С.96
* ти там, Юрку, хіба не був С.102
* лікував од якої хоч хвороби, а од цеї нездужаю /.../ повісився ** нездужає в помочі приреченим людям, — така смерть з розпачу;
але каже, що повіситься
*** Марта, відьма; зривають стелю, руйнують оселю, бо заважає; тут буде поле — кладовище для многих мерців
* * * * Маруся Баляля стоїть дивиться, як бляха тріскоче ***** як спершу суд роблять відьмі, прив'язують до стовпа С. 103
* тягніть цього Плахотнюка, та й буде вам план до двору, — ці дохтори зобачать, яка радіація, яке що
** перш як іти до церкви, де все побачиш, — ще тра цей похорон чужих дітей справити: назирці за Женькою
*** такий ґвалт, що смерть чиясь нічого не значить /Ярина в хаті/ С.104
* мор на худобу С. 105
* Лагута: грунти одібрано і мушу йти красти на своїй землі, то я злодій? — тепер маю всю землю — всіх людей — все моє — я не злодій
** Богинька звідує Лагуту на кладовиську; побачити нову могилку; як Кіндрата вбито
*** як з німцями "дружив"; місцеві націоналісти; окупація знов; на фронт /"спалити завод"/, — доктор Ґал, неспромога жити з жінкою, що була свідком вбивства рідного батька /мовчить/; сучасні п а ц а н и; момент осяяння /... / я ж такий, як вони, але смішний, причинуватий для них; це дорівнює смерті
С. 106
* Юрцьо; бабі цікаво, що буде, а не — жити; дійшов здогаду й зупинився на межі все-знання — все-доконаності; знати, як воно буде, але застерігати від доконаності; яким же коштом така "філософія" окошується на душі; знати, як бути самогубцею, — поверхи у містах — потяг до самогубства; як позбутися хіті — навіть уявлятись без плоті
** цікаво, що буде далі, піддавати себе стражданням у сімейному житті, не обривати, а — далі, знищуючись С.108
* Володька, син курійки, потім глиною торгувала /... / приймак з підводою
С. 110
* Грицьків родовід, — брати, батько, самовбивці С. 111
* запізніле бажання війни, перекисле С. 114
* /горою сторінки/ вітайте в своїй хаті, Ярино; та й ще звідколи — чи як ми дітьми такими були, що цікаво було штрафними бригадами по селу йти
тітка Пичачка як вибиралася на Далекий Схід — два дні сиділа в неї; дісталася їй мідна сковорідка "на придане", вона з нею й сама на Далекий Схід їхала; а вже потім пропало добро їхнє — кожухи і все
народ прогріб цим континентом уздовж і впоперек — але що ж
* Яринка; в с е ш н є життя; окупація
** Юрко за німців; як "шнапс" носив, — чорта більше *** Великі Луки; офіцери за дротом
**** спогад у непам'ятті /.../ сину, то ти без мене селом ходив; штрафна бригада
***** як Гандрейові літа зменшила, щоб податки не платити; а це тепер десь кляне, що до пенсії ов скіки доробляти
****** як розхлюпощеться буття і затопить знов світ і запов'є його, аби згодом він розповзався по нових домівках і заживав нове життя і забував свою материзну
С. 115
* /горою сторінки/ робив собі таких жінок, — натоптував шматтям, і все приробляв, і вже стільки років, — а це зробив до половини, подушками обтикав; і от прокидається, $ вона ковиляє на гнучких ногах, ожила немов; зсунувся з розуму /або ні/, бо відтоді неживі речі почали жити, а вік мертвів; і всі зодчеські потуги — глиняні жінки, велетенські ляльки — задля миті споглядання, насолоди, — мить збагнути, що створено, аби вмить і знищити; то що, в музеях виставляти, де хтось чи мільйони одержать мить насолоди; пробував жити з усим цим створеним, і воно подолало; понищив — бач, ноги валяються, он голова; та ці почленовані потвори ще більше жахають, і незмога донищити, торкнися, а воно живе /... / "чули, Мухтей хату спалив, санітари вже повели"
це не ті войни, що залізо, порох, — війна текстів; а ви, бабо, жалієте бібліотеку мені оддати, щоб я розуму набирався
* штрафна бригада; циганки за хустку кульчики видурили; братові дала замотати, — знайшли у соломі; як вітчим золото виносив у "торгсін" /"а що, вмирати"/; "чи ж не ти, Юрку, німцям "шнапс" носив?"
** Горбатенька і за німців їсти варила; в і ш н і
* * * то це мало — їдна душа, їдна доля!! ??
* * * * тобі скласти докупи усі душі, долі, та що буде, а що було — то захопить тебе, виригне тебе таким, як то ти п'єш, їси
С. 116
/горою сторінки/ рід на рід — народ на народ — світ на світ — людина на людину
* накрила Марусича спідницею; оте паршиве; в баби гроші у вузлику, розсипляться, вона збере й тулить у руки свекрусі
* * така тобі офіцерська жона! *** отакої січки вріжем! отакої гречки вкосим!
С. 117
* росою вмитися — не знати, що отруєна
С. 124
* як баба Марусичка гроші розсипала, а дочки її найшли, як померла, й забрали, — мати не хтіла й копійки
** І. Галичан /.../ "покажу, де закопаний; їхав кіньми, то не звертав" С.126
* Лагута розкаже, чому вбив Мартиного чоловіка; на його землю всі зазіхають /... / сталінська психологія в таборі
С. 145
*міфологія снів у бабів — філологія у Юрка С.161
* а ще з-перед весіллям; вона в садочку робила; дядькову дочку Маньку до себе забрали; оклигала трохи; вона в садочку вщипне хліба, жменю зерна, — вдома качалкою розітре, й суп варили; баба казала "що їй поможе, як така слаба", "а ну попробуйте качалкою зерна розітерти та супу зварити"; мати поклала плаща між баняки й сковороду, "придане"; як вони їхали, протерло три дірки
С. 191
* як порятували сина від фронту, — лізь на піч і сци на ячмінь; сморід
С. 193
/горою сторінки/ призначення воза; возовиця /Юрків сон-міфологія/
"от ще зранку як пішов, то й досі" — "мер тато, в-х-мерр", — хутко озирнувшись, жебоніла Маруся; тато-6-6-6; й далі допитливо-вирячено назирувала, як шматок толю вихвицькує об низ крокви
речі, як-от віз, — як їх сприймати; вони мають тавро і сутність історичної судьбизни, — як ними возили мерців; бійся сідати; і що вдієш — речі приречені; тому страх називати речі старими іменами; він живе у безназвисному світі
так само, коли ці речі зурочені страшним тавром, — уся подієвість буття нанизується шалом, скопом; байдуже, що брати — сюжетність у називанні всього, що й не тулиться; буття згущується, стовплюється біля воріт і проситься провозу жужмом
так само прожите ціле життя — у довгій виповіді — дорівнюється спалаху, здогаду, викінчується подивом-зойком /Яринчиним/: як вона тут опинилася і впала на погрібничку