Як їй розтлумачити, що я тут не чужий, що й аеропорт, і сигнальна башта, й ангари, й "Аеронка", й навіть звичай авіаторів вітати колег зі щасливою посадкою були частиною мого життя, а зараз усе це кудись вислизає, змінюється з моєї-таки вини, а я не мав певності, що бажаю цих змін, бо минуле було мені добре знайоме, моя єдина домівка на землі.
Чим вона могла мені допомогти? Нагадати, мовляв, домівкою є все, що ми знаємо й любимо, домівка завжди з нами, хоч би де ми опинилися? Повідомити, ніби знає ту, кого я розшукую, або начебто якийсь чоловік приземлився годину тому в біло-золотому літаку "Тревел-Ер" і залишив для мене її ім'я та адресу? Підказати план, як розумно розпорядитися моїми статками? Що вона могла для мене зробити?
– Навіть не знаю, чим ви мені можете допомогти... – Я трохи розгубився. – Чи маєте в ангарі старі літаки?
– У нас є "Портфілд" Джіла Гендлі. Дуже старий. "Тайгер-Мос" Чета Девідсона. Моррісові Джексону належить "Вако", але він його тримає в ангарі "Т"... – Жінка засміялася. – "Чемпіони" вже теж старіють. Можливо, вам потрібний "Аеронка-Чемпіон"?
– Це один з найкращих у світі аеропланів, – сказав я.
Вона здивовано глянула на мене:
– Ні, це я пожартувала. Сумніваюся, що міс Рід коли-небудь продаватиме свої "чемпіони".
Я, напевно, здався їй покупцем. Невже люди відчувають, що незнайомець має мільйон доларів?
Вона й далі виписувала рахунки, а я помітив на пальці в неї золоту обручку.
– Чи можна мені на хвилю заглянути до ангара?
– Аякже, – всміхнулася вона. – Механіком у нас Чет. Він повинен бути десь поблизу, якщо ще не пішов обідати. Навпроти через дорогу.
– Дякую.
Я вийшов і заглянув до ангара. Так, він мені нагадав домівку. Тут стояла готова до щорічного техогляду свіжопофарбована червоно-кремова "Чесна-172": капот двигуна знятий, свічки запалювання вийняті. Йшла заміна мастила. Ще один літак, "Біч-Боненза", срібний з блакитними смугами на боках, здавався невагомим на високих жовтих домкратах, готовий до перевірки роботи шасі. Легкі літаки. Я знав усі історії, які вони могли розповісти мені, історії, які сам міг розповісти їм. У затишку ангара відчувалася та сама напруга, яка часом з'являється на галяві дрімучого лісу... Заблукавши сюди, відчуваєш на собі чийсь погляд, усі рухи тут наче завмирають, життя затамовує подих.
Тут же стояла велика амфібія "Граммен-Віджен" з двома трьохсотсильними радіальними двигунами, з суцільним скляним ковпаком над кабіною, з дзеркальцями на кінцях крил, з допомогою яких перевіряють роботу шасі перед опусканням на воду. Якщо приземлитись у затоці з опущеними шасі, то бризки від такої посадки створюють безліч нових дзеркал для пілотів амфібії.
Я постояв біля літака, заглянув до кабіни пілота, поважно тримаючи руки за спиною. Ніхто в авіації не любить, коли чужаки без дозволу торкаються їхніх машин, – не так через можливу шкоду, як через невиправдану фамільярність: із таким же успіхом допитливий чужак міг би дозволити собі, проходячи попри чиюсь дружину, помацати її, щоб перевірити, яка вона на дотик.
Ближче до дверей ангара стояв "Тайгер-Мос", його верхні крила височіли над рештою літаків, мов хустинка приятеля, якою той розмахує над натовпом. Крила були пофарбовані в кольори літака Шимоди – біле з золотим. Що ближче я підходив, пробираючись лабіринтом крил, хвостів та різного обладнання, то більше вражали мене кольори цієї машини.
З машинами марки "Гевіленд-Мос" пов'язана ціла історія! Люди, які в моїх очах були героями, розлетілися з Англії по всьому світі на літаках "Тайгер-Мос", "Джіпсі-Мос" та "Фокс-Мос". Емі Лоуренс, Девід Гарнет, Френсіс Чічестер, Константін Шак Лін і навіть сам Невіл Шют, – ці імена та пригоди, пов'язані з ними, вабили мене до цього літака. Який чудовий маленький апарат! Увесь білий із золотими шевронами десять дюймів завширшки, спрямованими вперед, наче стріли, які переходять у навкісні золоті смуги обабіч і на горизонтальному стабілізаторі.
Перемикачі запалення – ззовні. Аякже. І якщо це старанна реконструкція, то... так, під ногами в пілота справжнє викопане чудовисько – англійський компас! Я ледве втримував руки за спиною. Це була така красива мащина. А педалі управління повинні бути вкомплектованими...
– Вам цей літак подобається, еге ж?
Я з несподіванки ледь не зойкнув. Механік Чет уже кілька хвилин, витираючи руки від мастила, стежив за мною. Я перепитав:
– Кажете, чи подобається? Він прекрасний!
– Дякую. Його склали рік тому, перебрали всі деталі від коліс до кабіни.
Я уважно придивився до обшивки; крізь фарбу можна було помітити фактуру тканини.
– Схоже на секоніт, – сказав я. – Гарна робота. – Цього було досить, щоб відрекомендуватись один одному. Ніхто не навчиться за день відрізняти обшивку. – А де ви розшукали для нього такий компас?
Чет усміхнувся, задоволений, що я помітив прилад.
– Ви мені не повірите, але я надибав на нього в крамниці вживаних речей у Дотґені, штат Алабама. Справжній компас Королівських військовоповітряних сил, виробництва 1942 року. Сім доларів п'ятдесят центів. Один Бог знає, як він туди потрапив, але я його таки прибрав до рук.
Ми топталися навколо літака, я слухав Четову розповідь і відчував, що схиляюся в бік минулого, до свого звичного, а отже й простого життя в польотах. Чи не надто поспішив, коли продавав "Фліта" й відрубував линви, які зв'язували мене з учорашнім днем, щоб вирушити на пошуки невідомого кохання? Там, в ангарі, виникло відчуття, наче мій світ перетворився на музей, на стару фотографію або на пущений за водою пліт, що поволі віддаляється й віддаляється в історію...
Я спохмурнів, похитав головою й перебив механіка:
– Цей "Мос" продається, Чете?
Він не сприйняв моїх слів усерйоз.
– Кожен літак продається. Головне – ціна. Я більше займаюся складанням літаків, ніж польотами, але за цей літак заправлю цілу купу грошей. Можеш мені повірити.
Я присів навшпиньки й заглянув під літак. На корпусі не було ані сліду мастила.
Реставрований рік тому авіамеханіком, думав я, і з того часу стоїть в ангарі. "Мос" був справжньою знахідкою. Я ніколи ні на мить не мав наміру кинути літати. Міг би на цьому "Мосі" пролетіти над усією країною. Міг би літати ним на свої телевізійні інтерв'ю, а дорогою, цілком імовірно, зустріти свою споріднену душу!