Виритий рів перескочили зразу безсмертнії коні
Бистрі, що їх дарували Пелеєві щедро богове,
І полетіли з Патроклом. До Гектора він поривався
Списом його уразити, та винесли й Гектора коні.
Патрокл прорвав передні шереги троянців і погнав їх назад до кораблів, щоб вони не дісталися Трої і не врятувалися за її міцними мурами. Він нищив ворогів без числа,— то була помста за вбитих ахеїв.
Побачив герой Сарпедон, смертний син всемогутнього Зевса, як гинуть його вірні лікійці, і заволав:
— Сором, ганьба вам, лікійці! Куди ви тікаєте? Вертайте назад, назустріч тому, хто повбивав стількох наших мужів. Нехай я побачу, хто він такий. [133]
По тих словах Сарпедон зіскочив на землю, а назустріч йому теж зійшов з колісниці Патрокл. Як шуліки з горбатими дзьобами, з кривими пазурами б'ються на скелі, так обидва герої кинулись один на одного із хижими криками.
Угледів те з верховини Олімпу Зевс темнохмарний і відчув жаль до свого смертного сина.
— Геро!-лагідно мовив Зевс до дружини.— Невже судилося Сарпедонові, наймилішому мені серед смертних синів, загинути від Пат-роклової руки? Я сам вагаюся, що вчинити — чи перенести Сарпедона живим із бойовища до рідної Лікії, а чи дозволити Патроклові вбити героя.
Поважна Гера на те відказала:
— Кроніде жахливий, навіщо ти хочеш викрасти в зловісної Смерті того, хто від народження смертний? Чини як знаєш, тільки пам'ятай: коли ти врятуєш любого тобі Сарпедона, то і інші боги здумають виносити своїх синів з бойовища, адже під міцними мурами Трої воює багато дітей олімпійців. Якщо ж серце твоє тужить за Сарпедоном, то, коли вб'є його Патрокл, звели Смерті й Сну віднести його тіло на рідну землю. Там лікійці з великою шаною поховають свого вождя, і слава його не згасне в нащадках.
Мовила так. Не перечив їй батько людей і безсмертних.
Росяні краплі криваві почав проливать він на землю,
В честь свого любого сина, що мав полягти від Патрокла
В Трої широкодорожній, від рідного краю далеко.
А на землі вже зійшлися обидва герої. Перший кинув свій спис богорівний Патрокл і на смерть поранив Сарпедонового візничого. Лікійський володар метнув спис у Патрокла, та влучив тільки в коня. Вдруге він кинув — і знову схибив: спис пролетів над самим раменом Патрокла. А той розмахнувся, і гостра мідь встромилася Сарпедонові просто в серце. Упав володар лікійський, як падає під сокирою лісоруба великий дуб чи корабельна висока сосна. Сарпедон лежав горілиць на землі, тяжко хрипів, та, змагаючи смерть, через силу підкликав щирого друга:
— Главку мій любий! Збери найкращих лікійських мужів боронити тіло свого вождя Сарпедона, не дозвольте ахеям знущатися з мертвого.
Так сказав Сарпедон, і смертна пітьма йому стала в очах. [134]
Звитяжний Патрокл ступив до мертвого й вирвав свій спис, а мірмідонці схопили Сарпедонових коней, що дико хропли і рвалися з рук.
Засумував доблесний Главк, почувши предсмертні слова свого друга, бо не міг йому зарадити — сам він, тяжко поранений, ледве зброю тримав. Тоді в останній надії Главк став молитися Аполлонові:
— Почуй моє благання, срібнолукий боже, вогнем пече мене горе і біль. Кров і досі струмує з рани в руці, що її заподіяв мені Тевкр гострою стрілою, все плече задубіло, і я вже не втримаю списа. Міднозбройні ахеї вбили лікійського володаря Сарпедона, навіть всевладний Зевс не вберіг свого смертного сина. Аполлоне могутній, загой мені рану й дай сили врятувати тіло великого друга.
Почув далекосяжний бог палку молитву, і враз полегшало Главкові: на рані висохла чорна кров, біль уже не пік усе тіло, серце сповнилося знову снаги.
Мерщій кинувся Главк до лікійців, закликаючи їх рятувати воло-дареве тіло, а тоді до троянців — Гектора, Енея і Полідаманта.
— Гекторе,— докірливо мовив Главк,— забув ти про вірних союзників, що, покинувши рідну землю, б'ються тут із ахеями, боронячи вашу священну Трою. Вже мертвий лежить Сарпедон, володар лікійський. Невже ви дозволите ворогам збезчестити його тіло й забрати зброю?
Засумували троянці, почувши про смерть славетного Сарпедона, та разом із сумом прокинувся в них іще дужчий гнів на ахеїв. Швидко зібрав Гектор найкращих воїнів і подався туди, де лежав мертвий лікійський володар.
Тим часом звитяжний Патрокл промовляв до героїв Еантів:
— Ставайте до бою, доблесні Еанти, бо вбив я славетного Сарпедона, що перший дістався на наш вал. Тепер троянці кинуться на нас, щоб ми не зняли з Сарпедона його ясного обладунку і не збезчестили мертвого тіла. Тож шикуйте своїх воїнів у лави і бийте нещадно троянців!
А як вожді обох військ бойові укріпили фаланги,-
Трої сини і лікіяни, та мірмідони й ахеї,-
Люто вони у бою над полеглого трупом зчепились
З криком жахливим, і воїнів зброя навколо дзвеніла.
Млу над жорстокою битвою Зевс розпростер тоді згубну,
Щоб іще згубніший бій розгорівсь навкруг любого сина.
[135]
Як у гірських ущелинах розлягається стукіт сокир, коли дроворуби беруться до праці, і луна далеко сягає навколо, так над долиною стояв невгамовний стукіт, брязкіт зброї та гук. Довго билися обидва війська, та ось уже ахеї погнали троянців, ось мірмідонці вже дісталися нарешті до вбитого Сарпедона, познімали з нього коштовний обладунок та мідну зброю і понесли їх до своїх кораблів.
Тоді всемогутній Зевс звелів своєму срібнолукому синові:
— Аполлоне, забери з бойовища Сарпедонове тіло, обмий його в чистій хвилі гірського джерела, змасти пахущим олієм і віддай двом близнюкам — Смерті і Сну. Хай вони віднесуть мого любого сина в далеку Лікію, і лікійці з великою шаною його поховають.
Так звелів Зевс Громовержець, і так воно сталося.
А Патрокл, забувши суворий Ахіллів наказ, гнав у сліпому шаленстві божественних коней уперед; наздоганяючи троянців, гнав уперед — до злої загибелі, до власної смерті! Один за одним падали троянські воїни під ударами його несхибного списа.
Так навально наступав із своїм військом Патрокл, що неминуче тоді здалася б висока Троя. Та на її головній вежі чатував сам бог із мечем золотим — Аполлон.
Тричі Патрокл поривався здолати виступ високого муру, і тричі його відштовхував Далекосяжний, вдаряючи могутньою рукою в ясний щит героя. А коли Патрокл, схожий у своєму бойовому запалі на бога, рвонувся на мур учетверте, грізно крикнув тоді Аполлон: