— Приготуйся підняти кіль! — закричав він одноокому.
— Ти там правуй, не турбуйся,— швидко відказав одноокий.
Ніс знову ревнув йому, щоб той приготувався підняти кіль. І так круто відвів румпель від себе, що човен повернувся на шістнадцять румбів. Тепер він не міг бачити Сарандакі через власний грот. Але й далі йшов поміж рифами, час від часу стріпуючи головою, мокрою від дощу та бризок. Увесь цей час він чув кулеметні черги. Стріляв тільки один кулемет. Він побачив, що Стоун і Берк установлюють міномет під кутом до човнового борту. Стоун, широко розставивши ноги для рівноваги, наготувався зарядити міну, яку тримав у руках. Вони щось кричали один одному, по їхніх обличчях струменіла вода.
А Ніс думав тільки про хвилі, що несли їх далі в бухту. Хвилі з шумом перекочувалися через рифи. Бухта нагадувала шахівницю. Чорні рифи, біла піна. Море несло човен на кожну чорну клітину.
— Опускай топселі,— загорлав Ніс одноокому.
Одноокий сидів, далеко перехилившись за борт із
чотирма шкотами в руці. Він міцно впирався ногами й пильно стежив за Нісовими поворотами, весь час тримаючись напоготові. Зачувши команду, одноокий підхопився й прив'язав шкоти. Потім відпустив топсель-фал. Топсель опустився, ляскаючи, мов батіг.
Вони вже були біля протилежного берега бухти. Він почув, як Стоун сказав, що тут угорі другий форт. Саме звідти й строчив кулемет, але Нісові було до цього байдуже: він знову, як і тоді в шторм, боровся з хвилями, заграючи з вітром. Тут починався чистий від рифів простір, де щойно розвернувся Сарандакі. Тепер Сарандакі йшов просто до берега, до середини бухти.
І тут застрочив другий кулемет.
Ніс теж приготувався розвернутися; затиснувши румпеля, він відхилився, дожидаючи хвилі, яка до* помогла б їм змінити галс. Він почув кулемет не відразу. Чув тільки ревіння хвиль, що розбивалися об підводні рифи. Він побачив перед собою мілководдя. Але спершу він його почув. Так завжди море шумить і клекоче над рифом. А побачивши, гукнув одноокому, щоб той підняв кіль.
Тепер кулемет стріляв по них. Він бачив, як обидва австралос інстинктивно попригиналися, але Ніс пригинатись боявся. Він не зводив очей з чорного рифа попереду. Він бачив біле шумовиння над мілководдям, а під водою і сам риф.
— Підбери кіль! — закричав він одноокому. Бо коли кіль не підібрати, він зачепиться за риф.
Одноокий вовтузився з кілем, що туго йшов угору.
Ніс повернув човен, використовуючи останню мить, поки кіль ще був у воді. І став чекати, поки море або кине їх на риф, або перенесе через нього.
— Мерзотник, по нас смалить,— сказав Берк, бо кулемет застрочив знову.
— Треба звідси вибиратися,— сказав Стоун.
Ніс ліг у дрейф, і човен, майже не рухаючись, загойдався на хвилях. Ніс чекав хвилі, яка або перенесе їх через риф, або розіб'є об нього. Тепер усе залежить від моря, і нічого тут не вдієш. Із піднятим кілем вони можуть тільки дрейфувати за течією, з опущенйм — неодмінно зачепляться за риф.
— Якого дідька ми стоїмо? — загорлав на нього Берк.
Обидва австралійці сиділи під банками й звідти дивилися на форт. А Ніс не знав, що робиться вгорі. Він тільки стежив за кожною хвилею, яка перекочувалася через риф, що був уже зовсім близько. Нарешті, під супровід довгої кулеметної черги, їх підхопила хвиля.
— Тримайся!
Ніс наліг на румпель, щоб хвиля не повернула човна боком, і їх підняло високо вгору. Зараз їх або кине на риф, або перенесе через нього.
Одно з двох, і більше нічого.
Човен, злетівши на гребінь хвилі, на мить завис, потім полетів униз, мов камінь, пущений з рогатки, й перелетів через риф. Ніс повернув стерно, й вітрила наповнились вітром.
— Опускай кіль! — гукнув він одноокому.
Довкола падали кулі. Знімали фонтанчики бризок, відколювали тріски від бортів, дірявили вітрило й люто тьохкали над головою.
— Вперед! — кричали Нісові.
Одноокий опустив кіль наполовину. Цього вже було досить. Ніс вирівняв човен і примружив очі від дощу. Човен ішов просто до середини бухти.
Тепер він розпачливо, усім своїм єством відчув, як потрібні міномети. Бо кулеметний вогонь невідступно переслідував їх. Кулі пролітали над головами й збоку, після кожної черги чувся їхній свист і тріск дерева. Ніс відчув, як смикнувся румпель у руках. Куля влучила в з'єднання румпеля із стерном. Стоун і Берк тримали міномет, щоб він не перекинувся від хитавиці. А вгорі строчили кулемети. Десь озивався ще один.
Всі метаксисти вже, мабуть, попрокидалися. Вони не сплять. Вони вже знають про нас. Тепер ми всі в їхніх руках.
— Стріляйте! — гукнув він обом австралос.
— Дідька лисого! — сердито відказав Берк.
— Стріляйте! — несамовито закричав він.
Та враз це вилетіло йому з голови, бо довелося переходити другу лінію відкритих рифів. А кулі весь час дзижчали довкола. Вони напнули вітрила, щоб швидше втекти із зони обстрілу.
На коротку мить Ніс побачив попереду Сарандакі. Той уже був аж посередині бухти, прямуючи до піщаної смужки берега, просто на величезну скелю, що стриміла з води. Ніс відразу уявив собі, як човен налітає на неї й розбивається на цурпалки, і все. Уявити собі це було неважко. Бах! Трісь! Трісь! Трісь!
— Вони хочуть пристати до берега,— сказав він, ледве вимовляючи англійські слова.
Вони вже не чули кулемета, що стріляв їм навздогін. Бачили тільки човен Сарандакі, який, шалено злітаючи на хвилях, мчав під усіма вітрилами просто до білого піску під колючою огорожею. Просто туди. Вони навіть бачили свинцевий дощ, твердий розпечений свинець, що сік море навколо човна Сарандакі. І за човном. І попереду човна. Стріляли з середнього форту і з того, що навпроти. Свинцеві потоки падали на човен Сарандакі, порощили воду; стрілянина відбивалася тріскотливим відлунням у тісній бухті.
■— Вперед! — нестямно кричав Ніс до Сарандакі.—-Давай! Давай!
А свинець і далі летів градом. Його годі було уникнути. Широка плоскодонка Сарандакі раптом крутнулась і стала носом до вітру. Румпель уже не діяв. Грот раптом віднесло вітром убік, і Ніс побачив попереду безліч рифів. Вітер підхопив обвисле вітрило й сильно вдарив човна бортом об риф. Вони були досить близько, і Ніс побачив, що двоє в човні уже готові. Макферсон і лондонець. Уже зовсім готові. Він побачив, як міномет перекинувся набік і перехилив човна. Через борт ринула вода, й човен потягло вниз.