Леслі зсунула кепку на потилицю, тернула по лобі рукавицею:
– Нарешті! І як вона називатиметься?
– Назва вже з нами. Вона завжди була з нами. Якщо ти теж здогадаєшся, то так ми її й назвемо, гаразд?
– Настав час, коли я прочитаю книжку? Ввесь рукопис?
– Саме так. Ще один розділ – і готово.
– Тільки один розділ... – повторила Леслі. – Мої вітання!
Я поглянув униз на моріжок під грунем, на озеро, на острови край неба.
– Гарне місце, еге ж?
– Райська місцина! Ти повинен поглянути на будинок, – сказала вона. – Сьогодні запрацювала перша сонячна батарея. Сідай поруч зі мною, я відвезу тебе туди й усе покажу!
Я вискочив на ківш із грунтом. Леслі натиснула стартер.
Двигун з ревінням прокинувся, й на якусь мить я був ладен закластися, ніби чую мотор свого біплана, який лаштується піднятись у небо з левад.
Якщо напівзаплющити очі, то можна побачити...
...Міраж, видіння з минулих років, з'явився над галявиною. Гастролер Річард заводить двигун "Фліта" востаннє, сідає в кабіну, додає газу й зараз підніметься в повітря на пошуки спорідненої душі.
Біплан поволі рушає вперед.
Що зробив би я зараз, думає Річард, якби побачив, що вона наближається до мене лукою й просить зачекати?
Послухавшись якогось дивного імпульсу, він озирається назад.
На заході тьмяніє сонце. Через луку до літака біжить жінка. На сонці золотом переливаються хвилі її волосся. Найкрасивіша в світі... Леслі Перріш! Яким чином вона?..
Він одразу вимикає двигун, ошелешений її появою.
– Леслі! Це ти?
– Річарде! – гукає жінка. – Ти відлітаєш? – Вона спиняється біля кабіни, переводячи подих. – Річарде... в тебе знайдеться час політати зі мною?
– А ти... – намагається промовити він, але йому несподівано бракне повітря. – А ти справді хочеш?
Я повернувся до дружини так само здивований побаченим, як той льотчик з минулого.
Перемазана брудом, велична, Леслі всміхалася мені з радісними сльозами на очах.
– Річарде, вони постараються! – сказала вона. – Побажай їм любові!