А на думку одного з найбільших білоруських поетів минулого, Якуба Коласа, одного з перших перекладачів поезій Шевченка, "ніхто з українських і російських поетів не дав такої тонкої, всебічної аналізи й оцінки поетичного дару великого українського Кобзаря, як Максим Богданович".*
У 1845-му році Шевченко написав свою геніяльну поему "Кавказ". З історії відомо, як російські солдати спалювали врожаї, спалювали дотла саклі, нещадно нищили населення кавказців, разом з жінками й дітьми. Росія кинула проти кавказьких горців тристатисячну армію. Але повстанський рух героїчних оборонців Кавказу очолив талановитий Шаміль. Протягом 25-ти років Шаміль громив московських аґресорів. Одно гірське укріплення московські війська три місяці безперестанку штурмували і, доки його взяли, втратили 2919 солдат, 150 офіцерів та багато зброї. Але Шаміля не впіймали: він з горсткою оборонців фортеці втік на інше місце. У 1842 році Шаміль розбив експедиційні війська генерала Галафєєва, опісля розгромив 10-тисячну армію генерала Граббе, де згинуло 66 офіцерів і 1719 солдат, у 1843-му році царські війська втратили 12 раніше захоплених укріплень, 92 офіцери і 2528
* IL Одарченко, ор. сіт., стор. 21-22
44
Тарас Шевченко
"Документи і матеріали". Фронт, стор.
солдатів та багато зброї й харчу. Цар посилає нові 40 тисяч вояків, призначає командувачем нову людину — генерала Во-ронцова — який знову приводить 27 батальйонів піхоти та ба гато кінноти й гармат. Але й ця експедиція зазнала поразкь втративши кілька тисяч солдатів і 186 офіцерів. Шаміль бив росіян несподіваними нападами, вискакуючи із гірських засідок. До того ж було немало випадків, коли солдати-неросіяню зокрема українці, білоруси, поляки — переходили на бік горців і давали їм ґрунтовну допомогу.
Ця боротьба загарбницької Росії тривала аж до 1859-го року, поки, зрештою, Московія захопила останнє укріплення.
І от у час цієї страшної загарбницької навали на Кавказ з'являється на світ Шевченкова поема "Кавказ". З боку Шевченка це був сміливий героїчний братерський вчинок стосовно кавказців. Не даром у Грузії Шевченко користується нечу-ваною любов'ю й пошаною. Найбільший грузинський поет А. Церетелі, що познайомився з Шевченком у 1860 році в Петербурзі, до самої смерти, як дорогоцінний скарб, зберігав у своїй бібліотеці "Кобзар" Шевченка.
Церетелі у сторіччя з дня народження Шевченка, тобто 1914-го року, в Грузії виголосив зворушливу промову на пошану Шевченка. Він розповів про свої три зустрічі з Шевченком, де згадував, що від Шевченка він навчився любови до своєї батьківщини. Церетелі зазначав: "Таких великих людей породжує тільки велика нація, але вони, окрім своєї нації, належать і ічшим".*
Завдяки Шевченкові, серед грузинів Україна має великих друзів; багато творів українських письменників перекладено грузинською мовою і, навпаки, грузинських творів — українською мовою.
Вплив творчости Шевченка на багатьох чужинців був такий, що^вони відразу почали навіть вивчати українську мову. Серед них і згадуваний шведський професор Єнсен, і японець Комаце Суосуке, який писав, що вивчив українську мову, щоб мати змогу читати Шевченка в оригіналі. Він уже переклав низку поезій нашого поета і має намір перекласти всього "Кобзаря".
Цікаво, що й одна австралійка, з Вікторії, зацікавившись творчістю Шевченка, звернулась до Київського Державного Уіверситету з проханням прислати їй українсько-англійський та англійсько-український словники. У своєму листі вона писала: "Мені дуже подобається ваша чудова мова, яку ви називаєте милозвучною". Ще інший — японець Фукуока Сейдзі — з острова Хоккайдо, захопившись мовою та літературою
Валер'ян Іменадзе, Т.Г. Шевченко і Грузія, 1963, стор. 65
46 батьківщини Шевченка, приїхав до Київського Університету, щоб вчитися в аспірантурі на катедрі української мови.
Такі зворушливі відгуки про мову й літературу цілого нашого народу, який репрезентує Тарас Шевченко, зобов'язують і нас посилити цікавість як до творчости поета та до нашої рідної мови, так і до питання популяризації нашого поета і його ідей серед інших народів.
Відомо, як багато користи зробили і наші вчені та перекладачі в цій ділянці, зокрема проф. Володимир Дорошенко, проф., Смаль-Стоцький, проф. Зайцев, проф. Юрій Бойко, Віра Річ та низка інших.
Ми з неприхованою радістю й гордістю промовляємо ім'я свого пророка і поета-революціонера Тараса Шевченка. Підставою до цього є те, що його твори перекладені на багато мов світу, що тираж його видань тільки в Україні давно перейшов 12 мільйонів прим., що на рідних землях його твори видавані вже 368 разів, що в Україні йому побудовано вже понад 100 пам'ятників і кілька за кордоном, зокрема в Канаді, в Америці, в Австралії та Бразілії.
Але всі ці успіхи не кажуть, що вже все зроблено. На жаль, московські окупанти, не маючи сили заборонити твори Шевченка, фальшують його творчість, замовчують йо-і о окремі твори й вислови, а його рідну мову, за яку він стільки поневірявся, намагаються вигнати з ужитку по всіх вищих школах та наукових і громадських установах. Все це змушує нас ще більше посилити боротьбу за Шевченка і за нашу рідну мову. Наше завдання показати Шевченка в правдивому світлі, ще більше піднести вивчення рідної мови, посилити працю над вихованням молоді в патріотичному дусі.
Як же жалюгідно виглядають ті наші люди, які й досі не мають у власній хаті невмирущого "Кобзаря", як мізерно виглядають ті люди, що не вчать своїх дітей рідної мови, не послуговуються нею у власній хаті або не посилають своїх дітей до рідної школи. У наших обставинах — це святий обов'язок кожної людини.
Станьмо ж одностайно в боротьбі за чисті і святі ідеї Шевченка.
47
ЖІНКИ В ЖИТТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
У тисячах літературних творів, фільмів, спогадів постать жінки чи дівчини зображена як об'єкт кохання, захоплення, романтичних історій, боротьби, а часом і трагічних ситуацій, що призводили людей до нещастя, до загибелі. Велику ролю відіграли жінки в житті видатних мужів, зокрема у житті творців літератури. Жінка може стати щасливим поворотом у житті творця мистецьких вартостей, вдихнути в нього нові ідеї, запалити до праці його душу, стати окрасою і життя і творчости, а часом і навпаки.