"Ефіопіду" продовжують два епічні твори: "Мала Іліада", приписувана Лесху, синові Есхіліна, з острова Лесбосу, та "Зруйнування Іліона" (можливо, згаданого вже Арктіна). Після смерті Ахіллеса в битвах із троянцями відзначається Неоптолем, син Ахіллеса й Де-ідамії. Він привозить із острова Лемносу скривдженого ахейцями героя Філоктета, власника лука самого Геракла (ахейцям було провіщено, що без того лука їм не здобути Трої). Стрілою з Гераклового лука Філоктет убиває Паріса, але троянці продовжують опір. Вони знають, що ахейцям не перемогти їх, поки в храмі Афіни Паллади перебуває статуя богині — Палладіон. Знають про це і ахейці. Якось уночі Одіссей із Діомедом непомітно прокрадаються до храму й виносять із міста статую — запоруку непереможності його мешканців. Але й цього не досить, щоб здобути Пріамову твердиню.
КІНЬ ПОСЕЙДОНА І ЗДОБУТТЯ ТРОЇ
Одіссей пропонує вдатися до хитрощів. За його порадою ахейці будують із дерева величезного коня, всередині якого був сховок для воїнів. Одного рапку здивовані троянці бачать, що табір ахейців спорожнів, а їхні кораблі відпливли далеко від берега. Що ж сталося? Ахеєдь Сінон, який удає з себе перебіжчика, пояснює, нібито ахейці вирішили припинити безнадійну облогу Іліона та повернутися на батьківщину. Цього дивовижного коня вони спорудили для троянців, щоб ті принесли його в жертву богові Посейдону.
Даремно жрець Посейдона Лаокоонт застерігав сп'янілих від радощів гаданої перемоги підданців старого Пріама. Олімпійські боги вже винесли вирок: місто має загинути. На очах у всіх троянців із моря вийшли дві величезні змії й задушили жерця Лаокоонта та обох його синів.
Увесь день святкували легковірні троянці свою перемогу. Вони розламали складений колись богами мур, бо не спромоглися втягти дерев'яного коня до міста крізь браму. А вночі підступний Сінон відчинив у череві коня непомітні дверцята й випустив захованих там воїнів. Тим часом під місто повернулося вже ахейське військо.
Це була остання ніч неприступної Трої. Почалася жахлива різанина. Ахейці вбивали беззбройних воїнів, забирали в полон жінок та дітей, підпалювали будинки. Жорстокий Неоптолем власноручно вбив старого царя Пріама, що шукав порятунку при жертовнику Зевса> Так завершилася десятирічна облога Іліона, якого боги прирекли на загибель. В епічному творі "Ностой" ("Повернення"), автором якого називають Гагія З Тройзена, розповідалося про повернення на батьківщину тих ахейських героїв, що залишилися живими. Серед них був і відомий вам Одіссей, син Лаерта, з Ітаки, дивовижні пригоди якого лягли в основу іншої поеми Гомера — "Одіссеї".
ПОЖЕЖА ТА ВТЕЧА ЕНЕЯ
Тієї фатальної ночі з охопленого полум'ям Іліона пощастило втекти лише героєві Енею з старим батьком Анхісом, малим сином Асканієм і кількома супутниками... Про долю Енея та його нащадків римський поет Публій Вергілій Марон склав епічну поему "Енеїду". Як ви знаєте, наша нова література почалася з перелицьованої "Енеїди" Івана Котляревського. В такий спосіб українська література пов'язується з гомерівським епосом.
Андрій Білецький
СЛОВНИК МІФОЛОГІЧНИХ ІМЕН І ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ
АВЛІДА — давньогрецьке місто на узбережжі Егейського моря. Поблизу нього безвітря затримало ахейські кораблі, що пливли воювати Трою.
АВТОМЕДОНТ —візничий мірмідонського вождя Ахіллеса.
АГАМЕМНОН — син аргоського царя Атрея, володар Мікен, вождь усіх ахейців у Троянській війні.
АІД (лат. ПЛУТОН) — бог підземного світу, син Кроноса й Реї, брат Зевса, Посейдона і Деметри. Після розподілу світу між трьома— братами Аїд одержав підземне царство, де живуть душі померлих. У грецьких міфах Аїдом часто зветься саме царство мертвих.
АЛКМЕНА — мікенська царівна, що народила Зевсові сина — славетного героя Геракла.
АНДРОМАХА — дружина троянського вождя Гектора.
АНТІЛОХ — син пілоського царя Нестора, Ахіллесів друг.
АНХІС (АНХІЗ) —онук троянського царя їла, вождь дарданів, улюбленець богині Афродіти, яка народила йому сина Енея.
АНОЛЛОН (ФЕБ) — син Зевса й богині Лето, один з найважливіших богів грецької міфології. Спершу Аполлон був богом скотарства і землеробства, згодом — опікуном мистецтва і муз, богом сонця і світла (звідси його друге ім'я — Феб, що означає "світлий"). Давні греки зображували Аполлона прекрасним юнаком із луком або лірою в руках.
АРГОС — північно-східна частина півострова Пелопоннес; плем'я, що населяло її, звалося аргосцями або аргів'янами.
АРЕЙ (лат. МАРС) —син Зевса і Гери, бог війни, символ войовничості.
АРТЕМІДА — дочка Зевса й Лето, Аполлонова сестра-близнючка, богиня мисливства, покровителька звірів. її зображували молодою дівчиною в короткому хітоні, з луком і стрілами.
АСКЛЕПІЙ (лат. ЕСКУЛАП) — Аполлонів син, бог лікування. Аполлон віддав сина на виховання кентавру Хірону, від якого Асклепій навчився лікувати. Згодом він уславився як неперевершений лікар, що вмів навіть оживляти мертвих. За Це розгніваний Зевс убив Асклепія блискавкою. Давні греки зображували Асклепія з патерицею, навколо якої обвилася змія.
АТРЕЙ — аргоський цар, батько Агамемнона і Менелая.
АФІНА ПАЛЛАДА (лат. МШЕРВА) — одна з найголовніших богинь грецької міфології, улюблена дочка Зевса. Афіпа — богиня мудрості, наук, мирної праці й переможної війни. У Троянській війні підтримувала ахейців, ображена тим, що Паріс віддав яблуко, призначене "найпрекраснішій", не їй, а богині кохання Афродіті. Греки зображували Афіну Палладу у вигляді величної жінки у військовому вбранні, із щитом, списом і в шоломі.
АФРОДІТА (КІПРГДА, лат. ВЕНЕРА) — богиня кохання і вроди, дочка Зевса і Океаніди Діони; за іншим варіантом — народилася з морського шумовиння біля острова Кіпру, тому і зветься часто Кіпрідою. Мала багатьох смертних дітей, у тому числі Енея. Образ Афро-діти часто надихав античних митців. Фідій, Праксітель та інші скульптори давнини зобразили Афродіту як ідеал жіночої вроди. До наших днів збереглося кілька статуй Афродіти, з них найуславленіша — Венера Мілоська, що Зберігається в паризькому музеї Луврі.
АХЕЙЦІ (АХЕЇ) — одне з найбільших давніх племен, що заселяли територію сучасної Греції. Гомер називає ахейцями (так само, як аргів'янами чи данайцями) усіх греків взагалі.