– Як-то? – запитав Леслі.
– Ну, скажімо, він кидається на тебе, а ти промазуєш, чому б тобі просто не переплигнути через нього?
– Які дурниці, – всміхнувся Леслі. – Ці звірюки досягають трьох футів у плечах, і вони збіса моторні. Ти просто не встигнеш переплигнути через них.
– Ніяк не доберу чому, – не здавався Ларрі. – Власне, це не важче, ніж переплигнути через стілець. А можна спробувати стрибнути з яким-небудь упором, чом би ні?
– Ти верзеш казна-що, Ларрі. Ти просто не бачив, як вони мчать. Через них не переплигнеш ні так, ні інак.
– Кепсько те, що у вас, мисливців, надто вбога уява, – повчально мовив Ларрі. – Я продукую блискучі ідеї, вам би тільки зуживати їх. Але ні, ви відкидаєте все, притьмом.
– Гаразд, ось поїдеш з нами наступного разу й продемонструєш, як це робиться, – запропонував Леслі.
– Я зовсім не силач з волохатими грудьми, – холодно зронив Ларрі. – Моє місце в царині ідей, в інтелектуальній сфері, так би мовити. Я надаю свій мозок у ваше розпорядження, створюю плани й задуми, а ви, мускулясті хлопці, втілюйте їх у життя.
– Нехай так, тільки я не збираюсь втілювати оцей твій план, – запевнив його Леслі.
– Це було б надто нерозважливо, – сказала мама. – Поводься обачніше, синку. А ти, Ларрі, не забивай йому голову небезпечними ідеями.
Ларрі полюбляв давати розумні вказівки з приводу того, в чому сам був профаном. Мені він радив, як найдоцільніше вивчати природу, Марго – як модно вбиратись, мамі – як ощадливо вести господарство, Леслі – як ходити на полювання. Сам він при цьому почувався цілком безпечно, бо ніхто з нас не міг відплатити йому тією ж монетою – порадити, як талановито писати книги. Щоразу, коли в когось із нас виникали труднощі, Ларрі пропонував найліпший спосіб їх подолання; а якщо хтось пишався своїми успіхами, Ларрі ніяк не міг збагнути, навіщо здіймати такий галас, – адже це сущі дрібниці, варто лише трохи покрутити мізками. Саме через його зарозумілість у будинку одного разу спалахнула пожежа.
Леслі щойно вернув з материка, навантажений дичиною, сповнений гордості. Він пояснив нам, що вперше в житті йому вдалося вистрілити дуплетом. Лише після довгих детальних роз'яснень ми змогли в повній мірі оцінити всю велич його подвигу. Мовою мисливців слово "дуплет", очевидно, означало – забити двох птахів або двох тварин майже одночасним пострілом з обох цівок. Леслі стояв на кам'яній підлозі посеред просторої кухні, освітленої червоними язиками вогню, і розповідав нам, як на холодному світанку зграя диких качок шугає вгору й закриває все небо. Вони гучно лопотять крилами над головою, і Леслі стріляє, прицілившись у ватажка, миттю переводить рушницю на другу качку, стріляє знову, так що обидві качки плюскають в озеро, мов одна. Ми всі зачудовано слухаємо його експресивну оповідь.
На широкому, грубо тесаному столі кухні – купа дичини; мама з Марго патрають пару качок на обід; я уважно вивчаю різні види птахів і роблю нотатки в щоденнику (який швидко вкривається плямами крові й пір'ям); а Ларрі сидить з красенем крижнем на колінах і погладжує його пружні крила. Леслі, загрузнувши по пояс в уявному болоті, втретє показує нам, яким чином він виконав свій знаменитий дуплет.
– Чудово, синку, – сказала мама, коли Леслі описав сцену четвертий раз. – Мабуть, це неймовірно важко.
– Не розумію чому, – кинув Ларрі.
Леслі, що вже був налагодився розповідати уп'яте, вкляк на місці й грізно зміряв його очима.
– А-а, не розумієш? – войовниче перепитав він. – А що ти взагалі в цьому петраєш? Ти з трьох кроків не влучиш у стовбур оливи, я вже не кажу про птаха на льоту.
– Мій любий хлопчику, – заворкував Ларрі своїм найпротивнішим медовим голосом. – Ніхто не применшує твоїх успіхів. Я тільки не можу збагнути, чому вважається таким важким те, що особисто мені здається сущою дрібницею.
– Дрібницею? Якби ти мав бодай невеличкий мисливський досвід, ти б таке не бовкав.
– Я не вважаю, що для цього неодмінно треба мати практичний досвід. По-моєму, цілком достатньо холодного розрахунку, витримки і твердої руки.
– Не верзи казна-що! – скипів Леслі. – Тобі завше здається абищицею те, що зроблено іншими.
– Це кара за універсалізм, – зітхнув Ларрі. – Все виявляється до смішного простим, коли я берусь до діла. Тим-то мене дивує, навіщо так метушитись з приводу найзвичайнісінького влучного пострілу.
– До смішного простим? – скептично повторив Леслі. – Я ще зроду не бачив, щоб ти коли-небудь сам зробив те, що радиш іншим.
– Злісний наклеп, – боронився зачеплений за живе Ларрі. – Я завжди готовий на ділі довести істинність моїх ідей.
– Он як. Тоді подивимось на твій дуплет.
– Згода. Ти постачаєш зброю і дичину, а я доведу, що тут непотрібні якісь виняткові здібності. Головне – діяльний розум, здатний з математичною точністю все розрахувати.
– Гаразд, завтра вирушаємо на болото по бекасів. Отам і проявиш свій діяльний розум.
– Мені не принесе задоволення забій птахів, які, судячи з усього, хиріють від самого народження, – сказав Ларрі, – але, оскільки йдеться про мою честь, я пожертвую ними.
– Дай боже, щоб ти хоч одного встрелив, – зауважив Леслі.
– Діти мої, ви сперечаєтеся через такий дріб'язок, – глибокодумно мовила мама, стираючи пух з окулярів.
– Я згодна з Леслі, – несподівано вихопилась Марго. – Ларрі полюбляє напучувати людей, а сам нічого не робить. Йому піде на користь цей урок. Леслі – просто молодчина, уколошкав зразу двох з одного маху, чи як там воно зветься.
Леслі, вирішивши, що Марго неправильно оцінила його доблесть, заходився ще раз, детальніше, описувати епізод.
Цілу ніч йшов дощ, тож рано-вранці, коли ми вирушали дивитись на подвиг Ларрі, під ногами чвакотіла грязюка і мокра земля пахла, мов кекс з коринкою. З нагоди урочистої події Ларрі встромив у свій твідовий капелюх велике індиче перо і тепер виглядав, наче маленький, імпозантний, сповнений безмежної гідності Робін Гуд. Всю дорогу до болота він невгамовно ремствував і скаржився. Йому було холодно; він не розумів, чому Леслі не повірив йому на слово без оцього сміховинного фарсу; рушниця в нього важка, і дичини там, певно, не трапиться взагалі, бо хто ж вистромить носа на таку холоднечу, як сьогодні, хіба якийсь недоумкуватий пінгвін. Суворі й невблаганні, ми гнали його до болота, пропускаючи повз вуха всі скарги й протести.