Яга. Ти все побачиш, Кирило, на власні очі, а потім я спитаю: чи будеш ти робити в мене, як робив, чи...
Кирило. Ніколи в світі!
Яга. Раджу з відповіддю не поспішати. Послухаю, що скажеш ти тоді, коли твою дочку Орисю я теж посаджу на лопату.
Орися. Боюсь... Боюсь...
Яга. Всі одійдіть від печі! Сама робитиму. (Досить моторно кидає поліна в піч. Спалахнуло полум'я, розгоряється. Бере лопату). Сідай, Телесику!
Телесик (поклав руку). Так?
Яга. Не так! Увесь сідай...
Телесик (поклав ногу). Може, так?
Яга. Хитруєш? Та врятуватися тобі все одно не пощастить. (До Вовків). Друзі мої, сіроманці, хапайте його!
Починається бійка. Забудько і Незнайко захищають Телесика. Біля Кирила стали Яструби.
Кирило. Яга, опам'ятайся! За що губиш хлопця? Робитиму... Знов наймитом робитиму у тебе, тільки даруй йому життя!
Телесик. Не просіть її, дядьку Кириле! У неї серце кам'яне, в неї темна душа... Я помираю, але не скорюся їй нізащо в світі! Не діжде клята Баба Яга, щоб я...
Яга (сміється). Говори... Мені байдуже, бо ти вже мрець... Ха-ха-ха! Мрець! Посадіть його на лопату.
Вовки силоміць саджають.
Розгойдаймо його...
Розгойдують.
Раз... два... три...
Орися. А! (Вся зіщулилась).
Піч раптово погасла. Яга. Що таке? Що сталося? Хто загасив вогонь?
З'являється Дід Мороз у білому літньому одязі і Зайчик.
Мороз. Я! Я згасив вогонь!
Телесик зіскочив з лопати.
Зайчик. Ой добре, діду, що ми вчасно прибули сюди. Яга (здивовано). Ти? З'явився серед літа? Телесик. Хлопці, тепер тримаймося!
Мороз. Спав я солодко у темному бору, та прибув до мене Зайчик, розбудив, розказав, що Івасику-Телесику і його друзям загрожує смерть. Ось і прибув я сюди, щоб їх врятувати.
Яга (люто). Не врятуєш! Я нову кару придумаю для них... З тобою ж битись буду смертним боєм. (Іде до хати).
Забудько. Дивіться, дивіться, летить...
Телесик. Білий лебідь з'явився в небі, кружляє над нами.
З хати виходить Яга, озброєна мечем.
Яга. Ну, Морозе, будеш битися зі мною чи будеш миритися?
Мороз. Буду битися!
Зайчик. Це ми передбачали. Діду, беріть. (Дає меч).
Починається двобій. Баба Яга вибиває з рук Діда Мороза меч, і той меч швидко підхоплює
Телесик.
Яга (заносить меч для смертельного удару). Умри ж, ненависний дідугане!
Телесик вчасно і ловко відбиває той удар і сам переходить у наступ.
Може, будемо миритись?
Телесик. Ні, Бабо Яго, будемо битись!
Яха (знесилено). Гості мої любі, рятуйте... допоможіть...
Гості кидаються в бійку.
Кирило (виламав з тину кіл). За мною! Незнайко. А чого ж ми стоїмо? Забудько. Помагаймо!
Виламавши кілка, теж кидаються на допомогу Телесику. Орися. Тату! Де ви? Тату? (Зіщулилась, тремтить).
Входять батьки Телесика. В руках у батька ковальський молот.
Марія Степанівна. Живий... Телесику наш, живий... Андрій Петрович. Бачу, прибули ми вчасно. Тут і моя допомога потрібна. (Встряє в бійку).
Марія Степанівна. А я тобі підсоблю. (Налітає на Сову).
Витісняють гостей. Бійка продовжується за сценою. Та ось вбігає Яга з мечем, а за нею Телесик.
Яга. Умри ж ти від мого меча! Орися. Ай!
Телесик. Ну, Бабо Яго, держися! (Пішов знову в наступ, тіснить її за сцену). Згинь же, як собака скажений!
З'являється Снігуронька.
Снігуронька. Дістала. Дістала... Орися. Чую тебе, чую... Снігуронько, ти? Снігуронька. Орися! А де ж Телесик?
Входить Телесик.
Телесик. Переміг Ягу... Отам вона й сконає... (Побачив Снігуроньку). Снігуронько!
Снігуронька (показує перстень). Ось він, перстень чарівний.
Телесик. Ти бачила золоту рибку?
Снігуронька. Бачила. На білому лебеді я до синього моря літала. І твого прохання не забула, Телесику. Ось та роса цілюща з квітки променистої.
Телесик. Давай. (Бере ту росу).
Орися. Для кого ж ти її дістала?
Телесик (підходить до О рисі). Дивись на мене, Орисю. Орися. Забув хіба? Я темна. Тепер уже довіку бути мені невидющою. Так сказала Яга.
Телесик мастить їй очі.
Що це? Чим доторкнувся ти до моїх очей? Телесик. Бачиш мене? Снігуронька. Ти бачиш нас?
Орися. Бачу! (В голосі її неймовірна радість. Сміється, але в сміхові її бринить стримуване ридання). Бачу! (Кричить). Я знову бачу!! Дерева... Місяць... Зірки на небі... Снігуронько! (Плаче й сміється). Спасибі! Спасибі тобі! (Обціловує її). Щастя! Яке щастя! Бачу! Тато! Татусю!
Вбігає Кирило.
Кирило. Що сталося? Доню моя... Орисю! Орися (зводить на нього очі, сповнені сліз і щастя). Тату... Татусю!.. Бачу! Я всіх тепер вас бачу. (Цілує батька, цілує
Телесика, кидається знову до Снігуроньки). Рятівнице моя... Сестричко названа... Спасибі тобі... І Телесику спасибі... І особливо золотій рибці.
Кирило (стежить за дочкою). Від такого щастя молена й померти. Доню моя, Орисю! (Обіймає її, голубить, зазирає їй в очі). Бачиш мене, бачиш? І яка борода у мене, і в що я одягнутий... все бачиш?
Орися. Бачу.
Входять Мороз, Зайчик, Забудько, Незнайко.
Мороз. Впорались. Але хочеться знати, хто привів сюди стільки відважних людей? Це ж вони розгромили охорону, відчинили двері в'язниць, випустили рабів Яги на волю... А ось хто народ підійняв на битву проти зла, свавілля і неволі,— не знаю й досі.
Андрій Петрович. Зі мною люди ті прийшли. Незнайко } (Разом)— Хвала вам, дядьку Андрію! Хвала
Івасику! Він знищив Ягу!
Всі. Батькові й синові слава!
Телесик. Друзі мої! Хай новим, вільним життям тепер живе на землі трудовий народ! Для нього нехай земля віддає свої щедрі дари! Для нього хай світять зорі і веселить людей красне сонечко! (До Мороза). Спасибі вам, Діду Морозе, що врятували мене від вірної смерті!
Мороз. І тобі спасибі, Телесику, що ти мене втрятував від вірної смерті. Коли б не ти, вбила б мене своїм мечем Баба Яга!
Телесик (до Снігуроньки). Скільки на світі житиму — не забуду твоєї послуги, Снігуронько.
О р и с я. І я не забуду... Ніколи не забуду.
Снігуронька. За добро я відплатила добром.
Телесик. А на згадку про нашу дружбу я дарую оцей перстень. Візьми його. Може, він тобі колись у пригоді стане.
Снігуронька. Від подарунка не відмовляюся, тільки дуже прошу тебе, Телесику, і друзів твоїх, і батька, й матір, як настане Новий рік, приходьте знову до лісу на ялинку. Прийдете?
Всі. Прийдемо.
Телесик (до Зайчика). Спасибі й тобі, Зайчику-стрибай-чику, за вірну дружбу.