350] Зглянулась, це зауваживши, білораменная Гера
351] І до Афіни відразу ж промовила слово крилате:
352] "Леле! Невже ми, о Зевса егідодержавного доню,
353] Не допоможемо хоч би востаннє данаям, що гинуть?
354] Мабуть, сповняючи долю лиху, так і приймуть загибель
355] Всі від руки одного. Понад міру-бо тяжко лютує
356] Гектор, нащадок Пріама, й багато вже лиха накоїв!"
357] В відповідь мовила їй ясноока богиня Афіна:
358] "Цей вже давно і силу, і душу свою погубив би,
359] В рідному краї своєму убитий руками аргеїв,
360] Та мій батько недобрими в серці лютує думками,
361] Вічно лукавий і злий, бажанням моїм погамовник.
362] Він не згадає, як часто я сина його рятувала,
363] Ще як у подвигах той знемагав тяжких в Еврістея.
364] Слізно волав він до неба, й мене на підмогу до сина
365] Зевс громовладний не раз посилав із високого неба.
366] О, коли б це я раніше розсудливим розумом знала,
367] Ще як він посланий був до Аїдових брам вартового
368] Вивести пса із Еребу, оселі страшного Аїда,
369] То не уникнув би він тоді Стіксових течій глибоких!
370] Нині ж гордує він мною й виконує волю Фетіди,
371] Що цілувала коліна йому й підборіддя торкалась,
372] Городоборцю Ахіллу благаючи шану віддати.
373] Тільки ще буде мене, яснооку, він милою звати.
374] Тим же то однокопитих мерщій запряжи своїх коней,
375] Маю поїхать я в дім до егідодержавного Зевса,
376] В збройне вберуся одіння для бою, і ми ще побачим,
377] Як син Пріамів наш шоломосяйний радітиме Гектор,
378] Тільки-но ми в бойових обидві появимось лавах.
379] Тож не один із троян своїм м'ясом і жиром наситить
380] Хижих птахів і собак, біля суден полігши ахейських!"
381] Мовила це, й не перечила білораменна їй Гера —
382] Кинулась золотозбруйних сама запрягать своїх коней
383] Гера, поважна богиня, великого Кроноса донька.
384] Діва ж Афіна, дочка егідодержавного Зевса,
385] Плащ свій із пліч опустила легкий на порозі у батька,
386] Ніжноузорний, м'який, що своїми руками зіткала,
387] І надягла замість нього хітон громовладного Зевса,
388] В збройне прибралась одіння для бою, що слізьми вмиває,
389] В полум'яну колісницю ввійшла і спис ухопила
390] Гострий, важкий і міцний, що ним побивала героїв
391] Шереги, донька всевладного батька, охоплена гнівом.
392] Гера ляскучим бичем баских лише хльоснула коней,
393] І заскрипіли, самі відчиняючись, брами небесні, —
394] Ори вартують їх, стражі великого неба й Олімпу,
395] Вхід відчиняють і хмарою знов затуляють густою.
396] В брами ці гнали богині бичами баских своїх коней.
397] Зевс їх побачив з високої Іди, й розсердився страшно,
398] І злотокрилу Іріду послав до них з вістю летіти:
399] "Швидше, Ірідо, лети, поверни їх назад, не давай їм
400] Мчати вперед, — не на добре ця звада зі мною їм вийде!
401] Так-бо скажу я тепер, і сповниться те неодмінно:
402] Я покалічу їм коней баских, що везуть колісницю,
403] З повоза скину самих, колісницю ж їм ту поламаю,
404] В коловороті років навіть літ через десять не вдасться
405] їм тих загоїти ран, що своїми завдам блискавками.
406] Хай ясноока побачить, що значить із батьком змагатись.
407] Геру ж не так я виную, не так обурений нею, —
408] Завжди перечити, що не скажу я, давно вона звикла".
409] Мовив він так, і з ідейських вершин вихронога Іріда
410] З вістю цією знялась до високого в хмарах Олімпу.
411] Там, біля першої брами ущелистих круч олімпійських,
412] їх перестріла вона і Зевсів наказ сповістила:
413] "Що це, куди ви? Яке вам безумство серця запалило?
414] Не дозволяє Кронід заступатися вам за аргеїв.
415] Ось вам загрожує Кроносів син, і справдиться те неодмінно:
416] Він покалічить вам коней баских, що везуть колісницю,
417] З повоза скине самих, колісницю він ту поламає,
418] В коловороті років навіть літ через десять не вдасться
419] Вам тих загоїти ран, що своїми завдасть блискавками.
420] Хай ясноока побачить, що значить із батьком змагатись.
421] Геру ж не так він винує, не так обурений нею, —
422] Завжди перечити, що їй не скаже, давно вона звикла.
423] Ти ж, поганюча, ти — сука безстидна, якщо на самого
424] Зевса списом своїм величезним дерзнеш замахнутись".
425] Мовила це й полетіла назад бистронога Іріда.
426] Гера з такими словами звернулась тоді до Афіни:
427] "Леле! О Зевса егідодержавного доню, ніколи
428] Я не дозволю, щоб ми воювали із Зевсом за смертних.
429] Хай собі гинуть одні, живими лишаються інші,
430] Як кому випаде. Хай олімпієць у серці розсудить
431] Поміж троян і данаїв і зробить усе, як належить".
432] Мовила й однокопитих назад повернула вже коней.
433] З повозів Ори тоді пишногривих їм випрягли коней
434] І до божистого жолоба поводом їх прив'язали,
435] А колісниці тоді до світлих сіней притуливши,
436] Сіли богині самі у кріслах, із золота кутих,
437] Посеред інших богів із тяжко засмученим серцем.
438] Батько ж Зевс у швидку колісницю запряжених коней
439] З Іди погнав на Олімп і прибув на зібрання безсмертних.
440] Коней негайно одпріг йому славний землі потрясатель,
441] Повіз підняв на поміст і покровом заслав полотняним.
442] Широколунний же Зевс на троні своїм злотокутім
443] Сів, — під ногами у нього здригнулась вершина Олімпу.
444] Одаль од Зевса, в куточку, самотні Афіна і Гера
445] Мовчки сиділи й нічого не сміли сказать, ні спитати.
446] Знаючи, що на душі у них, Зевс нарешті озвався;
447] "Чим ото ви так засмучені дуже, Афіно і Геро?
448] Чи не втомилися ви у бою, що мужів прославляє,
449] Зводячи з світу троян, що до них ви палаєте гнівом!
450] Що ж до мене, то сила і руки мої нездоланні,
451] Волі моєї не змінить ніхто із богів олімпійських,
452] Вам же пресвітлі тіла пойняв уже трепет раніше,
453] Аніж війну ви побачили й жах воєнної січі.
454] Так-бо скажу я тепер, і те сповнилось би неодмінно:
455] На колісниці своїй, блискавками моїми побиті,
456] Не повернулись би ви на Олімп, до оселі безсмертних".