Ледве чутний незрозумілий звук привернув його увагу. Джерело звуку безсумнівну знаходилося в кімнаті. Його погляд упав на велику шафу. Джордж підійшов до шафи й з гуркотом відкрив двері. Звідти вискочив чоловік, який одразу потрапив в обійми Джорджа. Вони впали й почали качатися по полу. Супротивник був досить вправний. Джорджу не допомогли навіть навички по боротьбі. Захекавшись, вони відштовхнули один одного. Нарешті Джордж зумів розгледіти свого противника. Це був коротун с рудими вусами.
— Якого дідька ви тут робите? – закричав Джордж.
Не говорячи ні слова, чоловік витягнув візитну картку і вручив її Джорджу.
— Детектив Джеральд, Скотланд-Ярд, — вголос прочитав Джордж
— Саме так, сер. Не хочете розповісти все, що знаєте про цю історію
— Хочу? Чи я хочу?, — задумливо промовив Джордж, — Знаєте інспектор, ви праві. Ми можемо поговорити в більш прийнятному місці?
У тихому кутку бару Джордж все розповів інспектору. Детектив Джеральд слухав зі співчуттям.
— Як ви сказали, сер, все дуже заплутано, — сказав він, коли Джордж закінчив свою розповідь. – Я й сам не можу багато чого добрати. Але на деякі питання я зможу дати чітку відповідь. Я спостерігав за Марденбегом (ваш друг бородань) і вами з того часу, як ви піднялися нагору. Я спостерігав за ним, але ваша поведінка видалася мені підозрілою. Я прокрався у вашу кімнату після того, як ви вийшли вслід за сусідом, знайшов невеликий пакет під вашою подушкою. Коли я його відкрив, то не побачив, чого шукав і при першій ліпшій нагоді повернув його у вашу кімнату.
— Так речі поступово стають на свої місця, — міркував Джордж, — Здається я був досить незграбний.
— Я б так не сказав, сер. На початківця ви діяли досить непогано. Ви говорите, що вранці зайшли до ванної та забрали лист зі схованки?
— Так, але то був лише любовний лист, — похмуро відказав Джордж, — Його потрібно знищити, я не маю наміру втручатися в життя цього небораки.
— Ви дозволите поглянути на нього сер?
Джордж витягнув листа з кишені та протягнув його інспектору. Той розгорнув лист паперу.
— Любовна історія це одне, але коли проведете лінії від крапки над "і" в цьому листі, то отримаєте зовсім інший результат – план захисту Портсмутської гавані.
— Що!?
— Так. Ми вже довгий час стежимо за цим чоловіком, але він був занадто розумний. До того ж більшість роботи за нього виконувала жінка.
— Жінка, — тихим голосом перепитав Джордж, — І як її звуть?
— Вона має багато імен. Але більшості вона відома під ім'ям Бетті Брайтейс. До речі, має дуже гарну зовнішність.
— Бетті … Брайтейс, — промовив Джордж, — Дякую вам інспектор.
— Вибачте мені, сер, але ви маєте не дуже добрий вигляд.
— Так, я дуже хворий. І думаю, що найкраще мені першим поїздом повернутися додому.
Інспектор подивився на годинник.
— Скоро буде поїзд, але краще почекати експреса
— Це не грає ролі, — похмуро відповів Джордж, — Не має поїзда повільнішого за того, яким я їхав вчора.
Сидячи у вагоні першого класу, Джордж уважно вивчав новини. Раптом він випростався і ще раз уважно перечитав замітку в газеті.
"Вчора в Лондоні відбулася романтичне весілля лорда Роланда Гая, другого сина маркіза Аксмістра з принцесою Анастасією. Час та місце церемонії трималась в глибокій таємниці. Після подій в Катонії, принцеса жила в Парижі зі своїм дядьком. Вона познайомилась лордом Роналдом, коли той був секретарем при Британському посольстві в Катонії".
— Ну, я …
Роуленд не мав слів, щоб висловити свої почуття. Він дивився по перед себе, ні нащо не звертаючи увагу. В цей час поїзд зупинився на невеликій станції, у вагон зайшла жінка і сіла напроти нього.
— Добрий ранок, Джордж, — ніжно промовила вона.
— Боже мій, — скрикнув Джордж, — Елізабет!
Вона посміхнулася найчарівнішою посмішкою.
— За ради бога! Скажіть мені! Ви принцеса Анастасія чи Беті Брайтейс?
Вона вражено подивилася на нього.
— Жодна з них. Я — Елізабет Гай. Тепер я можу все розповісти й принести вибачення. Розумієте, Роланд, мій брат, закохався в Алексу..
— Ви маєте на увазі принцесу?
— Так, але друзі називають її Алекс. Так от Роланд був закоханий в неї, вона теж його кохає. Революція застала Алексу в Парижі. Вони тільки збиралися оголосити про одруження, як старий Штурм, прем'єр-міністр, наполіг, щоб вони розірвали заручини, та одружилася з принцом Карлом, її кузеном. Жахливий тип, я повинна вам сказати..
— Цілком згоден, я зустрічався з ним.
— Принцеса просто ненавидить його. Старий принц Устрік заборонив їй бачитись з Роландом. Вона втекла в Лондон, де ми й зустрілися. Ми телеграфували Роланаду, який був в Шотландії. В останню хвилину, коли ми їхали на весілля, то стикнулися з Устріком. Звичайно він кинувся за нами. Ми божеволіли. Він б влаштував жахливу сцену, окрім того він її охоронець. І тут мені прийшла в голову блискуча ідея – помінятися місцями. Зараз жінок запам'ятовують лише по одягу. Я одягла червоний капелюшок та коричневе пальто Алек, а вона — моє сіре. Ми сказали їхати на Ватерлоо, я вискочила з таксі і кинулася на вокзал. Старий Устрік побіг за червоним капелюшком, не зважаючи на того, хто залишився в таксі. Потім я зайшла у ваш вагон і здалася на вашу ласку.
— Все зрозуміло. А решта?
— Я повинна вибачитись за мій розіграш. Надіюсь ви не дуже гніваєтесь. Ви сприймали цю історію як таємницю, мов у шпигунських романах. Я не могла втриматись і підтримала вашу гру. Я вибрала на платформі найбільш підозрілого чоловіка і доручила вам стежити за ним. Потім я вручила вам пакунок.
— Пакунок з весільним кільцем.
— Так, Алекс та я купили його, оскільки Роланд прибував з Шотландії безпосередньо перед весіллям.
— Бачу, що всі речі стають зрозумілими, коли дізнаєшся подробиці! Дозвольте, Елізабет.
Він зняв її ліву рукавичку та одягнув кільце на третій палець.
— Ось так. Після всіх подій каблучка не повинна пропасти даремно.
— Ох!, — вигукнула Елізабет, — але про вас нічого не знаю
— Ви знаєте, що я милий. До речі, це стосується і мене. Звичайно я знаю, що ви леді Елізабет Гай
— Джордж, ви сноб і мрієте потрапити в аристократичне середовище?
— У якійсь мірі. Але мій дядько жахливий сноб та кар'єрист. Коли він дізнається, що я збираюсь одружитись за вами й ми отримаємо титул, то одразу зробить мене партнером.