^ Отак він міркував про Сарандакі. І чув, як той щось наспівував своїм гучним голосом. То була крітська народна пісня про наречену, яка не любила часнику, і про нареченого, який його любив. Він його їв навіть тоді, коли пестив її, аж врешті нареченій набрид і часник, і його пестощі, й вона втекла шукати собі іншого нареченого, який би не їв часнику.
Проспівавши, Сарандакі зареготав.
Так вони пливли до Гавдоса.
Вони нетерпляче чекали біля входу до бухти Хавро Спаті.
Небо було сіре й насичене вологою. Вітер налітав з берега несамовитими поривами, і здавалося, що вітер і небо існують самі по собі. На морі здіймалися височенні хвилі, що швидко котилйся одна за одною. Гребені хвиль розбивалися об вітер. Вітер зривав верхи, розсипав їх на дрібні бризки рясними водоспадами. Небо набрякло дощем. Дощ порощив скісними потоками, які підхоплював вітер з берега. Дощ пропускав тільки половину денного світла. Та й воно було сіре.
Вони готувалися обійти мис і ввійти в укріплену бухту Хавро Спаті. Ніс ішов у крутий бейдевінд тільки під гротом і кліверами. Решту вітрил вони підібрали. В такому бурхливому морі без них було надійніше, хоча швидкість і зменшилася. Човен підлітав і опускався на хвилях, як ото хлопчик, що катається верхи на батьковій нозі.
Очікуючи, Ніс тримався якомога ближче біля берега. Він ліг на останній галс перед бухтою. Він доганяв Сарандакі. Обидва плавали тут від самого світанку, дожидаючи інших. За цей час підійшло всього шестеро човнів. Вони плавали за ним зграйкою, а він ганявся за Сарандакі. Здавалося дивним, що вони дісталися сюди в таку негоду. Чому завжди все проти тебе? Так само було й на каїках. Завжди все проти.
Ніс втягнув голову, ховаючись від бризок, і подивився вперед на гострий мис Хавро Спаті. Отам за ним усе й почнеться. їх помітять, тільки-но вони вийдуть з-за мису. Хіба що всі метаксисти у фортах сплять. А може, там і зовсім нікого немає. Тоді вони зможуть підійти до табору і без мінометів. Тепер увесь задум видавався божевільним. Тут, біля входу до Хавро Спаті, він видавався божевільним. Я цілком за це, але задум з мінометами безумний. І взагалі, в таку погоду все безумство.
Енгес Берк уже давно крикнув йому:
— Стріляти з міномета з оцієї бочки на хвилях не можна.
А Стоун сказав:
— Може, там у бухті затишніше.
— Де в дідька затишніше,— сказав Енгес Берк.— Нічого з цього не вийде.
І Ніс подумки погодився з ним. Однак хай там що, а він доведе справу до кінця.
Тепер він доганяв Сарандакі, вирішивши не дожидати інших.
— Чого ми чекаємо? — спитав його Берк.
— Не знаю,— відповів він.— Зараз дожену Сарандакі, й почнемо.
І Ніс гукнув одноокому, щоб той піднімав топселі. Човен шалено помчав уперед. Його кидало на хвилях. Заливало водою. Порівнявшись із Сарандакі, він стишив хід і знову пішов у бейдевінд.
— Починаймо! — гукнув він Сарандакі.
Човен Сарандакі був залитий водою, вітрила лопотіли на вітрі.
— Де інші? — ревнув той.
— Хай їм біс, тим іншим! Підійдуть за нами.
Він озирнувся назад і побачив шість малих човнів,
що йшли кожен своїм галсом, наближаючись до них під дощем. Якраз зручно починати: вони зможуть відразу піти слідом за ними. Саме зараз. Хаджі Міхалі побачить, що вони заходять, і простежить, щоб зайшли інші.
Талоса з малим мінометом і досі не видно. Доведеться починати без нього. Скільки можна вештатися попід берегом. Буде надто пізно. Треба починати зараз.
— Давай, вулкане! — знов гукнув Ніс.
Сарандакі підвівся на весь зріст — справжній тобі
корсар, напівголий, мокрий і чорний, з пістолетом Бері за поясом.
— Тоді рушаймо,— крикнув він.
Він скомандував помічникові напнути топселі. Скомандував Макферсонові й лондонцеві приготуватися. Він командував на гортанному острівному діалекті. І човен узяв курс на мис Хавро Спаті.
Високий сірий берег виростав із води. Він здавався сірим крізь дощову пелену.
Ніс рушив за Сарандакі по пінявих хвилях. Він підійшов був до самого його човна, але той гукнув:
— Не наступай мені на п'яти. Трохи відійди. І пливи слідом.
— А ти давай швидше.
— От молодий сич.— Сарандакі засміявся, заки-
нувши голову назад. Його човен накренився від раптового пориву, і хвиля вдарила через борт, обливши Макферсона й лондонця, дарма що ті присіли. Ніс побачив, що Сарандакі змінює галс, щоб обійти мис і зайти в бухту.
— Починаємо,— швидко сказав Ніс своїм супутникам.
Стоун і Берн саме жували оливки, дістаючи їх із мокрих кишень. Вони відразу облишили це й кинулись до мокрого міномета, намагаючись його укріпити, щоб він не їздив по дну. Вони дивилися на берег, що прозирав крізь туман. Ніж оглянувся. Інші човни тяглися позаду кривулястою вервечкою. А де ж у біса Талое? їх усього шість. І всі надто далеко позаду.
Все одно вже надто пізно. Сарандакі вже заходив у бухту. Ніс завернув по півколу й пішов за ним.
Вони обійшли довгий, витягнений мис і опинилися в бухті. Стоун і Берк дивилися вгору на всі боки, шукаючи очима фортів.
Ніс не думав про форти. Усю свою увагу зосередив на рифах, що раптом зарясніли попереду. Береги Хавро Спаті стрімкими скелями здіймалися понад бухтою. Бухта мала форму півкола, а посередині біліла смужка піску. Піщану латочку перетинала нерівна загорожа з колючого дроту в кілька рядів, що тяглася до темного рубця ущелини.
— Онде він,— раптом сказав Стоун, показуючи назад.
Поглянувши туди, Ніс, який саме вів човен між довгими пальцями рифів, побачив на вершині одного з рогів півмісяця присадкуватий квадратний форт. Звідси він видавався зовсім маленьким.
Ніс швидко опустив очі. Відвів румпель, узяв на себе, потім зовсім відпустив. І закричав одноокому, щоб пильніше стежив за вітрилами, бо обминати численні рифи ставало дедалі важче. Він набагато відстав від Сарандакі, який шалено гнав уперед. Він уже був майже біля протилежного берега й повертав, щоб іти назад, до середини бухти.
Це сталося тоді, коли Ніс спробував наддати ходу і човен помчав, кривуляючи, як п'яний на ковзанах. Спершу здавалося, що все це просто так, не має до них ніякого стосунку. Просто раптом щось заторохтіло. Попереду. Не позаду.
<— От і маете,— сказав Берк.
У Нісовій свідомості промайнуло: кулеметна черга. І то довга. Мабуть, по Сарандакі — отже, метаксисти не сплять. Ніс наліг на румпель, намагаючись іти проти хвиль. Човен несло на незліченні дрібні рифи. На рифи, що чорніли в білій піні розбитих хвиль.