— Та цей ось... як його? Не знаю, хто.
— Знову ти до панікерства вдався? Зірка з неба впала, а тобі вона з переляку ракетою здалася.
Савка не витримав і розплакався.
— Яка зірка? — схлипував він.— Я ж ленінградський, З блокади. На Міжнародному жив... Там знаєте як було? З нашого ж будинку тітка, коли оголосили повітряну, в спідній сорочці на підвіконня сіла — і ракету в иебо! Я ж запалювальні бомби гасив, не боявся. Як же я можу переплутати ракету з зіркою? Це був ворог! Якщо хочете правду знати, мепі в житлокоопі кербуд казав, що, була б його воля, він би мені медаль "За відвагу" видав...
Капітан майже з гіркотою розвів руками.
— Я тобі, дурню, хочу як краще, а ти знову за своє... Щоб таке місто — Ленінград, і щоб якась там баба на підвіконня сідала? Ти мені ці ворожі плітки залиш у кишені, інакше я тебе звідси живим не випущу...
За спиною юнги раптом хряснули двері, і Савчин мучитель різко підвівся, квапливо осмикуючи гімнастерку. До кабінету зайшов (точніше — ввірвався!) капітан третього рангу. Не звертаючи уваги на хлопця, він накинувся на капітана:
— Тебе чого сюди прислали? Що ти робиш? Розгубившись, "смерш" ще раз осмикнув гімнастерку.
— Пропісочуємо...— мовив невпевнено.
— Кого пропісочуєш? Я тебе так пропісочу, що ти завтра ж в окопах за Кандалакшею прокинешся.
— Ось...— показав каштан на Савку.— Можете подивитися.
Капітан третього рангу мигцем глянув на юнгу, але, здається, ие зрозумів, яке йшло тут пропїсочування. Сказав дещо спокійніше:
— Чому мені яе доповіли одразу? Зараз за Лапушечним озером беруть диверсанта. У нього гранати й шмайсер. Відбивається відмінно. Як звірюка! Матроси братимуть сучого сина живим і притягнуть сюди... Розберися.
Капітан одразу заспівав іншої.
— Це питання я й з'ясовую,— сказав він, кивнувши на 'юнгу.— Ось і товариш Огурцов підтвердить. Молодий, а вже Ьцявив похвальну пильність на посту.
Капітан третього рангу круто повернувся туди, де стояв Савка.
— З Савватьєва? — запитав уривчасто.— Ну, зрозуміло. Мені якраз удосвіта дзвопили рибалки. Якась баба зустріла в лісі підозрілу людину. Молодець! — похвалив він Савку.— Добре служиш, юиго. Що треба відповісти в таких випадках.., знаєш?
— Служу Радянському Союзу,— відповів Савка. На каштана в широкому галіфе він навіть і не глянув.
— Іди. Тобі буде оголошена особлива подяка. "Смерш" розпорядився, щоб юнга не плентався назад
тринадцять верст через ліс, і Савку відвезли додому на пікапі. Супроводжував його тойчзамий солдат.
— Бачиш,— говорив він лагідно,— а ти, дурнику, їхав і боявся. Відпустили ж тебе — не з'їли. Мабуть, послухався поради і не брехав, а сказав правду...
Через день юнгам зачитали наказ:
— Юнзі Ес Огурцову за зразкове виконання обов'язків під час караульної служби оголошується подяка з занесенням до особистої справи.
Ця перша подяка за службу не принесла Савці радості. ' Ніби йому спочатку дали міцного ляпаса, а потім раптом подгладили по голівці. Але за цією подякою буде багато інших, •і вони згадуватимуться Савці зовсім інакше, по-доброму.
Тієї ночі, коли Огурцов воював дірявою гвинтівкою, виданою про людське око, катери охорони водного району засікли ворожий літак, який летів від Кемї. Недалеко від Со-ловків рибалки підхопили в морі відстебнутий парашут німецького виробництва.
Звичайно, від ворожої розвідки, яка діяла на найближчій ділянці фронту, не вдалося приховати, що 2 серпня на Соловках висадився великий загін юних добровольців флоту. Перешкодити створенню Школи Юнг ворог не міг. Але в майбутньому він ще не раз спробує зірвати їхнє навчапня...
Ондатри, відремонтувавши свої хатки на воді, готувалися до зими. Звірі давно були готові до неї, а от юнги, здається, запізнювалися. Не так легко без допомоги техніки, самими лопатами викопати величезні котловани, потім з дощок та колод збити під землею впорядковані житла на півсотні осіб кожне, втеплити їх зверху шарами дерну, всередині скласти печі й обладнати нари в три поверхи. Тепер юнгн хизувалися мозолями:
1— Помацай, які в мене. Ось тут.
— Твої — ніщо! А в мене — огого...
Сипав мокрий сніг, коли бабуся переслала Савці перший^ лист батька, написання ще в серпні. Батько був по-фронто-вому небагатослівний, від загального змісту його лнста віяло суворістю. Він повідомляв, що багато матросів, якими він керував, уже загинули, що Волга поруч, але повсякчас мучить спрага. Наприкінці листа батько ніби прощався: "Синку! Війна — жорстока штука, а ти вже дорослий і мусиш зрозуміти мене правильно. Може статися й так, що живим з цих руїн на березі Волги я не виберуся. Не пам'ятаю, кому з письменників належать слова: "Хай возвеличиться Росія — хай згинуть наші імена!" Це справедливі слова. Я дуже радий, що ти тепер на флоті, де людина ніколи не може бути самотньою..." Батько і в морській піхоті залишався комісаром, але невдовзі юнгам прочитали наказ про встановлення єдиноначальності. Посади комісарів в армії і на флоті ліквідували. Якщо батько живий, він став офіцером морської піхоти — "чорної смерті"!
Зустрівши Щедровського, якого тепер називали замполітом, Савка запитав у нього, коли розпочнуться заняття.
— Скоро. Кубрики нас затримують.
■— А чи довго нас навчатимуть? Воювати хочеться.
— Восени наступного року ти будеш уже на кораблі. ■— А в комсомол мені ще не можна?
— Виповниться п'ятнадцять, приходь — приймемо.
Незабаром у Савватьєві з'явилися нові офіцери. В основному — стройові командири кораблів, яких для виховання юнг відірвали від бойової служби, і, здається, багато хто з них хворобливо переживав це переміщення в тил. Серед них помітно виділявся високий і стрункий лейтенант Кравцов, колишній командир "морського мисливця". Ходили чутки, ніби Кравцов за відчайдушну хоробрість був представлений до звання Героя, але вчинив серйозний проступок і опинився на Соловках без жодного ордена. Особливим рухом він підсмикував на руках рукавиці, був дуже незадоволепин ситуацією.
— Не мала баба клопоту, та купила порося. Няньчити тут дітей...
Серед прибулих траплялися й старшинн-спеціалісти. Увагу юнг привернув до себе Фокін — чоловік хворобливий на вигляд, трохи заїкуватий. З підводного човна М-172 Фокіп привіз пакет сушеної картоплі — що було рідкістю на ті часи! Добродушно пропонував юнгам покуштувати: