** спом'яне Плахотнюка, як той п р о д а в, а тоді навколішки падав — лихо у часі, Юрко — в понадчассі С. 69
* марення, що людина не набула знанням, читанням — воно їй приходить з усезнання
** на такому узвишенні всезнання, що про все знає, про що ніколи не знав, — так вигартовується розум, що пройшов через примусову службу фальшивим богам: святість знищеної душі
С. 72
* що од усього плаче — розказує історію всіх, ридання понадсвіт, душу; вона в тюрмі, як її замкнуто, моління
** Юрко, що спокутує і всього зазнав /в уяві/ *** біля церкви /... /
**** Марту вчеплять, дістануть: що — відьма; процес над відьмою; зриватимуть стелю /аби зруйнувати/
***** Богинька вертається знанова, її шлях в часі; Плахотнюк; хтіла фартуха пошитого забрати
С. 74
* хоче вмерти у цьому часі, на цій землі, в цій історії С.78
/горою сторінки/ * забере піджачика й фартушка; "як вона сюди потрапила"
** забрати фартуха в Борошевської; тінь Плахотнюка на подвір'ї; "в якому це часі вона живе"
*** "лоханки" кіля Прокопчуків; їздовий — мовби шапку забув; Кенда "танцює" з велосипедом
**** де чия смерть: горбатеньку зіб'є електричка; Богинька на горбі, знайдуть кості і банку з гасом
***** д-р Ґал /голі п'яти/; церква
****** Юрко впроти Богиньки
С. 79
* ду церкви йду
С. 80
* стане перед символічною могилою з дубовим хрестом; а ще надибує справжні могилки, місця, де лежать померлі
** а право здобути ступити на кладовище — ще; то спершу одбудь ці похорони — а що ж то за похорони, що ні музик, ні люду *** а задля похоронів тра мати мерлеця **** посадиш ти рожу, поставиш сторожу ***** чи то їдуть за нею, чи йдуть — нема кота-сторожа ****** то вже смерть сама поратунокїй несе С.81
* Богиньчині календарі # ** поминальний /... /
С. 82
* їм тра, щоб я не вмирала, тра мого напоуму — та й собі не тра розуму, страху
** чи ж я не кіля тої хати, де ключі мені винесуть, чи знов набиратись потаємного знаття і ховати у душу: Плахотнюк увіходить в подвір'я — а я фартушика хтіла забрати /... /
* * * чи то мені до Яринки, вона дешевше бере
**** чи то я під прапором штрафною бригадою /... / а щось таке попід тинами й тепер сидить пухле С.83
* якісь антихристи затушковують світ, прикидаються Христом, падають навколішки перед тою, кого зрадили; прийшов вибачатися зазраду
** це такі хитрощі, дрібненько, "під лінзу" писати, заховувати "текст" у наклеєний клаптик цупкого паперу, аби потім, вивільнивши ці макові мережки, побачити щось більше, що вже не вміщається у аркушо-зір
С.86
* після окупації п'яний набрід сунув, той хтів спати з жінкою, "сойдьот"
** Плахотнюк: котра жінка з німцями спала, наговорює на Катрю, але в цьому йому справжній суд од бабів; той з розпачу /... /
* * * йому щось каже, то він оживає, запалюється в надії, а мовчання — гірш муки нема; але своїх жінок монашками робив, безмовними
**** як це я йду від Барталівського містка, згадував, як рибу ловив, як німці їхали, аж показував собі руками
***** Богинька думала про нову мову — не "тин", не "хата"; Юрко звідомляє їй походження людської мови; ящури
****** бач:"... от ти такий мені вбійник" С. 85
* Юрко перейме, як вона тягне Плахотнюка, — бабо Богинько, але ви ду-ужі!..
** згадають, як він рибу малим ловив, а німець / ... /, — і як есесманам горілку носив
* * * а вона зайде в хату, де Грицько у чоботях крадених на лежанці; "то й ти там був?"
**** "це мені цього пінжака а й мішечка несеш, од Марти?"
***** "е-ге, бабо, я одтоді став пам'ятати все по-німецькому, а тако дай, що китаєць чи там хто — то подужаю й по-їхньому говорити; риби у річці хватить, нє?"
С.87
*говорить по-німецьки!
** та ти мені німцем вдаєшся; оно диви, як Плахотнюк сікнувся: хлопці, та я вас чекав /.../,уже біжить видавати їдного з другим, а їх — не злічити /стільки партійних, що нема кому "брешеш" сказати/
*** викопав мундир, каску, гранати
* * * * на рентген тебе зразу тако — кажи-но, де ампулу вшив? ***** Богинька згадує ідіш — як жиди балакади перед стратою ****** "рівні" божевілля: Юрко /всеохопно/, Номеровський
/соціально/, / ... /: занапащені сини України, що бунтують проти сутності, якої не можуть осягнути С. 88
* ви забули, ба-аб, як лякали мене мерцями; показав їм склади з німецьким добром, повдягалися
С.91
* частини У ПА стояли поблизу сіл /.../ С. 92
* те, що нез'ясовне довіку — затятість у добрі
** божевілля пробачається, але осуд той, що божевільного карають суворим допитом, остерігаючись від нього
*** не пробачає йому божевілля, бо світ таких хоче мати; цей Плахотнюк страшніший для світу, прощає йому гріхи?
**** Ма-на Гам-іа вимагає чоловікове тіло, аби по-християнськи оплакати його
***** як цій / ... / без чоловіка, жилося; як прокрадався проти ночі й простоював, страх зайти, така величність жіночої самотини його гнітила й самого возносила од низького помислу до чистоти, і так в душі запановувала порожнеча, яку міг заповнити лиш причинуватою творчістю
С. 93
* його "звірині" ноги жіночі лякають /у сні приходить, а вдень справдовується; такі само жінки зринають вскрізь/; такі жінки чатують на нього, чорним од живота до пів-стегон обгумовані, і дух такий звірячий, і ці жінки — лице тісно закутане, бо волосся росте на щоках і бородах; і шукав Світланки, такої м'якої, чистої, ніжної, але за нею — злочинність її рідні, і неможливість втішитися її коханням, бо вона несе в собі ту злочинність, — еротичний потяг загрожено острахом причетності до злочинного родового умислу; а ці, зі звіриними ногами йдуть як порятунок, обіцяють втаємничену злочинність плоті, невилазність з довічної гріховності предків, що породили таких жінок; доба без-жіночості; і от як подарунок — ця журналістка, порожнеча всередині /... /зачаєність насолоди, — спали вдвох, а були десь; буфетниця і чоловік п'яниця; вона плекає мрію "з ним хоч раз в рік"; причетність до смерті дітей /двоє вчаділи/ — аби гуляти
** журналістка /"я всередині мертва"/, але являє абсурдність героїзму С. 94
* це тобі не німецька власть, що курей за барки хапати С.95
* коли пишеш роман, втрачаєш здатність "нейтронного" про-глиблення у сенс речей, — намарений обсяг і епічність розмислу покваплюють тебе; у менших речах це вдавалося, — от хай би вони й називалися якось так, роман абощо