ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК
"Історики суміжних
зі слов’янами народів: Птоломей, Геродот, Страбон, Діодор та інші — приписували слов’янам давність сиву...
Але дають ці історики слов’янським племенам різноманітні назви, залежно від способу їхнього життя і вигляду народного, приміром, східних слов’ян називали скіфами, або ж скитами, тому що жили вони мандрівним життям і часто переселялися з місця на місце; південних — сарматами, по гострих ящуриних очах з примружкою, і русами, або русняками,— за волоссям; північних, приморських, варягами називали через хижацтво і засідки, де чигали на перехожих...
Самі слов’яни і того більше собі назв наробили. ..>>
<<Історія русів"
"Хрещення Володимирове вважається третім в літописах слов’янських; перше у них введено за днів апостольських, благовістям апостола Андрія Первозванного, що приплив був кораблем з Чорного моря і рікою Дніпром до тої Київської гори, котра по заснуванню міста Києва завше Андрієвою горою звалася і що на ній опісля збудовано в ім'я його церкву... Друге хрещення перевела баба Володимирова, велика княгиня київська Ольга, що сама хрестилася в Царгороді і була наречена по хрещенню Оленою".
<<Історія русів"
<<Про мужність і заповзятливість народу руського даємо пораду творцям байок та критикам заглянути в історії грецькі, риліські та інші іноземні; і вони їм покажуть Кагана, Кия, Оскольда, Святослава, Володимира, Ярослава та інших великих володарів, або князів руських, що воювали славно з воїнством руським в Європі, Азії, Греції і на самі столиці їхні... нападали. І хіба такий народ, який пожив дещо в поєднанні з поляками і литовцями у повсякчасних майже війнах за їхню і за свою Вітчизну, чи ж міг він загубити природну свою хоробрість, яка згодом і над самими поляками і литовцями зрештою доволі себе показала?>>
<<Історія русів"
"... Сей Володимир... з’єднав всі інші слов’янські князівства, які розділилися були під різними назвами поміж його братами і родичами, був один над ними самодержець і звався великим князем руським і цариком над усіма князями; і, будучи могутнім і лихим у війнах, що безнастанно точилися з сусідами, набув од них і народів віддалених великої поваги, чому ж всі держави запобігали його дружби, а для утримування її пропонували йому свої віри, або релігії,. Але він, звідавши спершу їх, слушно віддав перевагу перед усіма християнській грецького, або єрусалимського, обряду..."
"Історія русів"
".. .Ярослав Володимирович поширив і утвердив християнство, уложив через обраних мужів руські закони, заснував у Києві головну школу богослов’я та інших красних наук з багатою, із Греції виписаною, бібліотекою і додержував першості своєї зі славою..."
<<Історія русів"
"Міжусобні війни за першість і наслідство, що постали були за розподілом князівств і все тривали між князями, спершу ослабили Велике князівство Киівське, а потім і зовсім його розірвали, і з 1161 року назвалися Великими князівствами: Галицьке в Чермнорусїі, Володимирське на Клязьмі і, нарешті, Московське по місту Москві".
"Історія русів"
<<По гетьманові Лянцкоронському обрано на гетьмана князя Дмитра Вишневецького, і він, бувши гетьманом в час мирний, прославився громадянськими чеснотами, відбудовував поруйновані міста, публічні будівлі, наглядав за правосуддям і правлінням земських та гродських урядників, заохочував народ до трудолюбства, торгівлі та господарських закладів і всіляким способом допомагав йому одужати опісля руйнівних воєн, за що пошанований був "батьком народу".
<<Історія русів"
".. .Вибрали собі за гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, і він перший почав писатися гетьманом запорозьким, а по сьому і всі наступні гетьмани в титулах своїх додавати Військо Запорозьке почали... І, бувши сам спокійним правителем гетьманства, полагоджував внутрішній нелад урядовий і військовий, поборював завзято уніатство, повертав з нього церкви, і в тому числі соборну Київську Софію, будував заново їх і зокрема спорудив Братський київський монастир... >>
"Історія русів"
"Ми підняли зброю не задля користолюбства якого або порожнього марнославства, а єдино на оборону Вітчизни нашої, життя нашого і життя дітей наших, а так само і ваших! Всі народи, що живуть на світі, завжди боронили і боронитимуть вічно життя своє, свободу і власність; і навіть найнижчі на землі тварини, які суть звірина, худоба і птаство, боронять становище своє, гнізда свої і немовлят своїх до знемоги; і природа з волі Творця всіх і Господа дала їм різне для того знаряддя в самих членах їх. Пощо ж нам, браття, бути нечулими і волочити тяжкі кайдани рабства в дрімоті й ганебному невільництві ще й по власній землі своїй?"
(З промови Б. Хмельницького перед реєстровими козаками)
"Історія русів"
Ми стоїмо тепер, братіє, між двома проваллями, готовими нас пожерти, коли не виберемо шляху для себе надійного, щоб їх обминути... Зостається нам, братіє, з видимих зол, які нас спіткали, вибрати менше, щоб нащадки наші, кинуті в рабство нашою неключимістю, наріканнями своїми та прокляттями нас не обтяжили. Я... непричетним єсьм в інтересах успадкування, і нічого не шукаю, окрім благоденства тому народові, який ушанував мене гетьманською гідністю і з нею довірив мені долю свою... Вирішено поставити країну нашу в той стан держав, у якому вона була перед володінням польським, із своїми природними князями та з усіма колишніми правами й привілеями, що вільну націю означають.. .Відомо ж бо, що колись були ми те, що тепер московці: уряд, первинність і сама назва Русь од нас до них перейшло".
(З промови І. Мазепи перед старшиною)
<<Історія русів>>
Давно вже малоросіяни бажали бачити друкованою "Історію русів, або Малої Росії, твір Преосвященного ГЕОРГІЯ КОНИСЬКОГО".
Багато слів було час від часу, що той чи другий збираються видати її, навіть друкують; але до сих пір її як нема, так нема! Маючи кілька списків цієї історії, я вибрав ліпший з-поміж них, підвів до нього з інших різночитання, а потім запропонував Імператорському товариству історії і старожитностей російських видати його в світ, що і здійснюється нині.
Час від часу я маю намір те саме зробити і з іншими писемними джерелами Малої Росії, літописами, записками, описами і т. ін., напр., з Шафонським, Симоновським та ін. А тому я просив би всіх, хто тільки має і бажає бачити за короткий час ці та подібні до них пам’ятники надрукованими, надсилати їх мені як секретареві Товариства для зняття з них списків і негайного поміщення в "ЧТЕНШХЪ". Щира вдячність і признання сучасників, які займаються історією, а також і самого потомства буде найкращою нагородою тим, хто відгукнеться на цей заклик. Пора вже, давно пора не затаювати подібного скарбу і тим, оскільки можливо, полегшити вивчення і пізнання історії південних русів для всіх і кожного, особливо ж самих руських. Добре, що є певна і скора нагода виконати цей священний обов’язок справжнього сина свого народу і Батьківщини.