Прилипла Скелька (Скелька це село) Над Ворсклою, де гори голубіють; Біленькі хати цвітом залило, Попід горою ж, наче бемське скло? Блищить вода.
А далі, мов сулія, Поставлена на сизому шпилі, Там, де ліси і замчище здорове, Де дух великий, а діла малі, Мигає маківкою, ніби на столі, На спині гір
Куземинська покрова... Ліси і синь
Сади і зграї нив,
І тихе мариво ген-ген над хуторами, І йдуть млини, як з степу чабани... Вклоняються, помахують руками...
0 скільки днів і скільки поколінь, Цвітуть ці гори, дивлячись на луки, Тече ріка в далеку голубінь,
А їм однаково чи сонце, чи хмарінь, Чи свій, чи ворог, зустріч чи розлука.
1 тільки дуб старий, свідок людських болінь, Безсило охкає, розкидуючи руки...
А на тлі цього краєвиду бачимо, як:
Упершись банями зі скелі під зеніт, Величний, як Хеопсова могила, Там манастир стояв...
Весь роман насичений духом історії і боротьби проти Росії. Автор тут висловлює жаль, що Мазепа програв війну, розкриває царські заміри звести нанівець український нарід. У творі зустрічаємо багато свіжих оригінальних образів, метафор, мистецьких засобів, що підносять роман до мистецької зрілости.
Та влада не подарувала Багряному критики та українського патріотизму в цьому творі, дарма що він був спрямований проти царя та його політики. 1931 р. в журналі "Критика" за жовтень місяць з'являється стаття довіреного партійного критика О. Правдюка під назвою "Куркульськкм шляхом", де в жорстокий спосіб скритиковано всю творчість Івана Багряного.
О. Правдюк писав:
Соціялістичиий наступ несе загибель куркулеві. Тому вій скиглить і оскиряється одночасно. Куркуль лютує} нахабніє і, часом забуваючи про обережність, одверто з обрі-зом іде захищати себе. Такий своїм характером є виступ Багряного в його "Аве Марії". Поет наважився рішуче виступити проти радянського суспільства... Багряний — хоче чи
не хоче — перегукується тут з Малаиюком*. Далі О. Правдюк писав:
Своїм виступом в "Аве Марії" Багряний довів, що він не тільки не мириться з радянською дійсністю, а й має намір боротися проти неї, змінити її. Ця сама тенденція вельми виразно відбивається і в "Скельці". Багряний у всіх історичних процесах 17-18 сторіччя бачить лише одне: національне поневолення України...
Закінчуючи свою погромну статтю, Правдюк каже:
"Скелька" Багряного свідчить, що він не зробив повороту і не зійшов з старих позицій клясововорожих пролета-ріятові. Від самого початку поет став співцем куркульської ідеології і до сьогодні залишається таким.
Зрозуміла річ, що після такої рецензії чи статті, написаної за дорученням "згори", авторові "Скельки" недовго довелося залишатися на волі. Він зрідка ще появляється в столиці, шукає заробітку в перекладах, але й ті, що його досі підтримували, працюючи в окремих редакціях чи видавництвах, поволі зникають під тиском початого розгрому українського культурного фронту.
В середині 1932 р. Багряний подає до в-ва "Література і Мистецтво" свій новий прозовий роман "Мариво", але його посилають на рецензію не куди-небудь, а до ЦК партії, звідки твір повертається з негативною рецензією Барана, який знову закидав авторові різні ідеологічні збочення. Рецензія настільки була безнадійно гостра, що авторові не дали навіть копії, що дуже рідко траплялось. Мені пощастило дістати і, щоб ніхто не знав, я дав йому копію тієї рецензії, про що Багряний згадував у розмові зі мною в Німеччині.
Бачачи таке упереджене ставлення до нього, автор хотів змінити ще назву твору і, за умовою зі мною, вислати його з якогось іншого міста чи залізничої станції, подавши фіктивну адресу і змінивши прізвище. Це б поліпшило становище тим, що рукопис послали б якомусь іншому звичайному рецензентові, а не до ЦК. Але НКВД скоро арештує Багряного і висилає на п'ять років на Далекий Схід. Арешт відбувся на вулиці. Багряний ішов на Москалівку до знайомих дівчат. На розі Сумської вулиці і Шпитального провулка до нього підійшов аґент НКВД в цивільному і, не дивлячись у вічі, наказав іти за ним.
— Когда встретите знакомых и будут спрашивать, говорите "Иду на прогулку".
Справді, незабаром, мов умисне, назустріч Багряному ішли два письменники. Це були Валер'ян Поліщук та Олекса Слісаренко.
— А, Іване, куди мандруєш? — озвалися вони майже разом, не знаючи, що за кілька кроків від нього іде аґент НКВД, який його затримав.
— На прогулянку, — сказав Багряний, криво посміхнувшись і непомітно показавши пальцем на енкаведиста.
Поліщук відразу зрозумів і, засміявшись, сказав: "А, до фабрики-кухні". Всі письменники добре знали цей термін, бо в НКВД робили ворогами, кого хотіли без всяких підстав, тобто "пекли" різноманітні вироки й провини.
Під час арешту в Багряного забрали всі рукописи, зокрема роман "Мариво", "Золотий бумеранґ", поему "Маруся Бо-гуславка", роман "Марко Когут" та інші.
На допиті слідчий Герсонський поставив перед Багряним руба: "Або доля поета Чупринки (його розстріляно 1921 р. за участь у боротьбі проти рад. влади), або доля Тичини".
— Ще невідомо, яка буде доля Тичини, — відповів Багряний.
Під час допиту Багряний весь час відповідав українською мовою, а Герсонський говорив російською. Це дратувало слідчого, і він нарешті, не витримав, крикнувши:
— Не говорите со мной на этом собачьем языке! Это вам не петлюровская организация!
Багряний запротестував і відмовився відповідати, назвавши слідчого контрреволюціонером. Прийшов інший слідчий, який говорив уже українською мовою. Йому Багряний пояснив, в чому справа. Герсонський теж став говорити ламаною українською мовою. Пізніше викликали Багряного на трійку. Якось прокурор запитав: "Що б ви зробили такому злочинцеві, як ви, коли б ви самі були на нашому місці?"
— Я б розстріляв, — відповів поет.
— Ну, що ви, так суворо?
— Та тому, що коли ви дасте мені кілька років, то виховаєте з мене контрреволюціонера. Тож або випустіть, або розстріляйте...
Слідчі засміялись.
Діставши за вироком 5 років заслання, Багряний перебував на Далекому Сході, де було багато українців. 1936 р. він втікає з-під опіки НКВД і переховується між своїми людьми в Буреїнському та Сучанському районах. 1938 р. він осмілюється приїхати додому, але на четвертий день його заарештовують й ув'язнюють. Він знову просидів два роки й чотири місяці, аж до приходу німців.