– Це не може бути диск, бо в такому випадку комп'ютер попереджає про помилку під час запуску. – Леслі збрижила лоба. – Я повинна бути обережнішою, бо можна знищити всю програму або й сам комп'ютер. Його слід торкатися, наче...
І тут ми почули жахливий звук – на гравієвій під'їзній доріжці з виском загальмував автомобіль. Він подолав крутий підйом до будинку, незважаючи на п'ять табличок з попередженнями: "Проїзд заборонений. Забирайтеся звідси якомога швидше. Це стосується саме вас".
Із автомобіля вийшла жінка з паперами в руках. Вона мала твердий намір порушити наше дорогоцінне усамітнення.
Я миттю підхопивсь і встиг перехопити її на порозі.
– Доброго ранку, – чемно привіталася вона з відчутним британським акцентом. – Сподіваюся, я не заважаю...
– Заважаєте, – перебив я її. – Ви часом не помітили по дорозі табличок з попередженнями про те, що ПРОЇЗД ЗАБОРОНЕНО?
Жінка застигла, наче зайчиха, котра помітила чорний отвір ствола рушниці, націленої в неї.
– Я просто хотіла сказати вам... вони збираються вирубати всі дерева, й на їхньому місці вже нічого не виросте! – випалила вона й кинулася до свого автомобіля шукати прихистку.
Леслі вибігла з будинку, щоб затримати її.
– Хто? – запитала вона. – Хто лаштується вирубати всі дерева?
– Уряд, – відповіла незнайомка, кидаючи знервовані погляди на мене через плече Леслі. – Бюро з питань землекористування. їхнє рішення незаконне, але вони це зроблять, якщо не знайдеться нікого, хто б зупинив їх!
– Заходьте, – гукнула їй Леслі й виразно глянула на мене, наче я був сторожовим собакою, мовляв, "спокійно, Сірко". – Будь ласка, заходьте побалакаємо.
Ось так, із настовбурченою холкою я зустрівся з "громадською ініціативою". Такі зустрічі я чи не з пелюшок старавсь обминати десятою дорогою.
СОРОК
Деніза Файндлейзон лишила після себе купу паперів, шлейф пилюки над під'їзною доріжкою й важке почуття пригніченості. Невже досі мені бракувало неприємностей з урядом, що тепер він вирішив знищити навіть місцевість, де я живу?
В ліжку я обклався подушками, переглянув кілька перших сторінок звіту "Про стан довкілля та продаж пиломатеріалів" і глибоко зітхнув:
– Знаєш, Вукі, це цілком офіційний папір, і, здається, ми справді помилилися з вибором місця для нашого будиночка. Можливо, нам варто перебратися кудись далі на північ? Скажімо, в Айдахо? Або в Монтану?
– В Айдахо триває будівництво кар'єрів, ти забув? – сказала Леслі, не підводячи голови від документів. – У Монтані, хочу тобі нагадати, скрізь уранові шахти, а на тамтешніх луках цвітуть радіоактивні квіти.
– Я відчуваю – ти хочеш мені щось сказати. Чому б не викласти свої карти просто зараз? Хотілося б знати, що ти надумала.
Вона відклала набік аркуш з урядового звіту.
– Давай не втікати, поки з'ясується, що така необхідність достеменно існує, поки вивчимо всі обставини справи. Ти ніколи не замислювався над тим, що.а нерправедливістю слід боротися?
– Ніколи! І ти це знаєш. Бо я не вірю в таку річ, як несправедливість. Ми самі напитуємо собі будь-яку халепу, будь-що... Ти не згодна зі мною?
– Можливо, – сказала Леслі. – Чому ж ти напитав собі цю халепу? Як думаєш, навіщо уряд вирішив вирубати ліс одразу, тільки-но ми тут облаштувалися? Щоб було від чого втікати? Чи щоб чогось навчитися?
Добре, коли кохана людина до того ж іще й розумна, подумав я, але часом вона буває занадто настирливою.
– Чого ж тут можна навчитися?
– Якщо схочемо, то змінимо становище, – заявила Леслі, – тим самим з'ясуємо, наскільки ми сильні, скільки добрих справ здатні зробити гуртом.
Я розгубився. Колись вона не злякалась небезпеки, щоб змінити стан справ, покласти край війні, виправити несправедливість, яку бачила довкола. І те, що бралася змінювати, справді змінювалось. Я спитав:
– Невже тобі не остогидла "активна громадянська позиція"? Хіба не ти казала мені: "Більше ніколи"?
– Так, казала, – погодилась Леслі. – Вважаю, що я цілком виконала свій обов'язок перед суспільством, а після того, як телестудія KVST перейшла в чужі руки, пообіцяла собі триматися якнайдалі від таких справ. Однак бувають хвилини...
Я відчував – їй не хочеться цього говорити, вона добирає слова, аби передати те, що не надається до висловлення.
– Я можу поділитися з тобою досвідом, але не знанням, – сказала Леслі. – Якщо б тобі спало на думку з'ясувати, які сили добра притаманні тобі, то я б могла повернутися з відставки, а не відразу одступати. В мене немає найменшого сумніву: коли ми схочемо заборонити вирубувати ліс, який уже більше ніколи тут не виросте, то ми цього доможемось. Якщо дії уряду незаконні, ми їх зупинимо. Якщо ж законні, то завжди встигнемо переїхати в Айдахо.
Терпіти не можу переконувати в чомусь уряд. Той, хто намагався щось отак змінити, гаяв життя. Зрештою, якщо ми переможемо, то досягнемо тільки того, що бюрократи відмовляться від дій, на які так чи так не мали права. Невже не знайдеться більш корисної забавки, як стримувати бюрократів?
– Перш ніж узятися до справи,-– запропонував я, – було б варто перевірити, чи вони дійсно порушують закон. Спробуємо зробити це з допомогою комп'ютерів. Але, найдорожча моя косуле, повір мені: нам не пощастить виявити порушення законів з боку уряду, який сам ці закони готував!
Леслі всміхнулася: ласкаво чи невдоволено?
– Я вірю, – відповіла вона.
Того вечора наші комп'ютери зі швидкістю світла посилали з гущавини лісу запитання до комп'ютера в Огайо, який своєю чергою перекидав їх комп'ютерові в Чикаго, а той надсилав відповіді на наш екран: федеральне законодавство забороняє вирубку та лісозаготівлю в невідновлюваних лісах, що перебуваїоть у державній власності. Далі йшов скорочений виклад вісімдесяти двох судових справ, що стосувалися теми нашого запиту.
Невже ми переїхали в поріділі ліси Орегону в останню хвилину перед тим, як тут буде скоєно насильство?
Я глянув на Леслі й погодився з висновком, який читавсь у її очах. Не можна залишатись осторонь, коли готується злочин.
– Чи не знайдеться в тебе вільної хвилини? – звернувся я до Леслі наступного дня, коли ми спостерігали за блиманням екранів. То було наше умовне речення для спілкування під час роботи з комп'ютером. Прохання відповісти з одночасним нагадуванням, що не треба відповідати, бо одна хибно натиснута кнопка може знищити все написане за цілий ранок.