Доли Ребека зайшла, лорд Стайн рушив їй назустріч, узяв її за руку, шанобливо привітався й відрекомендував її леді Стайн та своїм невісткам. Вельможні дами велично кивнули головою, а найстарша навіть подала гості руку, але холодну й безживну, як камінь.
Бекі, проте, потиснула ту руку скромно, вдячно і, присідаючи в реверансі, гідному найкращого танцюриста, так би мовити, постелилася до ніг, шановній господині, сказавши, що його милість лорд Стайн був приятелем та опікуном її батька і вона змалку навчилася шанувати родину Стайнів. Справді, лорд Стайн колись купив кілька картин у небіжчика ІІІарпа, і вдячна сирітка не могла забути такої ласки.
Потім Ребеку відрекомендували леді Голодвірс, якій дружина полковника теж уклонилася дуже шанобливо. Вельможна дама відповіла їй з суворою гідністю.
Я мала честь познайомитися з вашою милістю у Брюсселі десять років тому,— якнайсолодшим голосом мовила Ребека.— Мені пощастило зустрітися з вами на бенкеті в герцогині Річмонд напередодні битви під Ватерлоо. І я пам'ятаю, як ваша милість і леді Бланні, ваша дочка, сиділи в кареті на подвір'ї готелю, чекаючи на коней. Сподіваюсь, ваші діаманти вціліли?-Ті, хто стояв ближче, перезирнулися. На славетні коштовності леді Голодвірс був накладений скандальний арешт, про що Бекі, звичайно, нічого не знала. Родон Кроулі відійшов з лордом Саутдауном до вікна, і за мить той почав нестримно реготати, бо Родон розповів йому, як леді Голодвірс не могла роздобути коней і "їй-бо, сіла перед місіс Кроулі. "Цієї жінки мені, мабуть, нема чого боятися",— подумала Бекі. І справді, леді Голодвірс злякано й сердито перезирнулася з дочкою, відійшла до столика й почала пильно роздивлятися якісь гравюри.
Коли з'явився володар з Дунаю і всі перейшли на французьку мову, графиня Голодвірс і молодші леді, на свій жаль, переконалися, що місіс Кроулі не тільки багато краще за них розмовляє нею, а й має кращу вимову. Бувши в 1816—1817 роках з армією у Франції, Бекі зустрічалася з іншими угорськими вельможами й тепер почала з великим зацікавленням розпитувати про своїх друзів. Чужоземні гості подумали, що вона якась велика аристократка, і князь з княгинею все допитувалися лорда Стай-на та маркізи, коли ті вели їх до столу, хто та petite dame, яка так чудово розмовляє по-французькому.
Нарешті гості, поділившись на пари в такому порядку, як його описав американський дипломат, рушили до зали, де все було приготоване до бенкету; а оскільки я обіцяв, що читач буде ним задоволений, то хай він сам замовляє собі все, що тільки йому підкаже його уява.
Та ось дами залишилися самі, і Бекі збагнула, що зараз почнеться війна. Справді, наша маленька приятелька опинилася в такому становищі, що належним чином оцінила попередження лорда Стайна — берегтися жінок, які в суспільстві стоять вище за неї. Кажуть, що найдужче ненавидять ірландців самі ірландці; так само найбільші тирани жінок — самі жінки. Коли Бекі, опинившись на самоті з дамами, рушила до каміна, де вони розташувалися, вельможні леді відійшли звідти й посідали біля столу з гравюрами. Коли ж Бекі подалася за ними, вони знов одна по одній вернулись до каміна. Бекі спробувала озватися до малого Джорджа Ґонта (на людях вона просто обожнювала дітей), але мати відразу покликала його. Кінець кінцем самозванку почали нехтувати так жорстоко, що навіть леді Стайн пожаліла її і підійшла поговорити з бідолашною, відкинутою жінкою.
Лорд Стайн казав мені,— почала її милість, і її бліді щоки спалахнули рум'янцем,— що ви, місіс Кроулі, чудово граєте й співаєте. Зробіть таку ласку, заспівайте мені.
Я зроблю все, що може дати втіху лордові Стайну або вам,— відповіла Ребека, щиро вдячна, і, сівши до фортепіано, почала співати.
Вона заспівала кілька духовних пісень Моцарта, які давно колись дуже любила леді Стайн, так ніжно і з таким почуттям, що господиня, спершу нерішуче схилившись на фортепіано, врешті сіла коло неї і слухала, аж поки з очей у неї закапали сльози. Щоправда, вороже настроєні дами перешіптувалися й голосно розмовляли в другому кінці вітальні, та леді Стайн не чула того гамору. Вона знов була дитиною, знов після сорокарічних блукань у пустелі опинилася в садку рідного монастиря. Це були ті самі мелодії, що злітали з церковного органа, і органісти", її найулюбленіша вихователька, розучувала їх з нею в ті далекі щасливі дні. Знов вона була дівчиною, і на мить знов повернулася коротка пора її щастя. Міледі аж здригнулася, коли рипучі двері розчахнулися навстіж і до вітальні, голосно сміючись, зайшов лорд Стайн з веселою чоловічою компанією.
Лорд відразу збагнув, що сталося за його відсутності, і вперше за довгий час відчув вдячність до своєї дружини. Він підійшов до неї, заговорив, звернувся до неї на ім'я, і її бліді щоки знов спалахнули рум'янцем.
Моя дружина каже, що ви співаєте, як ангел,— сказав він Бекі.
Ангели бувають двох видів, і, кажуть, обидва вони чарівні — кожен по-своєму.
Хоч як цей вечір починався для Бекі, кінець його став для неї великим тріумфом.
Ще ніколи вона не була в такому натхненні і співала так гарно, що всі чоловіки оточили фортепіано. Жінки, її вороги, залишилися самі. А містер Поль Джефферсон Джонс, бажаючи сподобатись леді Гонт; підійшов до її милості й похвалив спів її чарівної приятельки.
Розділ L-ЩО РОЗПОВІДАЄ ПРО ОДНУ БУДЕННУ ПОДІЮ
Музі, яка опікується нашою смішною історією, хоч би там хто вона була, доведеться тепер кинути великосвітські високості, де вона досі ширяла, ласкаво спуститися на низенький дах Джона Седлі в Бромптоні й змалювати нам, що там робиться. Адже й тут, у цій скромній оселі, живуть турботи, недовір'я, лихо.
Місіс Клеп, лишившись у кухні вдвох із містером Клепом, бурчить, що їм і досі не заплачено гроші за помешкання, й підбурює свого доброго чоловіка повстати проти давнього приятеля й колишнього патрона, а тепер — їхнього пожильця. Місіс Седлі перестала навідуватися до своєї господині в нижні сфери будинку і, власне, опинилася в такому становищі, що вже не може ставитись поблажливо до місіс Клеп.
Бо ж як виявлятимеш свою поблажливість тому, кому ти винен сорок фунтів і хто весь час натякає тобі на той борг. Служниця-ірландка нітрохи не змінилася, вона така сама ласкава й чемна, але місіс Седлі все здається, що вона стає зухвалою і невдячною; і як провинному злодієві в кожному кущі ввижається поліцай, так у всіх словах і відповідях дівчини їй вчуваються погрозливі недомовки й неприємні натяки. Міс Клеп, тепер уже доросла дівчина, нестерпно дратує місіс Седлі, яка вважає її за безсоромну нахабу: Вона не може збагнути, чого Емілія її так любить, так часто пускає її до своєї кімнати і ходить з нею разом гуляти.