І Доббін пішов, сповнений лихих передчуттів.
Більше він Джоза не побачив. "Через три місяці Джозеф Седлі помер в Ахені.
Виявилося, що все його майно було розтринькано в спекуляціях і переведене в акції різних фальшивих компаній. Справжню вартість мали тільки ті дві тисячі фунтів, на які він застрахував своє життя і які були
Розділені порівну між його улюбленою сестрою Емілією, дружиною полковника і т. д. та його приятелькою, незамінною доглядачкою під час хвороби, Ребекою, дружиною полковника Родона Кроулі, кавалера ордена Лазні, призначеною виконавицею духівниці.
Адвокат страхової компанії присягався, що такої темної справи йому ще зроду не траплялося розглядати, і пропонував послати в Ахен комісію, щоб вона перевірила обставини смерті; компанія відмовилася сплачувати поліс. Та місіс, чи, як вона себе називала, леді Кроулі, негайно приїхала до Лондона (в супроводі своїх адвокатів, містерів Берка, Тертела і Гейса з Тевісінн) і накинулась на компанію за її відмову. її адвокати погоджувалися па обстеження; вони заявили, що місіс Кроулі — жертва підлої змови, і кінець кінцем перемогли. Гроші були сплачені, її добре ім'я відновлене, але полковник Доббін відіслав назад страховій компанії свою частину спадщини й рішуче відмовився мати з Ребекою будь-які стосунки.
Їй не довелося стати леді Кроулі, хоч вона й далі так себе величала. Його вельможність полковник Родон Кроулі, оплакуваний своїми підданцями, що дуже його любили, помер від жовтої лихоманки на острові Ковентрі за півтора місяця до скону свого брата, сера Пітта. Таким чином, маєток і титул дісталися теперішньому баронету, серові Родону Кроулі.
Він теж не захотів бачити свою матір, якій зрештою виплачує добре утримання і яка й так, здається, дуже багата. Баронет постійно мешкає в Королевиному Кроулі з леді Джейн та її дочкою, а Ребека — леді Кроулі — здебільшого перебуває в Баті або в Челтнемі, де чимало чудових людей вважають, що її тяжко скривдили. Але й вона має ворогів — хто їх не має? її життя дав їм гідну відповідь. Вона присвячує себе добродійництву. Вона ходить до церкви завжди в супроводі служника. Її прізвище можна знайти в усіх добродійницьких списках. "Убога перепродувачка помаранчів", "Покинута праля", "Нужденний продавець оладок" винайшли в її особі віддану опікунку. Вона завжди торгувала на добродійницьких базарах на користь цих нещасних. Еммі, її діти й полковник, що недавно повернувся до Лондона, випадково зустріли її на такому базарі. Місіс Кроулі скромно опустила очі й усміхнулася, коли іони кинулись геть від неї; Еммі поквапилася втекти під руку з Джорджем (тепер надзвичайно елегантним юнаком), полковник схопив маленьку Джейн, яку він любить дужче ва все на світів-дужче, ніж свою "історію Пенджабу".
"Дужче, ніж мене",— думає Емілія і зітхає. Та він ніколи не сказав їй жодного недоброго чи сердитого слова й завжди намагався виконати кожне її бажання, тільки-но дізнавався про нього.
Ох, vanitas vanitatum!1 Хто з нас щасливий у цьому світі? Хто з нас отримує те, чого прагне його серце, а отримавши, бував задоволений? Давайте, діти, складемо ляльки й зачинимо скриньку, наша вистава скінчилася.