувачів, з Краю Ковтачів, а також із самого Смарагдового Міста. Не всі люди могли прийти особисто привітати свою улюблену правительку, але всім хотілось так чи інакше відсвяткувати її день народження, як би далеко від палацу вони не жили. Кожна родина в Країні Оз готувалась прикрасити прапорами та прапорцями свій будинок чи хату, і скрізь мали відбутися танці й веселі розваги.
В день своїх іменин Озма завжди влаштовувала в палаці великий бенкет, на який запрошувала всіх своїх найближчих друзів. І цілком природно, що в неї збиралася дуже різношерста й кумедна компанія, бо в Країні Оз було більше незвичайних і дивних, але дуже симпатичних жителів, ніж у всіх інших країнах, взятих разом. І Озма найдужче любила саме таких створінь, а не якихось там нудних сірячків, — так само, як і ми з вами.
З нагоди дня народження любимої дівчини-правительки посеред великого бенкетного залу в палаці накрили довгий стіл, на якому порозкладали картки з іменами запрошених гостей. А по кінцях залу поставили ще два столи: менший і нижчий для Озминих друзів-звірів, яких вона ніколи не забувала, і великий — для подарунків.
Надвечір зібралися гості. Поклавши іменинні подарунки, вони урочисто посідали кожен на своє місце за бенкетним столом. Потім до залу почали заходити звірі, яких Джелія Джамб розсаджувала за нижчим столом. Раптом схований за купами троянд та папороті оркестр заграв марш, написаний спеціально до цієї нагоди, і в бенкетний зал у супроводі своїх молоденьких подружок ввійшла Озма. Вона сіла на чільне місце за великим столом.
Гості вітали її криками "ура!", до який звірі додали рев, гавкання, мекання, нявчання, квоктання, виражаючи цим свою радість: після того всі присунули стільці ближче до столу.
Справа від Озми сиділо опудало — Страшило Країни Оз. Його набите соломою тіло хоча й не відзначалось красою, але щаслива вдача й тонка дотепність робили його загальним улюбленцем. По ліву руку правительки завжди садовили Бляшаного Лісоруба, чиє металічне тіло начищалось на цей випадок до блиску. Бляшаний Лісоруб був маршалом Краю Моргунів і однією з найважливіших осіб у всій Країні Оз.
Поруч з опудалом Страшилом скромно сиділа Дороті, а біля неї Тік-Так, кумедний чоловічок з годинниковим механізмом, заведеним на повну силу, щоб він не зупинився під час бенкету. Далі йшли тітонька Ем та дядечко Генрі, найближчі родичі Дороті, добросерді старі люди, що мали затишний будиночок у Смарагдовому Місті, в якому вони жили мирно та щасливо. Поруч них сиділа Бетті Бобін, а біля неї примостився забавний непосида — Патлатий Чоловічок, якого одразу починали любити скрізь, куди б він не прийшов.
На протилежному боці столу, якраз проти Бляшаного Лісоруба, були місця Трот і капітана Білла. Поруч них рядком сиділи Блискучий Гудзик, щасливчик Оджо, доктор Піпт та його лагідна дружина Марголіт і завжди здивований Жаб'ячий Принц, який прибув з далекого Краю Квакунів спеціально на свято Озми.
В протилежному кінці столу, лицем до Озми, сиділа принцеса Клінда, добра чарівниця Країни Оз, бо це справді було найпочесніше місце після того, яке займала сама Озма. Справа від Клінди блищала лисина маленького Мудреця Країни Оз, який був зобов'язаний Клінді всіма своїми чарівничими знаннями. Поруч Мудреця усміхалося личко Джін, гарненької дівчинки одного фермера, яку дуже любила Озма й Дороті.
Дальше місце належало Олов'яному Солдатику а ще дальше щаймав професор Джміль-Теофіль-Шуміль,директор Державної спортивної школи.
Зліва від Клінди посадили веселу й життєрадісну Клаптикову Дівчинку, яка трохи побоювалась чарівниці і тому поводила себе не дуже шумно.
Сусідом Клаптикової Дівчинки був брат Патлатого Чоловічка, поруч якого сиділа дуже цікава особа — Джек Гарбузоголовий. До іменин Озми Джек виростив чудовий круглий гарбуз і зробив собі з нього нову голову, надавши обличчю надзвичайно святкового й веселого виразу. Нові голови не були дивиною для Джека, бо гарбузи не можуть зберігатися довго, і тому, коли насіння, яке правило йому за мозок, починало торохтіти, Джек знав, що голова його скоро зіпсується. Тоді він зривав свіжий гарбуз на своєму великому городі, де сам їх вирощував стільки, щоб ніколи не мати нестачі в головах.
Ви скажете, що компанія за Озминим святковим столом зібралася дещо строката. Зате кожен з гостей був вірним і випробуваним другом дівчині-правительці і їх присутність робила Озму щасливою.
Як тільки Озма сіла за стіл, вона одразу помітила, що всі захоплено і з подивом зиркають на щось за її спиною. А там на столі для іменинних подарунків пишна Чарівна рослина вигравала безліччю мінливих яскравих квітів і сповнювала весь бенкетний зал ніжними пахощами. Озма теж хотіла обернутись і поглянути, що так полонило увагу гостей, але вона стримала свою цікавість, бо ще не настав час розглядати подарунки.
І через те ніжна й любляча правителька в першу чергу заходилась частувати гостей, хоч деякі з них, такі як Бляшаний Лісоруб, Клаптикова Дівчинка, Тік-Так, Джек Гарбузоголовий і Олов'яний Солдатик — ніколи й нічого не їли, а тільки ввічливо сиділи на своїх місцях та розважали тих, хто міг поласувати.