457] Мовив він це, й почали нарікати Афіна і Гера.
458] Поряд сиділи вони, на троян замишляючи лихо.
459] Слухала мовчки Афіна й ні слова на те*не сказала,
460] Хоч і гнівилась на Зевса і люттю кипіла страшною.
461] Гера ж у грудях не стримала гніву і так промовляла:
462] "О найгрізніший Кроніде, які це слова ти промовив!
463] Добре ми знаємо те, що сила твоя незборенна,
464] Хоч пройняв би нас жаль до данайських борців списоборних,
465] Як від жорстокої долі їм довелося б загинуть.
466] Та наказуєш ти, і від битви ми стриматись мусим.
467] Тільки хотіли б аргеям пораду корисну подати,
468] Щоб не загинули всі від твого нещадимого гніву".
469] Відповідаючи, мовив їй так тоді Зевс хмаровладний:
470] "Вранці, якщо, велеока володарко Геро, бажаєш,
471] Зевсову міць надпотужну побачиш, як він іще більше
472] Нищить почне списоборних аргеїв великі загони.
473] В запалі бою могутній аж доти не спиниться Гектор,
474] Доки біля кораблів не постане Пелід прудконогий
475] В день, коли йтимуть бої при самих кормах корабельних,
476] В тісняві воїв страшній круг мертвого тіла Патрокла.
477] Так-бо судилося їм. Що ж до гніву твого, то мене він
478] Мало турбує. Якби ти дійшла аж до самого краю
479] Тверді земної і моря, де нудяться Япет і Кронос,
480] В пітьмі, без світла, що Геліос-Гіперіон посилає,
481] Навіть без радості вітру, — лиш Тартар глибокий навколо, —
482] Хоч би й туди у блуканнях зайшла, — твій гнів роз'ярілий
483] Не турбував би мене, гірше суки-бо ти безсоромна!"
484] Мовив так, білораменна ж йому не перечила Гера.
485] Впало в глибінь Океану осяйливе сонця світило,
486] Чорну приводячи ніч на просторі поля хлібодайні.
487] їй не зраділи трояни, та тричі жадана ахеям,
488] Тричі їм бажана темрява ночі була непроглядна.
489] Збори троян усіх Гектор зібрав тоді шоломосяйний,
490] Від кораблів на берег одвівши ріки вирової,
491] В чистеє поле, де місце від трупів було іще вільне.
492] З повоза кожен зійшов, і слухали всі, що казав їм
493] Гектор, улюбленець Зевса. В могутній долоні тримав він
494] Спис одинадцяти ліктів завдовжки, а зверху на ньому
495] Сяяло мідяне вістря й окільце навкруг золотеє.
496] Спершись на спис той, звернувсь до троян він з такими словами:
497] "Слухайте, Трої сини, і дарданці, і військо союзне!
498] Ждав я, що нині, ахеїв покинувши з їх кораблями,
499] Вернемось ми у вітрами овіяну Трою священну.
500] Та облягла нас пітьма, це найбільше вона й врятувала
501] Військо аргеїв із їх кораблями при березі моря.
502] Але тим часом і ми скорімося темряві ночі
503] Та приготуймо вечерю. Ви ж коней своїх пишногривих
504] Із колісниць випрягайте раніш, їм оброку завдайте;
505] Потім мерщій приженіть волів і овець найжирніших
506] З міста сюди, намішайте вина, що серця звеселяє,
507] Хліба з домів принесіть та дров назбирайте багато.
508] Хай цілу ніч до самої зорі, що народиться рано,
509] Вогнищ багато горить, хай їх заграва неба сягає,
510] 1 Щоб під заслоною темряви довговолосі ахеї
511] Не поривались тікать по хребтові широкого моря,
512] Щоб не зійшли на човни без зусиль вони, безперешкодно,
513] Щоб і, вернувшись додому, з них кожен носив іще рани,
514] Завдані списом йому чи стрілою, коли з суходолу
515] ' На корабель він стрибав; щоб і іншим уже не кортіло
516] На конеборних троян з многослізним рушати Ареєм!
517] Зевсові любі окличники хай оголосять по місту,
518] Щоб сивочолі діди і підлітки разом із ними
519] Варту круг міста тримали на богозбудованих мурах.
520] 1А слабосилі жінки вогонь хай розпалять яскравий
521] Кожна у домі своїм. Пильнують нехай безупинно,
522] Щоб не прорвалась там засідка в місто, де війська не буде.
523] Так має бути, трояни відважні, як це вам кажу я.
524] Слово, що нині я мовив, нехай пожиточне вам буде,
525] Вдосвіта знов конеборним троянам ще слово скажу я.
526] Зевса благаю й надіюсь на нього й на інших безсмертних.
527] Геть прожену я тих псів, що аж стільки сюди їх набігло,
528] Насланих Керами в чорних човнах нам на смертну загибель.
529] Але всю ніч цю повинні самих ми себе пильнувати,
530] Завтра ж удосвіта, зброю свою бойову одягнувши,
531] На кораблі крутобокі ми шал принесемо Ареїв.
532] Там подивлюсь, чи мене Діомед, син Тідея могутній,
533] Від кораблів аж до мурів міських віджене, чи його я
534] Міддю настигну й скривавлену зброю зніматиму з нього.
535] Завтра він доблесть покаже свою, якщо витримать зможе
536] Списа мого. Проте сподіваюсь, одним він із перших
537] Вбитий поляже між багатьох своїх друзів полеглих
538] Завтра, як сонце засяє. Коли б так же само напевно
539] Став я безсмертним віднині й ніколи уже не старівся,
540] Хай шанували б мене, як Афіну або Аполлона,
541] Як безперечно, що день цей загибель несе для аргеїв!"
542] Мовив так Гектор, і в відповідь схвально гукали трояни.
543] Коней вони розпрягли, під ярмами потом укритих,
544] До колісниць своїх віжками їх поприв'язував кожен;
545] Потім пригнали мерщій волів і овець найжирніших
546] З міста сюди, намішали вина, що серця звеселяє,
547] Хліба з домів нанесли та дров назбирали багато
548] І бездоганні безсмертним богам принесли гекатомби.
549] Пахощі жиру солодкі до самого неба двносив
550] Вітер; але не схотіли прийнять їх блаженні богове,
551] Не побажали: ненависний був Іліон їм священний,
552] І можновладний Пріам, і весь люд списоборця Пріама.
553] Помислів сповнені гордих трояни всю ніч так сиділи
554] На бойовищі, і безліч вогнів їх навколо горіло.
555] Так наче зорі яскраві круг ясного місяця в небі
556] Сяйвом світлистим безвітряну ночі наповнюють тишу,
557] Світлом облиті долини всі видно, і пагір верхів'я,
558] Й скелі високі; й безкрає над ними простерлося небо,
559] Повне зірок незліченних, і серцем пастух їм радіє, —
560] Стільки поміж кораблями ахеїв і Ксантом-рікою
561] Сяяло вогнищ троянських під муром самим Іліона.
562] Тисяча в полі палало вогнів, перед кожним сиділо
563] По п'ятдесят чоловік, осяяних полум'ям світлим.
564] Коні ж їх білий жували ячмінь і пшеницю двозерну,
565] На пишношатну Еос дожидаючи при колісницях.